Міні-конспект до теми: «Вишивка. Композиція у вишивці»

Тема. Вишивка як вид оздоблення виробів. Складання композиції вишитого виробу

Мета: коротко ознайомитися з історією виникнення вишивки, основними мотивами українського народного орнаменту; навчитися читати вишивку, складати композиції для вишитих виробів;

виховувати естетичні почуття, повагу до звичаїв рідного народу, формувати національну свідомість.

Ключові поняття: вишивка, орнамент, композиція, композиційний центр, рапорт.

Обладнання: ілюстративний матеріал: малюнки-зразки, кольорові ілюстрації із зображенням різних видів орнаментів, вишиті вироби;

ТЗН: комп'ютер, телевізор, цифровий проектор, мультимедійний екран; підручники.

Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, креслення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Об’єкт праці: створення композиції нескладного виробу.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Мотивація навчальної діяльності з використанням інтерактивної технології „мозковий штурм”.

Мета етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі: «Як створити композицію вишитого виробу?» та викликати інтерес до обговорюваної теми (коротка бесіда, демонстрування зразків готових виробів).

Учні відповідають на запитання:

- Що необхідно знати й уміти для створення виробів вишивкою? (Всі думки учнів учитель вислуховує і робить висновок)

Розв'язати кросворд

Якщо правильно відгадаєте загадки і заповните кросворд по горизонталі, то по вертикалі у виділений рамочці прочитаєте ключове слово з теми, яку вивчаєте.

КРОСВОРД

	с	о	л	о	в	е	й
		к	а	л	и	н	а
	с	о	н	я	ш	н	и	к
		н	о	ж	и	ц	і
				в	е	с	е	л	к	а
к	л	у	б	о	к
	г	о	л	к	а

Загадки (слайд 1)

**1** **2**

Сам вечірньої години У вінку зеленолистім,

Заховався в кущ калини У червоному намисті

Й на сопілочку одну Видивляється у воду

Грає пісню чарівну. (Соловей) На свою чарівну вроду. (Калина)

**3** **4**

Стою стрункий, високий Два кільця, два кінця,

В зелених шатах я, А посередині цвях. (Ножиці)

І золотом оздоблена

Голівонька моя. (Соняшник)

**5** **6**

Дівчина з коромислом Кого з підлоги за хвіст не піднімеш?

Вийшла в дощик літній, (Клубок)

А на тім коромислі

Стрічка семицвітні. (Веселка)

**7**

На зріст маленька,

Тонка й гостренька,

Носом шлях собі шукаю

За собою хвіст тягаю (Голка)

ІІІ. Повідомлення теми й очікуваних навчальних результатів

Мета етапу: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності та важливості результатів, досягнутих на цьому уроці.

ІV. Вивчення теоретичного матеріалу (Розповідь вчителя з демонструванням зразків виробів та ілюстрацій. Діти отримують міні-конспекти, які заповнюють у процесі даного етапу)

Міні-конспект до теми: «Вишивка. Композиція у вишивці»

Вишивка – поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва, в якому узори та зображення виконуються вручну або машинним способом на різних тканинах, шкірі, повсті та інших матеріалах льняними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовним камінням тощо.

Вишивання – це процес прикрашення виробу за допомогою стібків.

Орнамент – це візерунок, створений із ритмічно поєднаних елементів будь-якої форми.

Композиція – це творче поєднання різних елементів узору в єдине ціле за містом, кольором, формою.

Пропорційність – співвідношення елементів між собою та з оздобленням виробу в цілому.

Рапорт – це частина елементів, які ритмічно повторюються по довжині та ширині орнаменту.

Ритм – рівномірне чергування окремих елементів або групи елементів в орнаменті, що сприяє досягненню виразності композиції, чіткості її сприйняття.

Симетрія – це розмірне, пропорційне розміщення частин цілого відносно площини, осі або центра.

Композиційний центр – частина узору, яка найбільше привертає до себе увагу на виробі.

(Повідомлення на тему: «Історичні відомості про вишивку»)

Вишивка – це унікальне мистецтво народної графіки. Вона зберегла і несе в собі багатовікову культуру народної декоративної лінії.

Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на довговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Відомо багато археологічних доказів щодо давності та поширення народних звичаїв вишивати одяг. У с.Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, що датується VІ ст. н. е. Серед коштовностей були вишиті речі.

У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха, Анна-Янка, організувала у Києві в Андріївському монастирі школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

Майже в кожній хаті ткали полотно та шили одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину.

Вишиваннямв Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода, особливо досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишивок. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не володіла цією майстерності змалку. В одній із народних пісень сестра радить братові кращу обраницю, вказуючи на її перевагу: «Вона вміє шити-вишивати і гарних пісень співати».

Отже, що ж таке орнамент? (слайд 4)

Орнаментальні мотиви українських вишивок народилися з місцевої флори та фауни, з історичних традицій кожного регіону. (слайди 5-10)

За мотивами орнаменти вишивок бувають:

· геометричні,

· рослинні,

· зооморфні,

· антропоморфні.

Геометричні орнаменти дуже прості (кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрестики, прості та подвійні). В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як: „виноград”, „хміль”, дубове листя”, „барвінок” тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

У сучасній вишивці трапляється і древній символ – „дерево життя”, який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок.

У вишивках зооморфних орнаментів зображується кінь, заєць, риба, жаба; з птахів (орнітоморфні мотиви) – півень, сова, голуб, зозуля; з комах – муха, мелелик, павук, літаючі жуки.

В основі антропоморфних мотивів орнаментів лежить зображення фігур людей.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так звані «техніки», яких відомо в Україні близько ста. Окремі вишивальні шви характерні тільки для тих чи інших етнографічних районів України. Будь-яку вишивку можна прочитати. Як? Існують знаки-символи. (слайд 11)

Поняття про композицію та розміщення композиції на виробах.

Сучасна українська вишивка розвивається у сфері традиційно-ужиткового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. Вона є важливою складовою народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності та неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли у побут людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

У процесі соціально-економічного та культурного розвитку в Україні сформувалися певні особливості народної вишивки, які відобразилися у характерних орнаментальних мотивах і композиціях, кольоровій гамі та специфічних техніках виконання.

Художня якість вишивки залежить від композиції малюнка – творчого поєднання різних елементів узору в єдине ціле за змістом, кольором, формою.

Композиція малюнка для вишивки має відповідати багатьом вимогам. Насамперед, вона залежить від призначення та форми оздоблювального виробу, якості матеріалу.

Для композиції характерна орнаментальність. Існує декілька основних правил композиційної побудови орнаменту для вишивки. Деталі, з яких складається орнамент, повинні відповідати основній темі вишивки.

У поняття „композиція” у вишивці входить продумування художнього вирішення в цілому, визначення місцезнаходження узору та окремих його частин на площині, пропорційності елементів, кольорова гама. Основою кожного орнаменту є симетрія. Більш природні форми отримують, створюючи асиметричні орнаменти, в яких немає послідовного та чіткого розміщення елементів.

Вибираючи орнамент, треба дотримуватися пропорційності.

Характер композиції визначається ритмом.

Орнаментом можна прикрасити всю поверхню предмета або якусь її частину. Для композиційної побудови орнаменту, насамперед, треба визначити ту частину оздоблювального виробу, яка повинна найбільше привертати до себе увагу, тобто знайти композиційний центр. Знайшовши композиційний центр, на площині розміщують узор.

(демонстрування вишитих виробів, аналіз композиційних рішень)

V. Практична робота.