Селянське (фермерське) господарство

Його дію й економічні засади реагують Господарський кодекс України, а також Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 24 червня 1993 р. Воно єформою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою і реалізацією. Селянське (фермерське) господарство - юридична особа, має назву, розрахунковий рахунок у банку і печатку.

Членами фермерського господарства є батьки, діти й інші родичі, котрі об'єдналися для роботи. Головою фермерського господарства може бути будь-хто із членів, на чиє ім'я видано державний акт на право користування землею. Голова повинен досягти 18-річного віку і мати необхідну сільськогосподарську освіту.

Основу відносин між фермерськими й іншими державними чи кооперативними підприємствами становить договір. Державні органи та громадські організації не можуть втручатися в їхню роботу і господарську діяльність.

Селянські (фермерські) господарства працюють на засадах самоокупності й самофінансування. Земля, майно і вироблена продукція належить їх членам. Вони можуть розпоряджатися ними на власний розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати іншим підприємствам. Основним доходом підприємства є виручка від реалізації продукції або оплата наданих послуг. Дохід фермер розподіляє самостійно, беручи до уваги власні інтереси.

Селянські (фермерські) господарства зобов'язані ефективно використовувати землю, захищати її від вітрової та водної ерозії, не порушувати права інших землевласників і землекористувачів.

Фермерським господарствам надано право залучати і наймати на роботу інших громадян за договором. Умови праці, її оплати регулює чинне законодавство України.

Діяльність фермерського підприємства може бути припинена з будь-яких причин, зокрема, добровільно, через порушення законодавства України про економічні й правові засади, банкрутство.