Існують об’єктивні абсолютно значущі правові цінності, які у конкретній ситуації “витягуються” із буття у собі “правовим почуттям” і, володіючи якістю належного, набувають образ природного права для конкретних правовідносин.
______________________
Реально об’єктивовані правові цінності, “виокремленні” із буття у собі, не можуть слугувати нормативними моделями правовідносин, а їх співвідношення один з одним дійсне лише в індивідуально визначеній ситуації.
______________________
Хоча прояв об’єктивних правових цінностей в особливому визначається історичною культурою, тим не менш в одних і тих же культурно-історичних умовах природне право – це предикат одиничної ситуації з її неповторним співвідношенням цінностей.
Екологічне вчення” К.Коссiо
(право випливає з нашого феноменологічного ЕГО)
Соцiологiя права” Ж.Гурвiча
(право в суспільстві – це розгортання наших правових ейдосів)
Феноменологічне обґрунтування кельзенiвського нормативізму
Екзистенцiалiстська концепція права
В.
1. Феноменологія, незважаючи на прагнення Е.Гуссерля подолати об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм, була все ж таки різновидом суб’єктивного ідеалізму (в термінології Е.Гуссерля – трансцендентальним ідеалізмом).
2. Феноменологічна школа права однозначно тяготіє до ідеалізму об’єктивного.