Структура та технічний стан основних засобів

Для підвищення продуктивності за рахунок основнихзасобів необхідно мати достовірні данні про їх стан, який характеризується коефіцієнтами зносу, вибуття, придатності, оновлення, приросту основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, яку списано на витрати виробництва попередніх періодів.

Коефіцієнт придатності основних засобів характеризує частку не перенесеної вартості на створюваний продукт.

Коефіцієнт зносу (К_зн)

,

де С_з — сума зносу основнихзасобів;

Ф_п — первісна вартість основних засобівна початок періоду.

Коефіцієнт придатності (К_пр) основнихзасобів

,

де Ф_з — залишкова вартість основнихзасобів;

Ф_п — первісна вартість основнихзасобів на початок періоду.

Коефіцієнт оновлення основних засобівхарактеризує інтенсивність введення в дію основних фондів. Він показує частку введення основних фондів за певний період у загальній вартості основних засобівна кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як в цілому, так і в розрізі окремих груп основних фондів. Більш високий коефіцієнт оновлення основної частки основних засобів, ніж їх основної частини буде сприяти підвищенню фондовіддачі, а відтак і підвищенню продуктивності

,

де Ф_о — вартість введених основних засобівза звітний період;

Ф_к — загальна вартість основних засобівна кінець року.

 

.

Коефіцієнт вибуття основних засобівхарактеризує інтенсивність їх виведення із сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття (К_в):

,

де Ф_в — вартість вибулих основнихзасобів;

Ф_н — вартість основнихзасобівна початок періоду.

Коефіцієнти придатності і вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів; чим більше коефіцієнт вибуття основних засобівнаближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобіві ліпший їх технічний стан, а відтак і вищий рівень продуктивності.

Коефіцієнт приросту основних засобівхарактеризує рівень їх збільшення в певній ланці економіки за певний період.

Коефіцієнт приросту (К_л)

,

де Ф_пр — вартість приросту основних засобів;

Ф_п — вартість основних фондів на початок періоду.

Більш високі коефіцієнти оновлення приросту активної частини основних засобів в порівнянні з рівнем оновлення і приросту всіх основних фондів буде позитивно впливати на рівень продуктивності. Коли здійснюється оновлення і приріст основних фондів необхідно, щоб вступаючі в дію основні засоби мали більш високі якісні параметри в порівнянні з якісними параметрами функціонуючих основних засобів. Інакше не будуть забезпечуватись необхідні темпи зростання продуктивності за рахунок технічної переозброєності виробництва.

До показників, які характеризують технічний рівень основних засобів і в першу чергу їх активності частини слід віднести:

1. Продуктивність (потужність) машин.

2. Довговічність виробу.

3. Надійність виробу.

4. Коефіцієнт втрат виробітку обладнання.

Продуктивність устаткування характеризується відношенням обсягу продукції, яка виготовляється за його допомогою за певний період часу (місяць, квартал, рік) до експлуатаційних витрат цього устаткування.

Довговічність машини, агрегату, виробу. Потрібно розрізняти довговічність повну (сумарну) під якою розуміється тривалість служби машини до її повного ізносу або морального зносу і здавання в металобрухт, і циклову. Циклова довговічність — це тривалість роботи машини до першого капітального ремонту. Довговічність виробу (сумарна, циклова може бути виміряна: часом, тобто кількістю років, а точніше годин роботи (ресурс); в натуральному виразі кількістю робочих циклів або оборотів (для підшипників, валів, пружин) і кількістю виготовленої продукції або виконаної роботи за період до повного зношення і здачі в брухт (або до першого капітального ремонту).

Коефіцієнт надійності — один із найважливіших показників якості, а відтак і продуктивності.

Надійність даного виду техніки, виробу (або його окремих елементів) характеризує спроможність безвідказно виконувати задані функції в конкретних умовах експлуатації на протязі певного періоду часу. Найбільш загальним показником надійності більшості видів конструкції являється коефіцієнт надійності :

,

де Т_р — сумарний час роботи конструкції за певний період в годинах за рік, за весь строк служби;

Т_п — сумарний час простоїв конструкції, пов’язаний з віднадходженням і усуненням причин відказів і необхідної профілактики, планово-запобігливими ремонтами, налагодженням регулюванням і т. д. (за виключенням часу простоїв, не залежних від конструкції, тобто із-за організаційних причин — відсутність енергії, робітників, матеріалів і таке інше).

Коефіцієнт втрат виробітку обладнання (g_n) визначається відношенням різниці між максимально можливою продуктивністю ідеальногообладнання(П_м) даного типу і фактичним виробітком обладнання(П_ф) до фактичної продуктивності цього обладнання:

.

Коефіцієнт характеризує втрати пов’язані з надійністю машини і недостатнім рівнем її використання.

Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання (за строками служби) — до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т. д. При цьому, як правило, розраховується питома кожної групи в загальній кількості. Оптимальним строком використання обладнання є період 7 років.