Теоретична частина

Угоди з реальним товаром на біржах відігравали основну роль ще в той період, коли самі біржі були центрами міжнародної товарної торгівлі. В процесі розвитку біржової торгівлі склались 2 види біржових операцій:

1. Угоди на реальний товар з негайною поставкою;

2. Угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому.

Угоди на реальний товар з негайною поставкою в біржовій термінології називають спот (spot) або кеш (cash), а також фізичними угодами.

Угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому носять назву форвард (forward) або шипмент (shipment), або строкові (термінові).

Форвардні угоди мають перевагу перед угодами спот, бо дозволяють планувати свій прибуток в майбутньому, адже ціна завчасно зафіксована угодою. До того ж стає можливим здійснення спекулятивних операцій на різниці цін по угодам спот і форвард.

При цьому стратегія гри залежить від ситуації з цінами на обох ринках.

На біржових ринках можливі два варіанти співвідношення цін, які називаються контанго (contango) та беквардейшн (backwardation).

Ситуація контанго (також називається форвардейшн) припускає, що ціни на наявний товар (спот) нижче за ціни на строк (форвард).

Ця ситуація характерна для такого стану ринку, коли пропозиція товару повністю задовольняє попит або є достатні запаси товару. Такий ринок називається нормальним, або враховуючим витрати на зберігання. Ситуація контанго можлива тільки для ринків товарів тривалого зберігання (зернові, соя, бавовна, метали, кава, цукор, нафта та нафтопродукти), які за цей час не втратять своїх якісних властивостей. В цьому випадку біржова гра складається з того, що на наявному ринку купується реальний товар і одразу продається за форвардним контрактом з поставкою в майбутньому, якщо різниця в цінах перевищує накладні витрати.