Структура оборотного капіталу і оцінка запасів при їх виробничому споживанні

Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою.

По окремих підприємствах вона може істотно відрізняться, що обумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки.

По аграрних підприємствах України на початок 2001 року велика частка оборотних коштів припадала на оборотні фонді. В їх складі найвищу питому вагу мали виробничі запаси. Найвищим цей показник був в спеціалізованих господарствах по вирощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби і в свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів’я і значні запаси кормів, необхідного для їх утримання.

Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від економічного стану аграрних підприємств, розміру інвестицій на розширення виробництва і загальної кон’юнктури ринку.

У період економічної кризи підприємства потрапляють у важке фінансово-економічне становище, і як показує практика, питома вага грошових коштів (на рахунках банків, валютних рахунках) них через це істотно знижується (1% в 2001 г.).

Одночасно переважаюча частка їх знаходилася в розрахунках (19,6%) дебіторської заборгованості, що є наслідком ще не до кінця подоланої (в 2000 г.) платіжної кризи і бартеризації обміну.

При вибутті виробничих запасів – виробничому їх споживанню в процесі створення нових споживацьких вартостей, при продажу, обміні тощо – їх вартісна оцінка може здійснюватися згідно Положенню бухгалтерського обліку 9 «Запаси» за одним з таких методів:

- Індетифікованою собівартістю відповідного виду запасів. Використовується для оцінки таких запасів, по яких один вид їх не замінить іншого. Це ж стосується і таких запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;

- Середньозваженою собівартістю.

Оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули:

, де (2.1)

СС_j - середньозважена собівартість одиниці J-того виду запасів;

Свпj - сумарна вартість залишку j-того виразу запасів на початок звітного місяця;

ВО_j - вартість одержаних в звітному місяці запасів j-того виду;

CКпj - сумарна кількість запасів j-того виду на початок звітного місяця;

ОЗ_j - одержана в звітному місяці кількість запасів j-того ви.

- Методом ФІФО Здійснюється таким чином, що запаси, які першими відпускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження екземплярів запасу відповідного виду;

- Методом ЛІФО. На відміну від методу ФІФО, який ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій послідовності, в якій вони поступають на підприємство. Метод ЛІФО базується на протилежному припущенні, тобто вважається, що запаси, які першими відпускаються у виробництво, на продаж тощо, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

- Нормативними витратами. Для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін.

- Цінами продажу. Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахуванням середньої торгівельної націнки.

Важливо пам’ятати, що для всіх видів запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з розглянутих методів.