Цикл продуктивності - логічна послідовність подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності

Необхідно зазначити, що управління продуктивністю організацій здійснюють у стратегічному і оперативному інтервалах часу.

Стратегічне управління продуктивністю охоплює такі параметри:

· плановий горизонт;

· бажані результати;

· діапазон стратегічного управління;

· передбачувану взаємодію з іншими системами управління продуктивністю;

· плани й процедури розроблення;

· механізми перетворення стратегії на тактичні оперативні плани, а потім на конкретні заходи.

Управління виробничою системою за критерієм продуктивності - це процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.

Система вимірювання продуктивності має підказати керівництву, коли є необхідність у плануванні й на якому рівні треба втрутитися. Вона повинна видати таку інформацію, яка б доповнювала інші системи вимірювання результативності виробничої діяльності. Ця система має вказати, коли й куди необхідно спрямувати зусилля, бо сама собою система не може приймати рішень і недостатня для того, щоб зросла продуктивність.

Слід зазначити, що управління продуктивністю нерозривно пов'язане з:

· управлінням якістю (процесом забезпечення якості);

· плануванням виробництва (процесом, який визначає, що має бути зроблено для підвищення ефективності;

· вимірюванням затрат праці і складанням кошторису витрат (процесом оцінювання економічності);

· бухгалтерським обліком і фінансовим контролем (процесом оцінювання прибутковості);

· кадровою службою.

Стратегічне управління може охоплювати організацію загалом або її окремі служби. На практиці реалізують здебільшого такі стратегії управління продуктивністю:

1. Створення системи управління продуктивністю, за якої кожна робоча група має свій вектор індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. Така стратегія ґрунтується на припущенні, що кожний підрозділ здатний розробити свою систему управління продуктивністю і управляти нею незалежно від інших.

2. Розроблення системи управління продуктивністю, основою якої є індекси, коефіцієнти і вимірювачі продуктивності, розроблені для підрозділів організації з метою взаємного узгодження (стикування).

3. Поєднання елементів обох систем. Застосування будь-якої з цих систем вимагає розроблення й обґрунтування відповідних індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. До їх розроблення необхідно залучати працівників, які нестимуть відповідальність за стан продуктивності організації.

Слід зауважити на комунікації, прийняття рішень і оперативне керівництво продуктивністю організацій. Управління продуктивністю можливе за чітко налагодженої системи комунікацій в організації. Оперативне передавання інформації сприяє координації дій осіб і підрозділів. У процесі управління організацією циркулюють величезні потоки інформації, з яких складно виокремити необхідні дані. Тому важливою складовою управління продуктивністю організації є поліпшення продуктивності комунікативних систем. З іншого боку, продуктивність комунікативних систем є наслідком загальної продуктивності організації. Наступним напрямом підвищення продуктивності організації є підвищення продуктивності процесу прийняття рішень. Цього можна досягти, використовуючи сучасні інформаційні технології. Якісна (релевантна), точна і своєчасна інформація є умовою прийняття якісних управлінських рішень. Забезпечення стабільної продуктивності вимагає участі в цьому процесі керівників усіх рівнів.