Грошова оцінка основних засобів

Оцінка основних фондів сільськогосподарського підприємства є грошовим виразом їх вартості.

Вона необхідна для:

- визначення обсягів основних фондів;

- динаміки;

- структури.

- розрахунку економічних показників господарської діяльності

Залежно від моменту проведення оцінки і стану, основні фонді оцінюються за:

- первісною вартістю (історична);

- справедливою вартістю;

- відновною;

- залишковою;

- ліквідаційною.

Первісна вартість основних фондів – ц фактична їх вартість у момент їх придбання чи введення в експлуатацію.

До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризику доставки, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням і т.д.

Первісна вартість може бути збільшена на величину витрат, пов'язаних з таким його поліпшенням, при якому збільшується майбутня економічна користь від його використання. Вказане поліпшення досягається у разі модернізації, модифікації, дообладнання, реконструкції. Всі інші витрати, які здійснюються для підтримки основних засобів в робочому стані і отримання в майбутньому економічної користі від їх використання відносяться до поточних витрат.

Справедлива вартість – це така вартість, за допомогою якої може бути здійснений обмін активами або оплата зобов’язань в результаті операції між обізнаними зацікавленими і незалежними сторонами.

Вона передбачає оцінку за ринковою вартістю для будинків і землі, для машин і устаткування, а також оцінку за відновленою вартістю (сучасною вартістю придбання) за винятком зносу для інших об’єктів основних засобів.

Відновлена вартість основних засобів – це вартість їхнього відтворена в сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок (забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій).

Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. За первісною або відновною вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість – це реально існуюча вартість основного засобу, що не переноситься на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та і сумою зносу на певну дату.

Залишкова вартість основних засобів також відображається в балансі підприємства і включається в його підсумок.

Ліквідаційна вартість – це сума засобів чи вартість будь-яких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів (необоротного активу) після закінчення терміну її корисного використання за винятком витрат, пов’язаних з таким продажем (ліквідацією), тобто ліквідаційна вартість представляє собою вартість можливої реалізації основних фондів після закінчення строку їх служби. Визначення ліквідаційної вартості є винятково самостійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об’єкт основних фондів з урахуванням його працездатності по закінченні строку експлуатації.

Під терміном корисного використання основного засобу розуміють такий очікуваний період часу, впродовж якого воно використовуватиметься підприємством з метою отримання певної економічної вигоди.