Правопорядок — це заснована на праві й законності організація правового життя, що відбиває якісний фактичний стан врегульованих правом суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства. Правопорядок — це підсумок правового регулювання, його реалізована мета. Міцність, стабільність і непорушність правопорядку забезпечується не формальною, а реальною законністю.
Суспільний порядок — це стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації соціальних норм та принципів і забезпечується переважно силою суспільного впливу.
Співвідношення законності й правопорядку — це їх взаємозв’язок, взаємовплив і взаємозумовленість.
Спільне: суспільний порядок, як і правопорядок, характеризуються організованістю, упорядкованістю суспільних відносин.
Розбіжне:
1) порядок утворення:
— правопорядок постає як наслідок дії правових норм;
— суспільний порядок постає як результат реалізації всіх соціальних норм і принципів;
2) порядок забезпечення:
— правопорядок забезпечується силою державного примусу;
— суспільний порядок забезпечується переважно силою суспільного впливу.
Висновок: правопорядок — найважливіша частина суспільного порядку; з іншого боку, стан суспільного порядку обумовлює багато в чому стан правопорядку.