Ускладнення шоку: (див. відповідні протоколи)

- респіраторний дістрес-синдром;

- набряку головного мозку;

- гостра ниркова недостатність;

- порушення ритму серцевої діяльності;

Консультації спеціалістів за показаннями (алерголог, невролог, кардіолог, нефролог). На всіх етапах надання допомоги дитині обов’язкова реєстрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних заходів.

Проведення первинної обробки рани

Показання. Відкриті рани.

Обладнання. 3 % розчин перекису водню, 5% розчин йоду, спирт, стерильні марлеві салфетки, бинти, стерильні рукавички.

Техніка. Ввести анальгетики. Рана промивається 3% розчином перекису водню або розчином риванолу, або фурациліну. З її поверхні видаляють великі чужорідні тіла, що лежать окремо. Шкіру навколо рани змащують 5% розчином йоду і спиртом, накладають асептичну пов’язку. При капілярній або венозній кровотечі пов’язка має бути давлючою. При пораненнях кінцівок показана їх іммобілізація.

Інструментальне дослідження рани на догоспітальному етапі протипоказане.

Зупинка кровотеч різної локалізації та походження

Показання. Травми дрібних судин в рані та магістральних судин.

Обладнання. Джгут, стерильні марлеві кульки, бинти, 3% розчином перекису водню, спирт, стерильні рукавички.

Техніка:

Зупинення кровотечі в рані. Зазвичай це вдається при дифузному ушкодженні дрібних судин, тобто при капілярній кровотечі. У подібних випадках бажано спочатку промити рану 3% розчином перекису водню та через стерильну серветку міцно притиснути місце кровотечі пальцями на 7 хв. Якщо за цей час кровотеча зменшилася, то рану закривають тугою пов’язкою. Коли в рані можна побачити одиничну венозну судину, що кровоточить, на неї можна тимчасово, на період транспортування, накласти кровозупинний затискач.

Зупинення кровотечі магістральних судин. Для зупинення артеріальної кровотечі або перетинають велику артерію, що кровопостачає ушкоджену область, або накладають джгут. Ці методи дозволяють оглянути та очистити рану, а потім спробувати зупинити кровотечу за допомогою тугої пов’язки.

Найчастіше доводиться затискати загальну сонну, плечову та стегнову артерії. Загальну сонну артерію знаходять за пульсацією у заглибленні між щитоподібним хрящем гортані та груднино – ключично – соскоподібним м’язом на стороні ушкодження. Тут її притискають трьома пальцями до хребта. Для пошуку плечової артерії плече хворого відводять піц прямим кутом та ротують назовні. Артерію знаходять на внутрішній поверхні плеча в заглибленні між двоголовим м’язом та кісткою, до неї притискають артерію. Стегнову артерію визначають за пульсацією у пахвинній області на відстані 1—1,5 см нижче від медіальної частини пупартової зв’язки. У цьому місці артерію притискають тоді, коли кровотечу з ран кінцівок неможливо зупинити іншими засобами.

Методика накладання джгута. Джут має бути розташований в областях з великим м’язовим каркасом (плече, стегно). Бажано, щоб під ним була прокладена пелюшка, рушник або носова хустка. Кінцівку підіймають на попередньо розтягнутий джгут, 2-3 рази обертають навколо неї на підкладеній тканині. Кінці джгута закріплюють за допомогою ланцюжка, крючка або зав`язують. Накладати джгут можна не більше ніж на 2 години. У холодну погоду кінцівку із джгутом тепло укривають.

Можливі ускладнення. Порушення кровообігу, некроз тканин.

Іммобілізація кінцівок при переломах

Показання: Переломи кінцівок.

Обладнання:

- проволочні універсальні східцеві шини Крамера розмірами 110 х 10 см та 60 х 10 см для дітей старшого віку,

- полімерні пневматичні шини,

- лубочні шини для дітей раннього віку.

Техніка. Перед накладанням шини необхідно провести місцеву анестезію новокаїном, який вводять в область перелому, якщо у дитини є ознаки шоку.

Перед застосуванням шини Крамера її моделюють на відповідній здоровій кінцівці дитини. Травмованій кінцівці за можливістю треба надати фізіологічне положення:

- Для верхньої кінцівки це відведення на 15—20° у плечовому суглобі, згинання на 90° у ліктьовому суглобі, серединне положення передпліччя (між супінацією і пронацією), тильне згинання на 45 у промене-зап’ястковому суглобі, злегка зігнуті пальці кисті.

- Для нижньої кінцівки — відведення стегна на 10—15°, внутрішня його ротація, згинання на 5—10° у колінному суглобі, згинання стопи під кутом 90°.

Після накладення шини на кінцівку її фіксують марлевою пов`язкою. Пов’язка не повинна стискати травмовану область, для звільнення якої необхідно зняти або (при тяжких травмах) розрізати одяг потерпілого. Під пов’язку в місцях кісткових виступів бажано підкласти вату або іншу м’яку тканину. Тури бинта не слід накладати туго, щоб не викликати розладу кровообігу в кінцівці. При більшості переломів довгих трубчастих кісток необхідно, щоб пов’язка фіксувала два суглоби (вище та нижче від місця ушкодження), а при переломах плечової т;і стегнової кістки — три (плечовий, ліктьовий, та променезап’ястковий або тазостегновий, колінний та гомілковостопний відповідно).

При використанні полімерної пневматичної шини фізіологічне положення надавати не треба. Їх у вигляді чохла одягають на травмовану кінцівку (окрім переломів плечової та стегнової кістки), застібають на «блискавку» і надувають через клапанний пристрій.

Можливі ускладнення. Порушення кровообігу кінцівки, недостатня фіксація.

Перша допомога. Перекласти шину та марлеву пов`язку.