Ілюстративні матеріали та наочність: фрагмент відеофільму «Догляд за хворими з порушенням функції кровообігу»

Найбільш частими симптомами захворювань органів кровообігу являються біль у ділянці серця за грудиною, задишка і ядуха (серцева астма), головний біль, набряки.

Біль у ділянці серця – одна з найбільших ознак багатьох захворювань. В одних випадках серцеві болі – це проявлення тяжких органічних захворювань серця і коронарних судин (стенокардія, інфаркт міокарду), в інших – менш безпечніших захворювань (кардіоневроз).

Стенокардія (грудна жаба) - захворювання, що характеризується хворобливим відчуттям чи почуттям дискомфорту за грудиною. Біль з'являється раптово при фізичному навантаженні або емоційному стресі, після прийому їжі, зазвичай іррадіює в ділянку лівого плеча, шиї, нижню щелепу, між лопаток, ліву підлопаткову ділянку і триває не більше 10-15 хв.

При нападі стенокардії пацієнту потрібно забезпечити повний спокій, дати нітрогліцерин (таблетку або 1-3 краплі спиртового розчину на шматочку цукру під язик).

Ціаноз - синюшне забарвлення шкіри і слизових оболонок, обумовлена ​​темним кольором капілярної крові через підвищений вміст в ній відновленого гемоглобіну.

Прийнято розрізняти центральний (легеневий) і периферичний (серцевий) ціаноз.

Ціаноз найбільш помітний на ділянках тіла з тонкою шкірою - губах, обличчі, пальцях рук. Клінічно важлива диференціація центральної та периферичної форм ціанозу. Центральний ціаноз має поширений характер, проявляється, зокрема, синюшністю язика (дифузний ціаноз); шкіра має попелясто-сірий відтінок, тепла на дотик. Периферичний ціаноз носить характер акроціаноза, тобто він виражений на дистальних ділянках тіла (на кистях, стопах, мочках вух, кінчику носа,губах), при цьому язик залишається рожевим, шкіра на ділянках такого ціанозу холодна. Наявність, поява або наростання ціанозу можуть бути показанням до проведення кисневої терапії. Зменшення або зникнення ціанозу може бути критерієм ефективності проведеного лікування.

Головний біль – може бути симптомом багатьох захворювань при яких необхідне надання швидкої допомоги. Пульсуючий, давлючий біль, часто локалізується в ділянці потилиці, являється одним із перших симптомів гіпертонічного кризу.

Гіпертонічним кризом називають небезпечний для життя стан, при якому різко підвищується АТ, що може призвести до крововиливу у мозок, розвитку серцевої астми, набряку легень та інших ускладнень.

Супроводжується головним болем, запамороченням, шумом у вухах, відчуттям жару, пітливістю, серцебиттям, мерехтінням «мушок» перед очима, іноді нудотою, блюванням, порушенням зору, носовою кровотечею.

Здійснюючи догляд за хворими із хронічною недостатністю кровообігу, необхідно пам’ятати, що серцеві набряки на початкових стадіях захворювання можуть бути прихованими. В таких випадках затримка рідини в організмі проявляється швидким збільшенням маси тіла і зменшенням виділення сечі.

Дуже важливо у хворих з хронічною недостатністю кровообігу щоденно визначити кількість виділеної за добу сечі (добовий діурез), зіставляючи його з кількістю випитої і введеної парентерально рідини (водний баланс). При обліку випитої рідини враховують не тільки чай, соки, але і рідкі перші страви, овочі, фрукти.

Дієта хворого повинна бути достатньо калорійною, легкоуподібненою з добавленням рослинної клітковини з підвищеним вмістом вітамінів і значним обмеженням солі і рідини (дієта № 10, 10а). Їжа повинна мати продукти, які багаті солями калію і кальцію. Доцільно дрібне харчування: 5-6 разів на добу.

Надаючи допомогу хворому із хронічною недостатністю кровообігу, медична сестра повинна слідкувати за роботою кишечнику: при запорі хворому з набряками потрібно ставити гіпертонічну або олійну клізму.

Гостра судинна недостатність клінічно проявляється непритомністю, колапсом, шоком. Вона характеризується зниженням А/Т, різкою загальною слабкістю, порушенням свідомості з периферичними проявами (блідість шкірних покривів, похолодання кінцівок, слабкий частий пульс тощо).

В основі клінічної картини г.с.н. лежить різке зменшення об'єму циркулюючої крові з наступним погіршенням кровопостачання життєво важливих органів. Ішемія органів розвивається внаслідок раптового розширення дрібних судин, передусім артеріол і капілярів, із накопиченням великої кількості крові в судинах органів черевної порожнини і відповідним зниженням притоку крові до серця. Причиною гострих судинних розладів можуть бути інфекція, отруєння, травма, зневоднення організм), кровотеча порушення скоротливої здатності міокарда, гострі алергічні реакції тощо.

Зомління - це короткочасна втрата свідомості внаслідок недокрів'я головного мозку. Причинами такого стануможуть бути різка зміна положення тіла, перебування у положенні стоячи протягом тривалого часу, негативні емоції, сильний біль, голодування.

Симптоми зомління такі: непритомність, блідість та вологість шкіри, різке поверхневе дихання, знижений артеріальний тиск, пульс слабкого наповнення та напруження, зіниця ока є вузькою або помірно розширеною, реагує на світло.

Хворому, який зомлів, надають горизонтального положення з піднятими до 45° ногами, забезпечують доступ свіжого повітря, звільняють шию та груди від стискуючого одягу, оббризкують обличчя холодною водою, дають понюхати тампон, змочений розчином аміаку, поплескують по щоках, розтирають тіло шматком сукна.

Колапс - це гостра судинна недостатність, пов'язана з вираженим падінням тонусу судин і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Причинами колапсу можуть бути крововтрата, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії. Інфекційні та гострі запальні захворювання, поранення і травми, медикаментозна алергія.

Симптоми колапсу - прострація, блідість шкірних покривів, зниження температури тіла поверхневе часте дихання, частий, слабкого наповнення пульс, низький артеріальний тиск.

Усувають причини виникнення колапсу (зупиняють кровотечу, видаляють отруту з організму), зігрівають хворого, дають подихати киснем, швидко в горизонтальному положенні транспортують його у відповідне відділення лікарні. Вводять ліки, які підвищують артеріальний тиск (адреналін, мезатон, глюкокартикоїди). Якщо колапс викликаний внутрішньом'язовим або підшкірним уведенням ліків, накладають джгут вище місця ін'єкції підвищують об'єм циркулюючої крові шляхом переливання крові та кровозамінних рідин.

Шок характеризується різким пригніченням всіх життєвих функцій організму і являється найбільш важкою формою судинної недостатності. В ході шоку розрізняють стадію пригнічення всіх функцій з попереднім короткочасним періодом збуджена. Причинами, які викликають шок, частіше бувають травми, сильні кровотечі і різкі болі. При шоку відмічаються маскоподібне обличчя, слабка реакція на оточуюче, різке порушення больової чутливості часте та поверхневе дихання, різке зниження артеріального тиску. частий нитковидний пульс.

Хворому необхідно надати спокою, зігріти його, обкласти грілками і дати гарячого чаю, кави.

Невідкладна допомога. Якщо шок наступив від крововтрати, необхідно негайно зупинити кровотечу: накласти джгут, внутрішньом'язово увести 2-5 мл 1% розчину вікасолу, внутрішньовенно 2 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, влити свіжу одногрупову кров.

При болях уводять знеболюючі засоби: промедол, морфін, антигістамінні препарати - діпразин, супрастін.

При раптовій зупинці дихання роблять штучне дихання. При наданні першої допомоги необхідно обережне транспортування в спеціалізованому автомобілі швидкої допомоги, де можна продовжувати лікування.

При важких випадках шоку вводять кров внутрішньовенно, крапельно або струминно або внутрішньоартеріально нагнічують кров під тиском. Хороший ефект дає. вливання кровозамінників: поліглюкіну тощо. Оксигенотерапія - зволожений кисень за допомогою маски або носових катетерів. При перших ознаках набряку легенів слід давати кисень з парою спирту.

Серцева астма – один з грізних симптомів гострої серцевої недостатності, найчастіше є ускладненням інфаркту міокарду, гіпертонічної хвороби, пороків серця, гострого нефриту та ін.

Напади серцевої астми виникають при значному застої крові в малому колі кровообігу і характеризуються появою у пацієнта відчуття браку повітря (ядухи), супроводжується тяжкою задишкою у стані спокою (прискореним поверхневим диханням 30-50 за хв.). Шкіра чола, шиї, грудей, спини покривається краплями поту та набуває блідо-синього відтінку (ціаноз). У пацієнтів часто виникає панічний страх смерті. Напад виникає найчастіше вночі, інколи його провокує фізичне навантаження.

Пацієнти з серцевою астмою не можуть лежати, вони займають вимушене сидяче або напівсидячи положення у ліжку, найчастіше спираються на підвіконня або стіл і намагаються бути близько до відкритого вікна - це декілька полегшуюче дихання.

Якщо пацієнту із серцевою астмою не надати своєчасно допомогу, то напад може перерости в набряк легень, при якому на тлі різкого застою крові в легеневому колі кровообігу відбувається значне пропотівання рідкої частини крові в альвеоли. Це проявляється клокочучим диханням, яке чути на відстані, виділенням великої кількості світлого або рожевого пінистого харкотиння, наростає ціаноз шкіри та слизових оболонок, набухають вени шиї, шкіра вкривається холодним липким потом.

Набряк легень, за відсутності негайних заходів може закінчитись смертю пацієнта.