(феноменологічний обсяг правопорядку)
швейцарський юрист
об’єктивістське інтерпретує феноменологічний метод
Феноменологія – вчення про явища, про те, що проявляється у свідомості сущим.
_____________________
Пізнання досягає своєї мети лише у тому випадку, коли суб’єкт пізнання безпосередньо протипостає сущому, яке пізнається і яке є відкритим для спостереження.
______________________
Юридична наука повинна досліджувати порядок міжлюдських відносин. Останні суть феномени, суще, яке проявляється і яке дослідник повинен спостерігати безпосередньо.
______________________
Свідомість при цьому служить вихідним пунктом наукового пізнання.
______________________
Для юриспруденції неважливо, чи наявні сутності, що спостерігаються у свідомості суб’єкта пізнання, поза речей або ж тільки з ними.
Важливо, що феноменальна самостійність сприйнятої у знанні речі залишається у свідомості незалежно від речі. Звідси стає можливим розмежування існування і сутності, факту та ейдосу.
______________________
Застосування феноменологічного методу до права означає пошук загальних правових понять, норм та інститутів, які трактуються не лише як уявні образи, але і як реальні індивідуальні сутності.
|
|
Це може бути пошук “ейдетичного права”, реальне буття якого, з одного боку, вважається апріорним, а з іншого боку, аналогічно законам математики воно не мислиться поза суб’єктом пізнання, якому належить “відкрити” його шляхом “споглядання сутностей“ норм, інститутів тощо.
Це може бути розкриття “природи речей ”, в процесі якого норми та інститути “витягуються” із сутності життєвих відносин.
______________________
А.Тролер, розробляючи концепцію “образа правопорядку”, намагається викласти метод “конструювання” будь-якого правопорядку. Важливу роль у цьому “конструюванні” відіграє природа речей.
Під “ речами ” розуміються “життєві відносини”, природа яких здатна відкривати правила належного. Правове врегулювання відносин на основі природи речей можливе лише за допомогою феноменологічного методу аналізу явищ.
______________________
В. Феноменологічний метод переконує у тому, що загальні поняття – це реальні надіндивідуальні сутності – це і є ті “речі“, із природи яких повинен виходити законодавець і на які повинні орієнтуватися рішення по індивідуальним відносинам.