2015-10-13
271
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Хронічна серцева недостатність (ХСН) – це патологічний стан, при якому серце не забезпечує органи і тканини необхідною кількістю крові у відповідності до метаболічних потреб тканин. На основі Класифікації Українського наукового товариства кардіологів (2000) та наказу МОЗ України № 354 від 14.02.2002 виділяють:
1. Клінічні стадії: І, ІІА, ІІБ, ІІІ, які відповідають стадіям за класифікацією М.Д. Стражеска і В.Х. Василенка.
2. Варіанти СН:
– із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) – ФВ ЛШ 40 % і менше;
– із збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ ЛШ > 40 %).
3. ФК за NYHA: І, ІІ, ІІІ, ІV.
Умови, в яких повинна надаватися медична допомога
Хворі з ХСН підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання із залученням кардіолога. Обстеження може проводитися у районних поліклініках, а при необхідності додаткових обстежень – за допомогою міських кардіологічних диспансерів та діагностичних центрів. При прогресуванні ХСН показано лікування у кардіологічних стаціонарах за місцем проживання.
|
|
|
Діагностична програма
Обов’язкові дослідження:
1) загальноклінічне дослідження;
2) загальний аналіз крові;
3) загальний аналіз сечі;
4) ЕКГ у 12 відведеннях;
5) ехокардіографія;
6) рентгенографія органів грудної порожнини;
7) біохімічний аналіз крові, а саме електроліти (K+, Na+) плазми, креатинін плазми, печінкові ферменти та білірубін, глюкоза.
Додаткові дослідження:
1) доплерехокардіографія з оцінкою систолічного тиску в легеневої артерії та показників діастолічної функції лівого шлуночка;
2) сечова кислота;
3) загальний білок крові;
4) коагулограма;
5) холтерівське моніторування ЕКГ;
6) гормони щитовидної залози;
7) передсердний натрійуретичний пептид у сироватці крові;
8) радіонуклідна вентрикулографія;
9) коронаровентрикулографія;
10) ендоміокардіальна біопсія.
Лікувальна програма
Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту
Хворі повинні отримувати комплексну фармакотерапію із застосуванням:
1. Інгібіторів АПФ, які показані всім хворим протягом невизначено тривалого часу.
2. b-адреноблокаторів. У хворих із СН і систолічною дисфункцією ЛШ із препаратів цієї групи дозволено використовувати тільки метопролол, карведилол, бісопролол.
3. Салуретиків, які доцільно застосовувати при наявності ознак затримки рідини або для профілактики останньої у хворих із схильністю до такої.
4. Серцевих глікозидів, головним чином дигоксину. Найбільш доцільно застосування дигоксину при наявності тахі- і нормосистолічного варіанту фібриляції передсердь.
5. Блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ, які показані при непереносності інгібіторів АПФ.
|
|
|
6. Антагоністів альдостерону. Використовують спіронолактон тимчасово, як діуретичний засіб, та тривало – з метою поліпшення прогнозу виживання (у даному разі у дозі 25 мг на добу).
7. Внутрішньовенних симпатоміметичних засобів – допаміну та/або добутаміну. Використовуються при декомпенсації СН та недостатньому ефекті від лікування тільки в умовах стаціонару, бажано із застосуванням спеціальних дозаторів.
8. Нітратів, внутрішньовенно або у вигляді сублінгвального прийому похідних нітрогліцерину або ізосорбіду динітрату – при наявності ознак лівошлуночкової недостатності – з відміною після стабілізації гемодинаміки. Тривале застосування доцільно лише у хворих із супутньою стенокардією.
9. Антикоагулянти показані пацієнтам з постійною формою фібриляції передсердь, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі а також з мітральним стенозом та протезованими клапанами серця. Обов’язковий контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (МНО). При неможливості визначення МНО – визначення протромбінового індексу.
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
1. При пароксизмальній фібриляції передсердь або небезпечних для життя шлуночкових аритміях з профілактичною метою показаний аміодарон.
2. При артеріальній гіпертензії – її медикаментозна корекція.
3. Хірургічна реваскуляризація міокарда у хворих з ІХС як причиною ХСН при умовах можливості її виконання, з урахуванням даних КВГ.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування
Відсутність прогресування СН, збільшення тривалості життя.
Тривалість лікування
Хворі потребують щоденного застосування препаратів. Терміни стаціонарного лікування визначаються ступенем СН та ефектом від препаратів.
Критерії якості лікування
1. Усунення або зменшення вираженості суб’єктивних симптомів ХСН – задишки, серцебиття, підвищеної втомлюваності.
2. Підвищення фракції викиду ЛШ.
3. Усунення клінічних ознак затримки рідини в організмі.
4. Поліпшення якості життя.
5. Збільшення терміну між госпіталізаціями.
Можливі побічні дії і ускладнення
Можливі побічні дії препаратів згідно з їх фармакологічними властивостями. Найбільш характерними ускладненнями ХСН є: мозкова та легенево-судинна тромбоемболія, раптова серцева смерть.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Хворі з клінічно вираженою ХСН ІІА–ІІІ стадій підлягають диспансерному огляду не менше ніж 1 раз на 2 місяці, або частіше, якщо така необхідність визначається клінічною ситуацією.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Обмеження добового споживання хлориду натрію: менше 3 г на добу при доклінічній та помірній ХСН (не вживати солоні продукти, не підсолювати їжу під час споживання, менше 1,5 г на добу при значній ХСН (ІІІ–IV ФК). Рекомендується дієта, збагачена w-3-поліненасиченими жирними кислотами. При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.
Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.
Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації
Рекомендовано обмеження фізичних навантажень згідно зі ступенем ХСН. Регулярна фізична активність (повільне ходіння, фізичні вправи невеликої інтенсивності) відповідно до функціональних можливостей пацієнта (“комфортний”, але регулярний руховий режим).
Директор Департаменту
організації та розвитку медичної
допомоги населенню Р.О. Моісеєнко
