Предмет і завдання науки

Кожна наука, пов'язана із суспільним виробництвом, має на меті розробити шляхи і методи підвищення його ефективності. Якщо фундаментальні природничі науки предметом вивчення мають продуктивні сили, ставлення людей до навколишнього середовища, природні закони та методи їх використання у виробництві, то економічні науки вивчають виробничі відносини, тісно пов'язані з продуктивними силами.

Виробничі відносини - це відносини, які складаються в процесі виробництва, де чітко простежуються такі форми виробничих відносин:

- між державою та працівником;

- між підприємством і виробничим підрозділом;

- між виробничим підрозділом і працівником;

- між підприємством та підприємством;

- між працівником і працівником;

- між державою та підприємством;

- між підприємством і працівником;

- між державою та державою і т.п.

Виробничі відносини виявляються безпосередньо через інтереси, основу яких становлять потреби. Потреби й інтереси містяться в основі виробничої діяльності підприємства і людей, будучи першопричиною їхнього об'єднання в процесі праці.

Продуктивні сили - це засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Більш детальніше дані поняття будуть висвітлені в наступних лекціях.

Економічна наука розробляється і розвивається економістами, що сповідають різноманітні ідеології та концепції і через таке велике розмаїття виникає складність визначення її предмету. Найзагальнішим є таке: економіка - це наука про господарювання.

Прикладна економіка вивчає можливості застосування законів, теорій, пропозицій, розроблених економічною теорією безпосередньо для функціонування окремих елементів економічних систем.

Економіка аграрного виробництва - це наука, яка вивчає дію об'єктивних економічних законів і форми їхнього прояву в аграрному виробництві. Ця наука досліджує дію економічних законів в аграрному виробництві з метою їхнього свідомого використання в інтересах суспільства: вивчає закономірності розвитку аграрного виробництва і окремих його галузей, а також різних форм і видів господарювання; узагальнює наукові досягнення та досвід передової практики в аграрному виробництві, які дають змогу обґрунтувати напря­ми розвитку галузі.

Економіка аграрного виробництва розкриває систему еко­номічних відносин у галузі і обґрунтовує основні напрями їх­нього удосконалення. Виробничі відносини реалізуються через інтереси відповідних суб'єктів, які вступають у певні зв'язки в процесі аграрного виробництва.

Система виробничих відносин в аграрному виробництві включає:

- відносини між державою і сільським господарством з органі­зації та планування закупівель продукції, матеріально-технічного забезпечення, ціноутворення, фінансування і кредитування, рів­ня і форм участі сільськогосподарських підприємств у створенні централізованого чистого доходу;

- відносини між сільським господарством та іншими галузями агропромислового комплексу з організації постачання і ремонту техніки і обладнання, меліорації земель, агрохімічного обслуговуван­ня, транспортування, зберігання, переробки й реалізації продукції;

- відносини між сільськогосподарськими підприємствами в умовах міжгосподарської кооперації з організації спільного вироб­ництва і участі в створенні розподілу прибутку, а також у здійс­ненні соціальних заходів;

- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їх­німи внутрішньогосподарськими підрозділами з організації вироб­ництва і форм матеріально-технічного забезпечення, колективної оренди, з питань участі працівників у створенні доходів господар­ства, їхнього розподілу і використання;

- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їхніми працівниками з організації виробництва, питань створення безпечних умов і відповідної оплати праці, використання оренди і надання соціальних послуг.

Сукупність цих та інших виробничих відносин становить еко­номічну структуру аграрного виробництва і є фор­мою розвитку його продуктивних сил. Якщо виробничі відносини відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, вони стимулюють науково-технічний прогрес і підвищення ефективнос­ті сільськогосподарського виробництва. У протилежному випадку виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил.

Економіка аграрного виробництва досліджує виробничі відноси­ни у тісній взаємодії і взаємозалежності з розвитком продуктивних сил, вивчає зміни в їхньому розвитку, узагальнює передовий досвід і широко використовує досягнення сільськогосподарських наук.

Як наука, що вивчає виробничі відносини в галузі та її вза­ємозв'язок з іншими сферами матеріального виробництва, економі­ка аграрного виробництва є основою розробки аграрної політики та конкретних заходів розвитку аграрного виробництва.

Головні завдання економіки аграрного виробництва такі:

- обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності аграрного виробництва, зокрема поліпшення викорис­тання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів;

- обґрунтування шляхів інтенсивного і екологічно безпечного розвитку аграрного виробництва на основі інноваційної діяльності;

- визначення ефективності впроваджуваних у виробництво но­вих машин і їхніх систем, агротехнічних, зооінженерних і ветери­нарних заходів;

- розв'язання проблем подальшого розвитку спеціалізації і концентрації виробництва та переведення його на індустріальну основу;

- економічне обґрунтування раціональних форм міжгосподар­ського кооперування і агропромислової інтеграції в умовах ринко­вих відносин.