Позалегеневі форми туберкульозу

Туберкульозний плеврит діагностується у 7,8% хворих дітей частіше при первинному туберкульозі. Туберкульозні плеврити бувають серозними, серозно-фібрінозними, гнійними, рідше – геморагічними. Характерні скарги – тупий біль у грудях, який підсилюється під час дихання, задишка (при значному плевральному випоті). Під час огляду грудної клітки можна спостерігати відставання однієї половини грудної клітки під час дихання, при аускультації – послаблене дихання. Діагноз плевриту встановлюють за сукупністю клінічних і рентгенологічних ознак, а характер – під час пункції плевральної порожнини або біопсії плеври.

Туберкульоз периферійних лімфатичних вузлів частіше виникае внаслідок первинного інфікування мікобактеріями. Найчастіше уражуються шийні лімфатичні вузли, дещо рідше – пахові та під нижньощелепні. Іноді до процесу залучаються одночасно декілька груп лімфовузлів (генералізований лімфаденіт). Лімфоаденіти мають схильність до казеозного некрозу, розплавлення та формування нориць. Починається з появи припухлості, що поступово збільшується. Під час пальпації виявляють конгломерат спаяних між собою вузлів. Шкарі над припухлістю поступо- во тоншає, червоніе і проривається з утворенням нориць, що довго не затягуються. Температура може бути субфебрильною тривалий час, загальний стан майже задовіль- ний. Після декількох загострень та рецидивів створюється характерний рубець.

Туберкульоз очей зустрічається переважно від 3 до 12 років у вигляді фліктен та креатитів. Фліктени мають вигляд сірувато-жовтуватих вузликів діаметром до 1 – 3 мм. У кон’юнктиві або рогівці. Довкола них утворюються ділянки гіперемії. Через декілька днів і центрі фліктени з’являється виразка,,яка загоюється дуже повільно. З часом відбувається повне розсмоктування патологічного процесу.

Туберкульоз кісток та суглобів – це місцевий прояв загальної туберкульозної інфекції в організмі. Це – як правило, вторинний процес – мікобактерії туберкульозу через кровоносні судини (гематогенно) проникають у кістки. Частіше вражаються хребці, епіфізи і метафізи трубчастих, зап’ясткових, за плеснових кісток тощо.

Мікобактерії туберкульозу потрапляють в шкіру частіше лімфо генним шляхом із лімфатичних вузлів, кісток, легенів та інших органів. Клінічні форми туберкульозу шкіри - це вовчак, скрофулодерма, дисеміновані форми, бородавчастий, міліарно-виразковий туберкульоз тощо. Морфологічні ураження у вогнищах подібні до таких в уражених лімфатичних вузлах. Розвиток клінічних форм шкірного туберкульозу залежить від загального перебігу та періоду туберкульозного захворювання.