Матеріал до лекції

Соціальний супровід - це специфічна діяльність соціального праців­ника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необ­хідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у ПС та ДБСТ.

Визначення "соціальний супровід прийомної сім'ї" було введено у 1998 р. як таке, що становить окрему форму соціальної роботи. Соціальна робота з зазначеними сім'ями, в першу чергу, спрямована на вирішення проблемних питань життя та розвитку прийомних дітей. Але, враховуючи потребу забезпечення сприятливого сімейного оточення, при необхідності, робота ведеться також з батьками і біологічними дітьми. Комплексний підхід у соціальній роботі з такими сім'ями визначається як "соціальний супровід прийомних сімей", на відміну від "соціального суп­роводу прийомної дитини в сім'ї'.

Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально до потреб кожної сім'ї. Але найбільш інтенсивно соціальна допомога має відбуватися протягом першого півріччя. У цей час проходить період адап­тації родини і самої дитини до нових умов, налагодження стосунків дити­ни з усіма членами родини та з соціальним оточенням. У подальшому контакти соціального працівника з сім'єю стають менш інтенсивними. Вони, здебільшого, визначаються конкретними потребами вирішення нагальних питань родини, а також контролем умов життя та розвитку дитини. За змістом соціальний супровід виходить за межі індивідуальної або групової соціальної роботи.

Основними завданнями соціального супроводу є:

- ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої
адаптації сім'ї і дитини-вихованця з метою вирішення проблем останньої;

- надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли
вирішувати проблеми шляхом мобілізації власних ресурсів;

- забезпечення партнерських стосунків між сім'єю, соціальною служ­
бою, іншими державними і громадськими установами для комплексного
забезпечення прав прийомної дитини;

- створення позитивного психологічного клімату в сім'ї, умов для розвитку дітей урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відно­син між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

Зміст соціальної роботи з ПС та ДБСТ

І снують два основних підходи до реалізації соціальної роботи з цими сім'ями. Перший передбачає, що соціальна робота (власне соціальний суп­ровід) починається після юридичного оформлення статусу сім'ї. У цьому разі попередня діяльність стосовно відбору кандидатів та влаштування дитини в сім'ю виконується не спеціалістами ЦСССДМ, а іншими працівни­ками місцевих органів виконавчої влади і самоврядування (як правило, спеціалістами відділів у справах сім'ї та молоді, відділів освіти).

Інший підхід передбачає залучення спеціалістів ЦСССДМ ще на етапі проведення інформаційно-рекламної кампанії з розвитку сімейних норм влаштування і базується на співпраці із спеціалістами відділів (управлінь) у справах сім'ї та молоді. У цьому випадку процес "входження" спеціалі­ста ЦСССДМ у родину, налагодження взаєморозуміння з батьками прохо­дить більш природно, не виникає проблеми збору інформації про дитину, яка влаштовується на виховання.

Соціальний супровід. Він уможливлює реалізацію основного принци­пу функціонування ПС, співпраці соціального працівника і прийомних батьків, зміцнення доброзичливих стосунків. Процес соціального супро­воду поділяється на кілька етапів.

На етапі входження прийомної дитини в сім'ю збирається інформа­ція про дитину, яка влаштовується на виховання, рівень її розвитку, соціальні зв'язки, стан здоров'я, емоційні проблеми тощо. Отримана інфор­мація є основою для розробки стратегії соціального супроводу дитини та сім'ї, в той же час вона є базовою для подальшого оцінювання ефектив­ності виховання та розвитку дитини в сім'ї.

Соціальний працівник надає практичну соціальну допомогу, здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками та дер­жавними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечен­ня дітей. Одним із напрямів роботи соціального працівника є налагоджен­ня співпраці усіх служб, які захищають права дітей, з метою забезпечення якнайкращих умов виховання та розвитку прийомної дитини у сім'ї.

У той же час робота соціальних працівників із сім'єю має ґрунтуватися на паритетних умовах - батьки мають чітко виконувати обов'язки, які беруть на себе, приймаючи на виховання дітей, не перекладати власні зобов'язання на соціальних працівників. Саме спільна, зацікавлена співпраця спеціалістів та батьків, що базується на двосторонній домовленості щодо виконання пев­них зобов'язань, становить сутність соціального супроводу таких сімей.

Позитивним результатом влаштування дитини у сімейне оточення слід вважати набуття необхідних побутових навичок, досвіду сімейних ролей і взаємостосунків, виховання таких життєвих стереотипів, які сприятимуть самостійному влаштуванню дитини у дорослому житті, достатній соціалі­зації для забезпечення першочергових потреб законними способами. Саме на досягнення цієї мети має бути спрямована робота з сім'єю. Стратегічним напрямом соціального супроводу має стати визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення повноліття - працев­лаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками протягом усього періоду проживання дитини у сім'ї.

Планування: На основі базового оцінювання складається план соціального супрово­ду прийомної дитини на перші півроку її проживання в ПС або ДБСТ.

План соціального супроводу - це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, спеціалістів, які надають конкретні послуги, а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптималь­ного функціонування сім'ї та розвитку дитини. Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць життя дитини в сім'ї, вра­ховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі на основі отриманої базової інформації про дитину розробляється план роботи на півріччя. Після тривалого перебування дитини в ПС або ДБСТ можна складати щорічний план соціального супроводу. Структура плану охоплює кілька основних тем, кожна з яких містить певні конкретні питання.

План розробляється на певний проміжок часу, відповідно до нагаль­них потреб дитини, і коригується за потребою. До складання плану залу­чаються батьки, учителі (вихователі), спеціалісти-медики, які працюють з дитиною.

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними працівниками ЦСССДМ, виступає, з одного боку, як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім'ї, з іншого боку - як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов'язаних із влаштуванням дітей у сім'ї.