Тема 10 феноменологічна філософія права
Пропрацювати С.П.Синха (С. 230-235)
Виникнення та сутність феноменологічної філософії
Феноменологія права як метод пізнання його апріорної структури
Феноменологічно-правова редукція. Ноематичний та ноетичний аналіз
Правові ейдоси і феноменологічна природа права
Основні напрями сучасної феноменології права
_______________________________________
проблема свідомості
Виникнення та сутність феноменологічної філософії
Німецький філософ Іоганн Генріх Ламберт (1728-1777) – перший, хто згадав феноменологію (теорію ілюзій) як наукову дисципліну.
----------------
Іммануїл Кант (1724-1804) – надав цьому терміну більш широке значення, класифікувавши всі об’єкти і події на:
♂ ноумени – річ у собі, або ті об’єкти, які існують самі по собі, незалежно від пізнавальних форм
♂ феномени – об’єкти і події, як вони уявляються нам у нашому досвіді.
----------------
В. Феноменологія прагне пізнати людську свідомість, якою вона є сама по собі.
----------------
У середині ХІХ століття термін “феномен” став позначувати те, що могло попасти у сферу спостереження. Отже, феноменологія стала чисто описовою процедурою вивчення об’єкта дослідження (Уїльям Гамільтон (1788-1856), Едуард фон Гартман (1842-1906), Чарльз Сандерс Пірс (1839-1914)...).
Завдяки Едмунду Гуссерлю (1859-1938) феноменологія перетворилася на спосіб філософствування, т.б. у метод.
-----------------------------------------
Хоча філософія і розвивалась сотню років, але вона не є наукою. Завдав проблему: філософія як строга наука.
Філософія і логіка наскрізь пронизані психологізмом. Різко виступив проти психологізації логіки (“Логічні дослідження”).
----------------------------------------
Е.Гуссерль сформував новий предмет філософії і запровадив новий метод філософського дослідження:
▀ предметом дослідження виступають феномени чистої свідомості, чисте пізнання.
▀ а методом їх дослідження п.б. феноменологічна редукція.
_________________
Більш детально про предмет і метод філософії
_________________
предмет філософії
-----------------------
Е.Гуссерль аналізує свідомість.
► Ми відображаємо світ за допомогою свідомості.
► Свідомість завжди наповнена.
► А що таке свідомість сама по собі, незалежно від нашої особистості?
----------------------
Строгість у вченні про свідомість передбачає:
По-перше, відмову, утримання (е похе) від висловлювань, у яких «просто», т.б. без рефлексії, дещо стверджується про існування предметів у їх просторово-часових і причинних зв’язках;
По-друге, відмову від висловлювань щодо причинно-асоціативних зв’язків переживань.
В. При повороті до феноменологічної установки причинність і функціоналізм втрачають статус єдино можливого методу вивчення свідомості.
----------------------
Лозунг Е.Гуссерля “ Назад, до самих предметів!”:
■ це вимога утримувати увагу на смисловій направленості свідомості до предметів, в якій предмети розкривають свій смисл без відсилання до природних або штучних зв’язків з іншими предметами.
■ означає наближення не до реальних речей, а до “першоджерела” їх прояву, т.б. до їх прояву у свідомості.
Рух до предметів – це відтворення безпосередньо смислового поля, поля значень між свідомістю і предметами. Предмет розглядається тільки як корелят свідомості, т.б. як корелят сприйняття, пам’яті, фантазії... тощо.
У цій процедурі немає нічого надприродного: досить, наприклад, спрямувати свідомість на будинок як на архітектурну споруду, яка несе певний культурно-історичний або соціальний смисл, «заключити у дужки» будинок як перепону (чи мету) і будинок як результат діяльності будівників.
В.
Тобто феноменологічна установка спрямована не на сприйняття відомих і виявлення ще невідомих якостей, функцій і т.п. предмета, а на сам процес сприйняття як процес формування певного спектру значень, що вбачаються в предметі, його якостях і функціях.
Свідомість постає як “переплетення переживань в єдності потоку”, принципово невизначеного за допомогою предмета, смисл якого вона встановлює (конституює).
У свідомості немає нічого, крім значень (смислів) реальних, уявних чи ілюзорних предметів.
__________________
метод філософії
Феноменологічна редукція (як метод) надає концептуальної єдності цьому філософському напрямку.
Цей метод складається зтрьохвидів редукції:
1. Філософька редукція – відсторонення всіх теорій і пояснюючих концепцій відносно оточуючої дійсності і повернення, таким чином, до дійсності як такої.
2. Ейдетична редукція – усунення фактичних елементів досліджуваного об’єкта так, щоб можна було б сприйняти його сутність (ейдос) завдяки виявленню в ній типових структур.
3. Трансцендентальна редукція – витіснення всіх інших об’єктів так, щоб розкрити саму свідомість, чи інтенціональність, що дозволяє свідомості сприймати себе як чисте трансцендентне ЕГО.
-----------------------
Трансцендентальна редукція – відмова від об’єктивістського розуміння психічного. Явище психічного і є буття.
– предмет (річ) являється, проте сенс (значення) предмета не являється, але переживається.
– зовнішній предметний світ не заперечується, а лише виключаються будь-які судження про реальну дійсність, що існує поза свідомістю.
___ ___ ___ ___ ___
Еволюція концепції Е.Гуссерля
◘ Спочатку трансцендентне (чиста свідомість) мало абсолютний характер, все інше існувало тільки як відносне до нього.
◙ Надалі трансцендентне (чиста свідомість) втрачає свій абсолютний статус і стає корелятом світу.
В.
1. Специфіка феноменології як філософського вчення полягає:
2.1. у відмові від будь-яких ідеалізацій як вихідної засади,
2.2. у прийнятті єдиної засади – можливості опису спонтанно-смислового життя свідомості.
2. Свідомість виявляє себе як направленість на предмет (це і є значення), як буття усвідомлення, але не як усвідомлена предметність.
______________________
Е.Гуссерль п о к а з у є, що:
◙ по-перше, те, про що йдеться, нетотожне тому, що говориться, стверджується (наприклад, рівнокутний і рівнобічний трикутник, т.б. один й той самий предмет має різні значення);
◙ по-друге, переживання значення можливе поза комунікацією – в індивідуальному, душевному житті, а отже, мовний вираз не є тотожним значенню. Знак – лише одна з можливостей (поряд із спогляданням) здійснення, або наповнення, значення;
◙ по-третє, немає рівності між значенням і наочним образом: немає образу значення, є образ предмета і значення образу.