2015-10-13
3570
Ефективність використання виробничих фондів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежить від характеру руху цих фондів, як авансової вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначають за допомогою низки показників.
Найважливішим серед них є коефіцієнт обороту, що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.
Швидкість обороту основних виробничих фондів з розвитком науково- технічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для прояву цієї тенденції в сільському господарстві звужені, все ж чимало аграрних підприємств досягають високої швидкості руху авансових ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, вироблено. За певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів.
Аграрним підприємствам важливо своєчасно скористатись досягненнями науково-технічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення. Швидкість обороту основних фондів, таким чином, є переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання. Скорочення тривалості вказаних циклів веде до збільшення швидкості обороту основних фондів, а отже, до швидкого перетворення цих авансових ресурсів у спожиті, тобто втілення їх в заново створений продукт.
Для характеристики руху основних фондів використовують і такі показники:
- коефіцієнт зростання (Кзр) – відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;
- коефіцієнт вибуття (Кв) – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;
- коефіцієнт оновлення (Ко) – відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року.
Між цими трьома показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що Кзр . >1 за умові, коли Ко > Кв , і навпаки. Якщо сума вибулих фондів дорівнює сумі заново введених, то Кзр =1;
- коефіцієнт сукупного відтворення (Ксв) – відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року.
Цей показник дає змогу судити про те, яка частка нововведених основних засобів використана на просте відтворення, а яка – на розширене. Він акумулює в собі значення коефіцієнта вибуття (Кв) і приросту (Кпр).
У формалізованому вигляді між цими коефіцієнтами можна подати так:
Ксв = Кв + Кпр; (1.1)
, де (1.2)
ОФкр і ОФпр - основні фонди відповідно на початок і кінець року.
При аналізі Ксв треба брати до уваги, що в умовах розширеного виробництва, коли Кпр > 0 коефіцієнт вибуття характеризує рівень оновлення основних засобів, а коефіцієнт приросту – рівень розширеного відтворювання. За умов звуженого відтворювання основних засобів Ксв акумулює в собі негативний вплив Кпр і відображає фактичний рівень оновлення основних засобів. Різниця між Кв і Ксв відображатиме відносну потребу в основних засобах, за якої буде досягнуть їх просте відтворення. Якщо на підприємстві забезпечується лише просте відтворення, то Ксв=Кв і, таким чином, коефіцієнт сукупного відтворення відбиватиме лише рівень оновлення основних засобів.
Про стан основних виробничих фондів можна судити з двох показників:
1. Коефіцієнт зношення (Кз) – це відношення суми зношення до первісної вартості основних засобів;
2. Коефіцієнт придатності (Кп) – частка від ділення первісної вартості засобів за мінусом усієї суми зношення на їх первісну вартість.
Цей показник можна представити так: Кп-1-Кз. Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів.
В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, брало участь у його створені. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:
Фондовіддача – це відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.
У умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч не повністю, але все ж об’єктивніше характеризує економічну ефективність використання основних засобів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівняльних цінах.
По аграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотно коливається, що пов'язане з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності та ін.
Шукаючи резерві зростання фондовіддачі (Іф від), слід пям’ятати, що з економічного погляду вона знижується тоді, коли темпи збільшення продукції нижче за темпи перевищенням темпівфондооснащеності виробництва, тобто Івп ≤ Іф ос. При цьому зниження фондовіддачі завжди супроводжується перевищенням темпів підвищення фондоозброєності (Іф оз) над темпами зростання річної продуктивності праці (Іпп, тобто Іф оз ≥ Іпп). Ця закономірність є наслідком математичної залежності, відповідно до якої Іпп-Іф від. Звідси Іф від = Іпп: Іф оз. Із цього співвідношення випливає, що фондовіддача зростає лише тоді, коли темпи підвищення продуктивності праці випереджають темпи збільшення її фондоозброєності.
Фондомісткість продукції – це зворотний показник фондовіддачі, тобто Фм = І: Іф від. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривни продукції.
При стабільному розвитку економіки будуть створені об'єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі.
Інтегральний показник фондовіддачі визначається по формулі:
Ii = √ Іф від. •· Івп., де (1.3)
Iф від – індекс фондовіддачі, який розраховується діленням показника фондовіддачі в звітному періоді на показник фондовіддачі в базовому періоді;
Івп – індкс валової продукції (товарної в поточних цінах). Він обчислюється діленням цього виду ефекту з гектара сільськогосподарських угідь у звітному році на даний показник у базовому році.
Застосовувати інтегральний показник фондовіддачи доцільно для оцінки рівня ефективності використання основних виробничих фондів у динаміці за умови, коли їх фондовіддача знижується. Тенденція до зростання інтегрального показника фондовіддачі свідчитиме про позитивні зрушення у використанні цього ресурсу, і навпаки – тенденція до зниження його ставить перед підприємством невідкладні завдання щодо залучення наявних резервів використання техніки, продуктивної худоби, транспорту тощо.
Умовний строк окупності визначається як частка від ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогоспо-арського ризначення на операційний прибуток підприємства, одержаний від основній діяльності. Потрібно домагатися, щоб цей показник був якомога меншим і не перевищував кількості років, за які окуповуються капіталовкладення відповідно до діючої банківської процентної ставки.
Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що за тієї самої величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальше підвищення фондооснащеності виробництва.
Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними фондами з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.
Нестача оборотних фондів, особливо кормів, пального, добрив, отрутохімікатів, запасних частин тощо знижує ефективність використання основних фондів, негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. З іншого боку, недостатній рівень забезпеченості знаряддями праці не дає змоги раціональне використовувати предмети праці, що також погіршує результати виробництва.
Істотного підвищення фондовіддачі можна досягти завдяки вдосконаленню структури основних виробничих фондів. Збільшення вартості більш активних засобів у рахунку на одиницю вартості менш активних засобів до оптимального рівня значно підвищує ефективність використання знарядь праці. Важливо встановити раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами. При нестачі сівалок, плугів, культиваторів, борін, інших робочих машин і знарядь неможливо раціонально використовувати тракторний парк, так само як неможливе ефективно використовувати і названу техніку, коли підприємство недостатньо забезпечене силовими машинами.
Кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну. Особливе значення для поліпшення використання основних виробничих фондів і підвищення ефективності виробництва має застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарської сировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів та їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.
З появою в результаті реформи значної кількості аграрних формувань відносно малих розмірів важливо розвивати міжгосподарське використання технічних засобів, які є одноосібною чи спільною власністю. Завдяки такій формі використання техніки зростає рівень її завантаженості і, як наслідок, зменшуються постійні витрати на одиницю робіт. Це економічно вигідно і власнику техніки, оскільки, крім додаткового джерела доходу на надану в користування техніку, знижується собівартість механізованих робіт у його господарстві. Економічно вигідно це і користувачам, оскільки малим підприємствам дорожче обходиться купівля і використання власних технічних засобів порівняно з їх орендою.
