Види та джерела виробництва кормів

Усі корми, що використовують у тваринництві, можна класифікувати на такі основні види:

- концентровані корми - зерно, комбікорми, макуха, висівки, тощо;

- грубі корми - сіно, сінаж, солома, полова та ін.;

- соковиті корми - силос, кормові коренеплоди, картопля і под.;

- зелені корми - однорічні й багаторічні трави, люпин, олійна редька, трави з лук і пасовищ тощо.

За характером походження їх поділяють на:

- рослинні - концентровані (зернофуражні, кормове борошно, висівки, макуха, шроти, відходи хлібозаводів та ін.), зелені (озимі на корм, однорічні трави, багаторічні трави, трави природних лук і пасовищ), соковиті (силос, коренеплоди, картопля, баштанні кормові), грубі (сіно, сінаж, солома зернових і кукурудзи, полова і под.), відходи промислової переробки сільськогосподарської продукції (жом, брага, меляса та ін.);

- тваринного походження - молоко і відходи його переробки (молочні відвійки, сироватка), відходи м'ясопереробної промисловості (кров'яне та м'ясо-кісткове борошно), рибної промисловості (борошно, риб'ячий жир і под.). Ці корми характеризуються високим вмістом повноцінного білка та мінеральних речовин і використовуються переважно для збалансування раціонів за поживністю і вмістом мікроелементів;

- мінеральні - кухонна сіль, крейда тощо, які виробляють підприємства хімічної промисловості; вони використовуються як добавка до кормів для збагачення їх мікроелементами.

Відсоткове співвідношення окремих кормів до загальної їх кількості характеризує структуру кормової бази і структуру раціонної годівлі тварин. Загальну кількість кормів і їх окремих груп за поживністю обчислюють у кормових одиницях, а складаючи раціони, враховують також вміст у кормах перетравного протеїну, каротину, вітамінів та інших мікроелементів. Співвідношення окремих видів кормів у раціоні годівлі для окремих груп тварин і птиці має відмінності. Так, у птахівництві на концентровані корми припадає понад 97 % усіх затрат кормів, а у свинарстві - близько 87%. У годівлі великої рогатої худоби раціональною структурою кормів є концен-тровані корми - близько 25 %, зелені - 37, грубі - 5, соковиті - 30, інші - 3 %.

У розвитку кормової бази важливу роль відіграє складання кормового балансу. Його визначають відповідно до потреб у різних видах кормів і джерелах їх задоволення. Потребу в кормах визначають з урахуванням поголів'я різних видів тварин, його продуктивності й нормативів витрат на одиницю окремого виду продукції; друга частина балансу формується даними про можливість джерел покриття потреби в кормах. До уваги беруться всі джерела виробництва кормів з природних кормових угідь, польового виробництва та надходження кормів від промислового виробництва. Якщо фактичне виробництво кормів не забезпечує потребу, то розробляють заходи і вишукують можливості покриття нестачі. Кормовий баланс розробляють спочатку за окремими видами тварин, а потім складають зведений і подають як загальний баланс кормів підприємства.

Формуючи кормову базу, важливо не лише досягти покриття потреби в загальному обсязі кормів, а й домогтися збалансування його за поживністю. Ефективність годівлі, продуктивність тварин і оплата кормів безпосередньо залежать від повноцінної збалансованості раціонів. Збалансованість і повноцінність кормових раціонів визначають нормами потреби окремих видів тварин в обмінній енергії, поживних речовинах, мікроелементах і вітамінах. За одиницю поживності та одиницю потреби 1 кг вівса - вівсяна кормова одиниця. Норми витрат на виробництво окремих видів продукції є:

- на один центнер молока - 1,1-1,3 ц кормових одиниць;

- на один центнер приросту великої рогатої худоби - 9,2- 9,6 ц кормових одиниць;

- на один центнер приросту свиней - 6,3-6,5 ц кормових одиниць.

У нормах на кормову одиницю залежно від продуктивності корів передбачається вміст від 105 до 115 г перетравного протеїну. Лише за такої умови можна досягти і забезпечити необхідний вихід продукції.

Найвужчим місцем кормових раціонів є недостатня кількість білків у них. Тому всебічної збалансованості кормових раціонів можна досягти лише за використання кормосуміші, виробленої спеціалізованими комбікормовими заводами, де для великої рогатої худоби вводиться до 25, а для свиней і птиці - до 40 різних складників.

Кормовиробництво - багатогранна і найбільш відстала в технологічному і технічному озброєнні галузь сільського господарства. Через це відведені під виробництво кормів площі не у всіх підприємствах використовуються повною мірою, з них мало ще заготовляється сіна, сінажу, силосу, коренеплодів і фуражного зерна.

Основні джерела, звідки надходять корми, - це польове кормовиробництво, природні сіножаті та пасовища, підприємства переробної промисловості, а головне - насамперед польове кормовиробництво, яке дає близько 85 % загальної кількості кормів. У підприємствах, що мають достатньо розвинуті галузі тваринництва, до 45 % загальної посівної площі відводиться під кормові культури. На орних землях висівають однорічні й багаторічні трави на зелений корм, сіно, сінаж, трав'яне борошно, зернові культури на фураж, кормові коренеплоди та баштанні, картоплю на кормові цілі, різні кормові суміші тощо. Значну частку як додаток до основного виробництва кормів становлять відходи рільництва - гичка коренеплодів і овочів, солома, полова і под.

Джерелом високопоживних та дешевих кормів - грубих і зелених - є природні сінокоси і пасовища. Значну роль природні пасовища в кормовому балансі не відіграють, проте вони є засобом стабільності кормовиробництва, можливості утримання та годівлі тварин за межами стаціонарних приміщень упродовж усього весняно-літнього періоду. За відсутності природних пасовищ окремі підприємства організовують і створюють при фермах культурні пасовища.

Певну роль у виробництві кормів відіграє продукція комбікормової промисловості та використання відходів від переробки сільськогосподарської продукції. Комбікормова промисловість, поряд із розсипними, випускає корми у гранульованому і брикетному вигляді, рецепти яких передбачають 25 і більше сировинних інгредієнтів. Ці корми широко використовують для виробництва яловичини на промисловій основі.