Інформаційні процеси та загрози

Інформаційне сприйняття оточуючого середовища і самого себе як суб'єкта інформаційних відносин безпосередньо пов'язане з людською свідомістю. Генезис людської свідомості є предметом нескінченних науко­вих дискусій, тут багато суб'єктивних і прагматичних трактувань [1-3].

З прагматичних позицій інформаційні процеси можна розрізня­ти за двома видами: у нервовій системі людини та в інформаційно-комунікаційній інфраструктурі. Перші проявляються як психологічний феномен індивідуальної, колективної та масової свідомості, що формує різноманітні й суперечливі особисті, суспільні й державні інтереси. Люд­ська свідомість, як відомо, допускає інформаційно-психологічне маніпу­лювання і протидію, тобто вона може бути як об'єктом, так і джерелом не­гативних або позитивних інформаційних впливів.

Процеси, що відбуваються в інформаційно-комунікаційній інфра­структурі, представляють матеріалізовані інформаційні відображення, які існують на паперових, електронних, магнітних та інших носіях. Ці відо­браження можуть формуватися, зберігатися і поширюватися за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, які допускають штуч­не чи природне пошкодження або руйнування, а також захист від несанк­ціонованого доступу і фізичного ураження.

Взаємовідносини між людиною, суспільством і державою відобра­жуються в інформаційній сфері, яка охоплює і впливає практично на всі сфери життєдіяльності. Дуалізм інформаційних впливів полягає в тому, що вони не лише породжуються особистими, суспільними й державними інтересами, а й одночасно змінюють їх. Це відбувається в інформаційно-комунікаційному середовищі, яке може або сприяти, або протидіяти ви­никненню чи реалізації тих або інших інтересів. Позитивні інформаційні впливи спрямовані на узгодження чи підтримку життєво важливих інте­ресів, негативні — на їхнє зіткнення чи порушення природного балансу.

Якісні і кількісні характеристики інформаційних процесів у будь-якій сфері життєдіяльності вимірюються за двома складовими: інформаційно-

психологічною та інформаційно-комунікаційною. Перша складова пред­ставляє інформаційні процеси в індивідуальній, колективній і масовій свідомості, друга — процеси, що реалізують інформаційні взаємозв'язки і взаємовпливи між людиною, суспільством і державою. Ці взаємозв'язки і взаємовпливи породжуються різноманітними й суперечливими особисти­ми, суспільними й державними інтересами, які постійно змінюються і по­требують динамічного узгодження та коригування. Відсутність необхідної інформації чи її викривлення щодо цих інтересів можуть порушити їхній природний баланс і призвести до конструктивних (творчих) або деструк­тивних (руйнівних) конфліктів [4-6]. Негативні інформаційні впливи, як правило, породжуються деструктивними конфліктами і можуть призвести до вкрай небезпечних соціальних, економічних, політичних та інших на­слідків. Тому ці впливи представляють основні загрози інформаційній без­пеці людини, суспільства й держави.

Таким чином, забезпечення інформаційної безпеки потребує динаміч­ного узгодження й коригування особистих, суспільних і державних інте­ресів з метою недопущення виникнення між ними деструктивних кон­фліктів, або локалізації та нейтралізації їхніх негативних наслідків у разі неможливості досягнення балансу інтересів з об'єктивних чи суб'єктивних причин. При цьому джерелами загроз інформаційній безпеці, тобто причи­нами негативних інформаційних впливів, можуть бути не тільки порушен­ня природної рівноваги (балансу) зазначених інтересів, а й навмисні чи несвідомі пошкодження в інформаційно-комунікаційній інфраструктурі (через антропогенні, техногенні чи природні чинники), які призводять до викривлення або спотворення інформації щодо цих інтересів. Відповідно, об'єктами ураження в інформаційній сфері можна вважати, по-перше, ін­дивідуальну, колективну та масову свідомість (інформаційно-психологічні об'єкти). А по-друге — такі складові інформаційно-комунікаційної інфра­структури, які допускають через пошкодження чи руйнування викривлен­ня або спотворення необхідної інформації (інформаційно-комунікаційні об'єкти). У якості ресурсів захисту від інформаційних загроз, як відомо, застосовуються нормативно-правові, організаційно-адміністративні, науково-технічні та інші методи й засоби.

Особисті, суспільні й державні інтереси, що проявляються в інформа­ційних складових кожної сфери життєдіяльності, зумовлюють і визнача­ють певні джерела загроз, відповідні об'єкти ураження та необхідні ресурси захисту. Концептуальна структура зазначених факторів показана на рис.1, де прийняті такі позначення: ШЗ — інформаційно-психологічні загрози; ІКЗ — інформаційно-комунікаційні загрози; КІЗ — комплексні (системні) інформаційні загрози; ЗПБ — забезпечення інформаційно-психологічної безпеки; 3КБ — забезпечення інформаційно-комунікаційної безпеки;

СЗБ — системне забезпечення інформаційної безпеки; І_р І₂ — канали взаємодії між інформаційно-психологічними та інформаційно-комунікаційними об'єктами.

Різнорідність, розподіленість, багатозв'язність і динамічність джерел загроз, об'єктів ураження і ресурсів захисту значно ускладнюють вирішен­ня проблеми забезпечення інформаційної безпеки як інтегруючої складо­вої національної безпеки. Для зменшення цієї складності далі проведено аналіз і систематизацію інформаційних факторів загроз і захисту, які сут­тєво впливають на забезпечення інформаційної безпеки в усіх сферах жит­тєдіяльності людини, суспільства і держави.