Хімічна небезпека

Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких, як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші. Це становить серйозну небезпеку для населення (заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи).

Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин:забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого хімічного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Перелік дій на випадок загрози виникнення хімічної небезпеки:

1. Сирени та переривчасті гудки підприємств – це сигнал «Увага всім». Негайно ввімкнути приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухати інформацію про НС та порядок дій.

2. Уникати паніки при оголошенні небезпечного стану.

3. Попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

4. Виконати заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок): щільно закрити вікна та двері, щілини заклеїти.

5. Підготувати запас питної води: набрати воду у герметичні ємності, підготувати найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

6. Дізнатися у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточнити час її початку.

7. Упакувати у герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби.

8. Перед виходом із будинку вимкнути джерела електро-, водо- та газопостачання, взяти підготовлені речі, одягнути засоби захисту.

Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

1. Уникати паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження виконуйте передбачені заходи.

2. Надягнути засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.

3. По можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення.

4. Якщо засобів індивідуального захисту немає та вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшити можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклеїти, вимкнути джерела газо-, електропостачання та загасити вогонь у печах. Чекати повідомлень органів влади з питань НС за допомогою засобів зв’язку.

5. Пам’ятати, що вражаюча дія конкретної СДОР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості залишити небезпечну зону, не панікувати й продовжувати вживати заходів безпеки.

6. Швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуватися до евакуації.

7. Попередити сусідів про початок евакуації. Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

8. Залишаючи приміщення (квартиру, будинок), вимкнути джерела електро-, водо- та газопостачання, взяти підготовлені речі, одягнути засоби захисту.

9. Виходити із зони хімічного зараження слід у бік, перпендикулярний до напрямку вітру, та обходити тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація СДОР.

10. При підозрі на ураження СДОР уникати будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу.

11. Вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг, ретельно вимити очі, ніс та рот, по можливості прийняти душ.

12. З прибуттям на нове місце перебування дізнатися у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

Надання першої допомоги при ураженні СДОР:

1. У першу чергу негайно захистити органи дихання від подальшої дії СДОР.

2. Надягніть на постраждалого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2,0% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком – водою або 5,0% розчином лимонної кислоти. Винести постраждалого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло.

3. Пам’ятати, що перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

4. При отруєнні хлором потрібно винести постраждалого із зони зараження. При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2,0% розчином питної соди або водою.

5. При отруєнні аміаком винести постраждалого із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. В очі закапати по дві-три краплі 30,0% Sol. Sulfacyli-natrii, в ніс – оливкову олію.

6. За необхідності відправити постраждалого до медичного закладу.

У разі потрапляння ртуті до навколишнього середовища необхідно знати!

Ртуть – метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 раза важча за воду. Температура плавлення – +38,9^°С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З попаданням до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних та робочих приміщень – 0,0003мг/м³; для виробничих приміщень – 0,0017мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабість, головний біль та підвищується температура; згодом з’являються болі в животі, розлад шлунка, захворювання ясен.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті та головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабість, сонливість; з’являються головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у тяжких випадках – ноги та все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а її тривалий вплив викликає навіть божевілля.

Якщо у приміщенні розбито ртутного термометра слід:

1. Вивести з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку.

2. Відчинити настіж усі вікна у приміщенні.

3. Максимально ізолювати забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері.

4. Захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою.

5. Негайно починати збирати ртуть: збирати спринцівкою великі кульки та відразу скидати їх у скляну банку з розчином (2г перманганату калію на 1л води), більш дрібні кульки збирати щіточкою на папір та теж скидати в банку. Банку щільно закрити кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті забороняється.

6. Вимити забруднені місця мильно-содовим розчином (400г мила та 500г кальцинованої соди на 10л води) або розчином перманганату калію (20г на 10л води).

7. Зачинити приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями та провітрювати протягом трьох діб.

8. Утримувати в приміщенні по можливості температуру не нижче 18-20^°С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт.

9. Вичистити та промити міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у термометрі необхідно:

1. Зберігати спокій, уникати паніки.

2. Вивести з приміщення всіх людей, надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу.

3. Захистити органи дихання (хоча б вологою марлевою пов’язкою).

4. Відчинити настіж усі вікна.

5. Ізолювати максимально забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері.

6. Швидко зібрати документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.

7. Вимкнути електрику та газ, загасити вогонь у грубах перед виходом з будинку.

8. Негайно викликати фахівців через місцевий державний орган з питань НС та цивільного захисту населення. У крайньому випадку зателефонувати в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією.

Демеркуризація проводиться двома способами:

1. Хіміко-механічним – механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання).

2. Механічним – механічний збір кульок ртуті з поверхні з подальшою заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо виявлено кульки ртуті в будь-якому місці, слід негайно сповістити про це місцеві органи з питань НС та цивільного захисту населення або міліцію.