Використання аналітичних методів аналізу стратегії виробничої діяльності в різних видах прогнозу

Виконання прогнозу базується на застосуванні різних статистичних методів аналізу даних. Використання того або іншого методу залежить від змісту явища, що є об’єктом аналізу. Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:

· експертних оцінок;

· екстраполяції;

· моделювання.

Метод експертних оцінок передбачає врахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства. Для експертних оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції.

У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До першого типу належать: сценарії, метод інтерв’ю, аналітичні доповідні записки.

Колективні експертні оцінки можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають: підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок; статистичні методи обробки одержаних матеріалів. До складу колективних експертних оцінок входять: метод “комісії”, метод “мозкових атак”, метод Делфі.

Під методом “комісії” розуміють організацію “круглого столу” та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів.

Колективну генерацію ідей та творче вирішення поставлених проблем називають методом “мозкових атак”, який являє собою вільний, неструктурований процес генерації будь-яких ідей за обраною темою, які спонтанно висловлюються учасниками зустрічі.

Суть методу Делфі, розробленого відомим експертом А. Хельмером, полягає в організації проведення анкетних опитувань фахівців з обраної галузі знань.

Методи екстраполяції базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій, статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою методу екстраполяції трендів закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.

Гіпотеза економічного передбачення базується на схожості та спадковості глобальних умов існування підприємств у минулому, теперішньому та майбутньому. В цьому і полягає обмеженість даного підходу, оскільки, чим тривалішим є період прогнозування, тим більш імовірною є змінність тенденцій розвитку під впливом різних факторів.

Методи моделювання являють собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спробу побудувати моделі об’єктів реальної дійсності, особливо (в межах можливості) їхньої динаміки, щоб на їх основі створити засади для відпрацювання оптимальних управлінських рішень.