Методика розрахунку основних фінансових критеріїв

Чистий приведений доход (net present value, NPV) – це різниця між сумою приведених доходів та сумою приведених на цю ж дату витрат. Визначається за формулою:

, (10)

де – роки реалізації інвестиційного проекту;

– рік початку виробництва продукції;

– рік закінчення процесу вкладення коштів;

– сума доходів, генерованих у році ;

– сума капітальних вкладень, здійснених у році .

Чистий приведений доход оцінює ефективність (прибутковість) інвестиційних проектів. Якщо

, то проект буде прибутковим та його варто прийняти;

, то проект буде збитковим та його варто відкинути;

, то проект буде ні прибутковим, ні збитковим.

Особливості показника чистого приведеного доходу.

Чистий приведений доход – це абсолютний показник і, отже, залежить від масштабів капітальних вкладень. Цю обставину необхідно враховувати при порівнянні декількох інвестиційних проектів.

Суттєва залежність чистого приведеного доходу від часових параметрів проекту, основними з яких є: термін початку віддачі від інвестицій і тривалість періоду віддачі. Зсув початку віддачі вперед зменшує величину сучасної вартості потоку доходів пропорційно дисконтному множнику де – період відстрочки.

Визначення тривалості періоду віддачі – надмірне його збільшення створює ілюзію підвищення повноти й надійності оцінки ефективності. Однак розміри віддалених у часі доходів навряд чи можна вважати досить надійними та обґрунтованими. Крім того, витрати й надходження, очікувані в далекому майбутньому, мало впливають на величину чистого приведеного доходу і ними, як правило, можна знехтувати.

Поширення методу оцінки ефективності проектів за допомогою обумовлено можливістю безпосередньо визначити ефект від проекту, а також оцінити сумарні чисті вигоди від кількох незалежних проектів (властивість адитивності надається тільки показнику чистої теперішньої вартості). Однак даний показник не відображає відносну міру приросту цінності в результаті реалізації проекту, що має дуже велике значення для інвестора.

Коефіцієнт рентабельності (індекс доходності) інвестицій (profitability index, benefit-cost ratio) визначається як співвідношення між сумою приведених доходів та сумою приведених на ту ж дату витрат. Визначається за формулою:

. (11)

Якщо

, то проект буде рентабельним та його варто прийняти;

, то проект буде нерентабельним та його варто відкинути;

, то проект буде ні рентабельним, ні нерентабельним.

Цей показник є відносною величиною, тому його зручно використовувати при виборі одного проекту з декількох альтернативних проектів, які мають приблизно однакові значення NPV або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням

Проте, незважаючи на популярність оцінки проектів за допомогою даного показника, він має суттєві недоліки. По-перше, він неприйнятний для ранжування за перевагами незалежних проектів і абсолютно не підходить для відбору взаємовиключаючих проектів. Оскільки порівнюється відносний розмір вигод стосовно витрат, треба пам’ятати, що цей показник не відображає фактичну величину чистих вигод від проекту. Наприклад, невеликий проект може мати значно більший коефіцієнт рентабельності, ніж великий проект, і якщо не скористатися додатковими розрахунками критерію то можна прийняти помилкове рішення щодо вибору проекту.

Внутрішня норма доходності(internal rate of return, IRR) – це розрахункова ставка відсотка, при якій чистий приведений доход для даного проекту дорівнює нулю (рис. 1). Визначається за формулою:

, (12)

де – внутрішня норма доходності.

Рис. 1. Залежність величини від значення ставки дисконту

Внутрішня норма доходності є граничною ставкою позичкового відсотка, яка розділяє ефективні та неефективні інвестиційні проекти. Чим вища ця норма, тим більша ефективність інвестицій.

Рівень повністю визначається внутрішніми даними, які характеризують інвестиційний проект, при цьому ніякі припущення про використання чистого доходу за межами проекту не розглядаються.

Величина залежить не тільки від сумарних капітальних вкладень і доходів від реалізації проекту, а й від їхнього розподілу в часі.

Ця формула еквівалентна алгебраїчному рівнянню ступеня і вирішується методом ітерацій. При вирішенні даного рівняння для одного проекту можуть бути отримані декілька позитивних значень внутрішньої норми доходності. У цьому випадку для аналізу вибирається найменше значення.

Для практичних розрахунків величини застосовується така формула:

, (13)

де – ставка дисконтування, при якій чистий приведений доход є позитивною величиною ;

– ставка дисконтування, при якій чистий приведений доход є негативною величиною .

Для отримання достатньої точності різниця між ставками та не має перевищувати 1 %.

У проектному аналізі цей показник дає аналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу (дійсну ставку дисконту, прийнятну для проекту) зі значенням внутрішньої норми доходності.

Економічно природа внутрішньої норми доходності являє собою максимальний процент за кредит, який можна виплатити за строк, що дорівнює життєвому циклу проекту, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Це дає змогу використовувати для визначення доцільності залучення кредитних ресурсів: якщо процент кредиту нижчий за то використання цих ресурсів є доцільним для проекту.

Водночас деякі властивості можуть обмежити його застосування. По-перше, для проекту може й не існувати єдиної (математична модель може дати кілька значень внутрішньої норми доходності). Така множинність рішення з’являється, якщо щорічні чисті грошові потоки в період реалізації проекту змінюють знак (наприклад, з негативного на позитивний і навпаки) кілька разів. Це відбувається у тих випадках, коли гроші, отримані від проекту, знову реінвестуються у проект.

По-друге, застосування єдиного значення ставки дисконту і передбачає, що його величина є постійною протягом строку служби проекту. Однак для проектів з тривалими часовими горизонтами, враховуючи їхню високу невизначеність у пізніші періоди, навряд чи можна застосувати єдиний коефіцієнт дисконтування упродовж усього життєвого циклу проекту.

По-третє, на відміну від чистої поточної вартості та коефіцієнта рентабельності, критерій внутрішньої норми доходності встановлює інші пріоритети при ранжуванні проектів, які взагалі неприйнятні для взаємовиключальних проектів.

По-четверте, даний параметр ефективності інвестицій не враховує масштабів проекту.

По-п’яте, за відсутності досвіду розрахунку або необхідних програм одержання відповідних оцінок може бути пов’язано з певними труднощами.

Незважаючи на розглянуті недоліки , цей критерій прийняття рішення так міцно укорінився у фінансовому аналізі, що більшість проектів спирається саме на нього. Очевидна причина полягає в тому, що IRR дає вимірювач, який можна порівняти з існуючими ринковими ставками для капіталовкладень. Більшість приватних інвесторів зважають на як на покажчик того, яким буде їхній доход на капітал, і приймають рішення про інвестиції залежно від Таким чином, незважаючи на те, що варто бути обережним з IRR, все ж таки цей показник продовжуватиме залишатися популярним завдяки своїй схожості з доходом на капітал у приватному чи державному секторі. Сучасний аналіз проектів наголошує на сукупному застосуванні показників та .

Строк окупності(discounted payback) є одним з найпростіших показників, особливо для попередньої оцінки ефективності інвестицій. Він характеризує період часу, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок доходів, отриманих від реалізації проекту.

Термін окупності визначається у двох варіантах – на основі дисконтування потоку платежів і без дисконтування.

У гранично простому випадку термін окупності t визначається як співвідношення суми інвестицій до середньої очікуваної величини доходів, що надходять:

(14)

де – строк окупності.

Розрахунок за цією формулою доцільний за відносно незначних коливаннях річних доходів відносно середніх.

Термін окупності без дисконтування визначається за формулою:

(15)

У фінансовому відношенні більш обґрунтованим є дисконтний термін окупності, який визначається за формулою:

. (16)

Цей показник має суттєвий недолік: при його визначенні не враховується увесь період отримання доходів, тобто на нього не впливають доходи, які будуть отримані за межами строку окупності.

Коефіцієнт ефективності інвестицій має дві характерні особливості:

він не передбачає дисконтування показників доходу;

доход характеризується показником чистого прибутку.

Він визначається за формулою:

, (17)

де – середньорічний чистий прибуток;

– розмір капітальних вкладень;

– ліквідаційна вартість об’єкта.

Значення цього показника порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, який визначається як відношення загального чистого прибутку підприємства до загальної суми коштів, авансованих у його діяльність.

Основним недоліком цього показника є те, що він не враховує часової складової грошових потоків.

Досить часто у практиці аналізу аналітики зустрічаються з необхідністю порівняння проектів, що мають різні життєві цикли. Наприклад, компанія розглядає два взаємовиключаючих проекти придбання устаткування: перший – купівля устаткування, яке вже було у використанні і яке можна буде експлуатувати протягом 5 років; другий – придбання нового устаткування, строк служби якого становить 12 років.

Для вирішення подібного типу проблем можна скористатися критерієм еквівалентного ануїтету (equivalent annuity - EA), або середньорічної чистої теперішньої вартості, який розраховується за формулою:

(18)

де - теперішня вартість ануїтету при заданих ставці дисконту і строку життєвого циклу проекту.

Відбір проектів за допомогою даного показника здійснюється за найбільш високою величиною еквівалентного ануїтету, оскільки передбачається нескінчене реінвестування, поки строки життя всіх проектів не закінчаться одночасно.

Головними умовами використання даного критерію є, по-перше, можливість відтворення інвестицій за рахунок реінвестування грошових надходжень від проекту для досягнення одночасного вибуття основних фондів по обох проектах; по-друге, припущення нескінченого реінвестування грошо­вих надходжень, що забезпечує діяльність фірми.

Іноді в проектному аналізі витрати проекту можна досить легко визначити і кількісно продемонструвати, тоді як виразити вигоди в грошових одиницях набагато складніше. У цьому випадку такі критерії, як чиста теперішня вартість і коефіцієнт рентабельності, можуть бути обчислені тільки дуже приблизно і виявитися неточними.