Засоби, що застосовуються при набряку легень

Набряк легень - небезпечний для життя стан організму, який вимагає невідкладної допомоги. небезпека при набряку легень зумовлюється переходом рідкої частини плазми крові через стінку альвеол і накопиченні її в альвеолах i дрібних бронхах. Завдяки піноутворенню можливе повне заповнення піною альвеол, бронхів і верхніх дихальних шляхів. Це призводить до тяжких порушень дихання i розвитку гіпоксії, яка може стати причиною смерті хворого.

Невідкладна допомога при набряку легень передбачає негайне припи-нення піноутворення, зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола i зменшення венозного припливу до серця, зменшення об’єму циркулюючої крові i проникності альвеолярних мембран, поліпшення оксигенації тканин, відновлення прохідності дихальних шляхів, корекцію кислотно-основного стану i електролітного балансу, нормалізацію роботи серця тощо.

- припинення піноутворення i відновлення прохідності дихальних шляхів здійснюється за допомогою піногасників – назальні інгаляції киснем, який попередньо пропускають через 50-90 % спирт етиловий або інгаляційно антифомсилан.

- зниження артеріального тиску досягається застосуванням гангліблокаторів (бензогексонію, пентаміну, гігронію), α-адреноблокаторів (фентоламіну), натрію нітропрусиду.

- цей ефект доповнюється призначенням сечогінних засобів екстреної дії (фуросеміду, маніту), які сприяють переходу води з набрякових легень у судинне русло.

- високоефективними при набряку легень є також глюкокортикоїди, зокрема преднізолон, які виявляють протизапальну, протишокову дію і вводяться в вену.

- якщо набряк легень супроводжується серцевою недостатністю, застосовуються в вену швидкодіючі серцеві глікозиди (строфантин, корглікон).

- для поліпшення оксигенації тканин проводиться постійна інгаляція кисню.

Долікарська допомога хворим із набряком легень здійснюється середнім медичним працівником.

- негайно викликати швидку допомогу.

- зручно посадити хворого, опустивши ноги з ліжка. Якщо є можливість, треба накласти джгути на нижні кінцівки або зробити гарячу ванну для ніг, поставити гірчичники на литкові м’язи, спину.

- забезпечити доступ свіжого повітря, заспокоїти хворого.

- застосувати нітрогліцерин (по 1 таблетці під язик через кожні 5-10 хв. до приїзду лікаря).

- при високому артеріальному тиску показані гіпотензивні засоби - дибазол, клофелін.

- доцільне використання сечогінних засобів - ввести у вену 4-6 мл 1 % розчину фуросеміду або усередину 2 таблетки.

- при виділенні піни з рота i носа необхідно безперервно відсмоктувати її резиновою грушею.

- про всі ці заходи доповісти лікареві.

ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ.

1. Кардіотонічні засоби.

2. Антиаритмічні засоби.

3. засоби, що застосовують при недостатності вінцевого кровообігу

4. Антигіпертензивні засоби.

КАРДІОТОНІЧНІ ЗАСОБИ. СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ.

1. Загальна характеристика групи.

2. Препарати наперстянки

3. Препарати строфанту

4. Препарати конвалії

5. Препарати горицвіту весняного.

6. Симптоми і допомога при інтоксикації серцевими глікозидами.

Серцеві глікозиди - лікарські речовини, які виявляють кардіотонічну дію на серцевий м'яз і застосовуються для лікування серце­вої недостатності.

Серцева недостатність - нездібність серця забезпечити кровопостачання органів та тканин, що супроводжується застоєм крові в органах, утворенням набряків. Розрізняють:

- гостру серцеву недостатність - швидко наступаючий важкий стан, який погро­жує життю хворого, розвивається протягом кількох годин.

- хронічну серцеву недостатність - симп­томи недостатності розвиваються поступово.

Для лікування серцевої недостатності основними кардіотонічними препаратами е серцеві глікозиди - речовини рослинного походження, які містяться в наперстянці, конвалії, горицвіті, строфанті.

Механізм дії серцевих глікозидів на серце:

1. підвищують силу серцевих скорочень (збільшують концентрацію іонів кальцію в міокарді).

2. сповільнюють ритм серцевих ско­рочень (викликають брадикардію).

3. При серцевій недостатності значно підвищують ударний та хвилинний об'єми серця, швид­кість кровообігу.

4. Збільшують нирковий кровообіг та підвищують діурез.

5. Пригнічують провідність серця, в токсичних дозах викликають атріовентрикулярний блок (порушення серцевої провідності від передсердь до шлуно­чків).

6. У великих дозах підвищують автоматизм, що може привести до виникнення екстрасистолій.