Скандинавська модель фітнес-клубу

У Швеції є близько 45 тис. спортивних клубів, в яких займається кожен четвертий мешканець. Спортивний клуб навіть у найбільшому населеному пункті створюється суто на добровільній основі. Об'єднують людей у клуби загальні інтереси. Для створення спортивного клубу необхідні три умови: статут, керівний орган та виконавський комітет і назва. Основою спортивного клубу є його статут. Найвищий орган управління -- щорічні загальні збори членів клубу. У шведському спортклубі вся робота будується на громадських засадах. До цього приводять життєві орієнтири людей, що стали членами клубу: загальні інтереси, прагнення збагатити для себе різні враженнями.

Самовдосконалення - ось що стимулює людей робити свій внесок у діяльність клубу. Насправді, нові ініціативи хороші для вас і хороші для оточуючих. Проте проблема, на думку шведських фахівців, полягає в тому, як підготувати таких ініціативних людей. У Швеції є, як моноклуби (футбольні або хокейні), так і мультиклуби (багатопрофільні, такі, що складаються з кількох секцій). Кожен з них має одну юридичну особу, що фінансово відповідає. І в кожному одна схема управління - три обов'язкові фігури: голова, секретар, бухгалтер. Голова спортклубу - лідер, ватажок, а не чиновник. Від нього всі чекають нових ідей і розсудливості в управлінні тими, хто працюють в клубі на добровільній основі, і як мінімум він повинен дотримуватися головних цілей і завдань, викладених у статуті.

На думку німецьких фахівців, система занять "спорт для всіх" у майбутньому повинна бути демократичною, економічною, популярною і різнобічною щодо розвитку культури суспільства. Спорт майбутнього повинен відповідати життєвим інтересам суспільства та бюджету кожного; здійснюватися за місцем проживання і залучати до занять усіх членів сімей; ураховувати індивідуальні інтереси, схильності; виявляти найбільш обдарованих. Спортивними клубами в Німеччині вважаються клуби для спортивних ігор невисокого розряду, для людей із середнім доходом, для занять спортом населення в цілому.

Спортивні клуби ФРН за останніх 30 років зазнали змін, які відбувалися за трьома основними напрямами: обслуговування осіб, які не займаються видами спортивних змагань; однакове обслуговування чоловіків і жінок; обслуговування всіх вікових груп. У 1995 році 25,9 млн чоловік були членами 85519 клубів Німеччини. Членство у спортивних клубах беззастережно перевищувало членство в інших добровільних організаціях Німеччини.

Крім суто філософських й організаційних установок німецькі громадські клуби дотримуються таких практичних принципів:

· послуги надаються за доступними цінами;

· крім пропозицій зайнятися певним видом, клуб припускає і наявність компанії товаришів. Під час занять і свят члени клубу зближуються один з одним, і знайомства, розпочаті під час занять спортом, часто переходять у спільне проведення часу, клуб стає "другим будинком";

· інструктори з фізичної підготовки і спорту приділяють увагу кожному, хто займається. Спортивні зали оснащені сучасними тренажерами;

· молоді люди можуть самостійно організувати свій вільний час і брати участь у розробці програм;

· спорт у колективі - найкращий спорт!

На відміну від громадських клубів у ФРГ є і приватні клуби і називаються вони фітнес-студіями. Їх нараховується більш ніж 5000, у т.ч. 550 - жіночих.

Фітнес-студія - це, як правило, добре обладнане приміщення, в якому крім спеціальних тренажерів пропонуються й інші види послуг: індивідуальні тренажери, устаткування, що пристосоване до різного рівня підготовленості тих, хто займаються, цільові програми для вдосконалення різних частин тіла, персональні заняття, документально оформлені індивідуальні плани тренувань тощо. Вони привертають клієнтів тим, що прагнуть задовольнити індивідуальні запити і пропонують послуги відповідно до рівня підготовленості клієнта. У своїй роботі вони часго відходять від загальноприйнятих у спортивній педагогіці методик і принципів.

Відвідувачами фітнес-студій у Німеччині, як правило, є молодь, де 60% учасників становить від 19 до 30 років.

Проте терміни перебування в них значно коротші, ніж у громадських клубах. У середньому 40% учасників студій залишають їх протягом року.