Пульс та його характеристика. Місця і методи дослідження пульсу. Визначення артеріального тиску

До найбільш важливих захворювань внутрішніх органів відносять хвороби серця і кровоносних судин, які нерідко приводять до несподіваної смерті і тому роль медичної сестри у догляді за такими хворими дуже велика і відповідальна. Медсестра повинна не тільки забезпечити добрий догляд і акуратно виконувати вказівки лікаря, але вміти визначити пульс, вимірювати АТ, знати перші ознаки надвигаючої серцевої недостатності, бути готовим завжди надати першу медичну допомогу.

Пульс – поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок руху крові та зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця. Характер пульсу залежить, як від величини і швидкості викиду крові серцем, так і від становища стінки артерії, в першу чергу від її еластичності.

Медична сестра повинна вміти визначати слідуючі основні властивості пульсу: ритм, частоту, напруження, наповнення і величину пульсу.

Частота пульсу (ЧП) – це кількість пульсових коливань за 1 хв. Частота пульсу в нормі – від 60 до 80 ударів за одну хвилину. Частоту серцевих скорочень понад 80 за одну хвилину називають тахікардією, а частоту скорочень менше ніж 60 за одну хвилину – брадикардією.

У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох чинників:

- віку (найбільша ЧП у перші роки життя)

- фізичної роботи

- фізіологічного стану (під час сну пульс сповільнюється)

- статі (у жінок на 5-10 уд. частіший ніж у чоловіків)

- психічного стану

- підвищення Т тіла на 1 С прискорює пульс на 8-10 за хв..

Напруження пульсу визначають по тій силі з якою потрібно притиснути променеву артерію, щоб повністю зупинилися її пульсові коливання. Залежить напруження пульсу від величини систолічного артеріального тиску. Якщо артеріальний тиск нормальний, артерія стискається при помірній силі, тому в нормі пульс помірного напруження. При високому артеріальному тиску артерію стиснути важче – такий пульс називається напруженим, або твердим. У випадку низького тиску в артерії вона стискується легко – пульс м’який.

Наповнення пульсу характеризується наповненням артерії кров’ю і залежить в першу чергу від величини серцевого викиду. Якщо серцевий викид нормальний – пульс повний. При недостачі кровообігу, великої кровотечі наповнення пульсу зменшується. Такий пульс називається пустим. У разі доброго наповнення відчувається під пальцями високі пульсові хвилі, а у разі поганого – малі пульсові хвилі.

Величина пульсу являється найбільш важливою його властивістю і залежить від перерахованих вище величин – напруження і наповнення. Пульс доброго наповнення і напруження називається великим, слабкого – малим. Частий, ледве відчутний пульс називають ниткоподібним.

Ритм пульсу визначають по інтервалах між пульсовими хвилями. У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однаковими інтервалами між пульсовими хвилями. У здорових людей може виникнути так звана дихальна аритмія – збільшення частоти пульсу під час вдиху і сповільнення під час видиху, яке зникає при затримці дихання. У разі захворювання серцево-судинної системи часто виникають аритмії.

1. Екстрасистолична – між двома черговими скороченнями серця виникає додаткова систола (екстрасистола). Пауза, що наступає за екстрасистолою, називається компенсаторною паузою і є значно довшою від звичайної. Екстрасистоли можуть бути поодинокими й груповими. При деяких захворюваннях виникають напади екстрасистолічної тахікардії, які можуть тривати від декількох секунд до кількох діб.

2. Миготлива аритмія – характеризується відсутністю закономірності ритму та наповнення пульсу. Вона характерна для тяжкого ураження міокарду.

3. Переміжний пульс є ознакою важкого ушкодження серцево-судинної системи, при якому чергуються слабкі та сильні пульсові хвилі.

Дуже часто в умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає периферичних артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку не достатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов’язково треба порахувати кількість серцевих скорочень. Отже, дефіцитом пульсу називають різницю між частотою серцевих скорочень та частотою пульс.

Поміж променевої артерії пульс визначають і на других судинах: скроневих, сонних, стегнових, підколінних артеріях, артерії тилу стопи і інших.

Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долонній поверхні передпліччя хворого біля основи великого пальця)

Дані визначення частоти пульсу щоденно визначають червоним олівцем в температурному листі.

Артеріальний тиск – це тиск крові на стінки судин. Він залежить від сили скорочення серця (величина серцевого викиду) і тонусу артеріальної стінки.

Цей показник відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин.

Розрізняють:

1. Систолічний тиск

2. Діастолічний тиск

3. Пульсовий тиск

Систолічний тиск – це тиск в період систоли серця, коли він досягає найвищої величини на протязі серцевого циклу.

Діастолічний тиск – це тиск до кінця діастоли серця, коли він досягає мінімальної величини на протязі серцевого циклу.

Пульсовий тиск – це різниця між систолічним і діастолічним тиском.

Для вимірювання А/Т користуються ртутним сфігмоманометром (апарат Ріва-Роччі), пружинним тонометром і фенендоскопом по методу Короткова, електронним тонометром.

Вимірювати А/Т необхідно у визначені години, краще ранком. А/Т можна визначити також осциляторним методом без фонендоскопа по коливанню стрілки пружинного манометра.

Систолічний тиск в нормі коливається від 100 до 135 мм рт. ст., а діастолічний тиск – від 60 до 90 мм рт. ст. Добові коливання - в межах 10-20 мм.рт.ст. З віком артеріальний тиск дещо підвищується.

Результати вимірювання А/Т щоденно записують в історію хвороби у вигляді дробу, а також реєструють у температурному листку у вигляді стовпчиків.

Фізичне навантаження, емоційне збудження викликають підйом артеріального тиску. Спостерігають щодобові коливання: вранці тиск нижчій, у вечері – вищий, під час сну тиск являється найбільш низьким.

Після прийняття їжі систолічний тиск збільшується, а діастолічний – знижується.

Вимірювання АТ служить незамінним діагностичним методом під час обстеження пацієнтів і є важливим об'єктивним показником функції серцево-судинної системи. Керуючись показниками АТ, можна визначити ступінь тяжкості шоку або колапсу, величину крововтрати. Під контролем АТ проводиться введення крові, деяких ліків. Показники АТ можуть відображати ступінь захворювання різних органів (нирок, ендокринних залоз).

Підвищення артеріального тиску вище норми називається артеріальною гіпертензією (гіпертонія), а зниження – артеріальною гіпотензією (гіпотонія).