Знання та вміння пластунів

Пластуни були не звичайним куренем, а таємною самобутньою формацією розвідників-диверсантів. На їхній основній базі, замаскованій під мисливське товариство, у плавнях Великого Лугу козаків вишколювали, вчили характерництву та бойовим мистецтвам. Свою назву вони взяли від слова "пласт", що означало лежати пластом. Плазом, притулившись до землі, у густій траві прокрадався розвідник до ворога, виглядав усе, що потрібно, і непомітно відходив. Кілька годин (а то й днів) міг лежати долілиць, вистежуючи неприятеля.

Досконало знаючи закони природи, поведінку тварин і людей, пластуни вміли орієнтуватися за допомогою шостого чуття - і це допомагало їм прокрадатися в тил ворога, інколи й на 160 кілометрів вглиб! Вони були чудовими стрільцями, вміли безшумно "знімати" вартових, досконало знали мистецтво фортифікації, мінну та гарматну справи. Це були вуха й очі всієї Січі -тільки найвідважніші, найспритніші мали честь називатися пластунами.

Вони використовували конспіративну систему так званих "печаток". Це були військові накази, зашифровані у печатці, наклеєній на віск чи папір. Сам зміст наказу передавали усно. Вигадали цю систему, щоб ворог, навіть полонивши козака, не міг взнати планів запорожців. Іншим популярним методом конспірації було входження в роль мандрівного купця, жебрака, того ж кобзаря. Як справжні розвідники, пластуни досконало знали мову та звичаї сусідніх народів, а тому часто "перевтілювались" у турків чи поляків.

Одними з найкращих майстрів бойового гопака були характерники.

Характерники були представниками особливого, вищого стану козаків, наділені таємними військовими знаннями та посвячені в магічні ритуали та обряди. Але ритуали ці були нічим іншим як унікальною й надзвичайно складною системою психофізичної підготовки воїнів. Нічого спільного, як твердять часом, з нечистою силою вони не мали. Якщо звичайна людина використовує лише чотири відсотки закладених у неї можливостей психіки, то характерних використовував свої резерви й досягав фантастичних результатів, які дійсно часом можна було сприйняти за чари.

У козаків навіть була своя термінологія: «гіпноз» вони називали «химорода». Термін "каверзник" відповідав нашому "фокусник". Щоб стати характерником, потрібно було пройти складні випробування — кандидат мав переплисти на човні всі Дніпровські пороги, що зробити під час "великої води" було практично неможливо. Та виконуючи неможливе, коли стирається грань між життям і смертю, у людини і проявляються надлюдські здібності.

На жаль, сьогодні збереглося мало даних про діяльність на Січі пластунів. По перше, тому, що радянська історіографія намагалася зобразити це військо як збіговисько свавільних втікачів-кріпаків, що не хотіли працювати на пана. Затушовувалася наявність у них серйозних військових інституцій, у тому числі розвідувальної організації. А з другого боку, при зруйнуванні Січі козаки самі частково знищили архіви, а. частково вивезли в Туреччину (там вони й зникли). Не можна забувати й про те, що для того часу була притаманною усна передача таємниць.

Саме життя виробляло у них пильність, кмітливість, вміння пристосовуватися та досконале володіння мистецтвом прихованих, зовні не помітних рухів. Пластун-розвідник був елітою козацького війська. Він не мав права на помилку, а його девіз був один: або випередити ворога і перемогти його, або загинути...