Тема 4. Роль держави в національній економіці та організація державного управління національною економікою

Мета теми: з’ясування об’єктивної необхідності і розкриття теоретичної основи державного регулювання національної економіки, вивчення принципів та методів впливу держави на соціально-економічний розвиток країни, визначенння функцій органів державного регулювання економіки.

Завдання теми: охарактеризуватинеобхідність, сутність і мету державного регулювання економіки, визначити функції держави в національній економіці, з’ясувати сутність концепцій ДРЕ в зарубіжних країнах та функції органів державного регулювання економіки, відобразити різницю між адміністративними, правовими та економічними методами регулювання економіки, пояснити суть державного механізму перерозподілу ресурсів та доходів.

Питання теми:

1. Економічні функції держави. Державне регулювання як головна функція управління економікою.
2. Основні засади теорії державного управління.
3. Методи державного регулювання економіки.
4. Державний механізм перерозподілу доходів і ресурсів. Держава як виробник суспільних благ.

Зміст теми:

Регулювання означає внесення порядку у певну діяльність.

Управління економікою – це свідомий вплив держави на об‘єкти і процеси з метою надання певної спрямованості господарській діяльності, узгодженості дій суб‘єктів національної економіки і досягнення бажаних результатів.

Необхідність втручання держави в економіку зумовлена:

- створенням умов для ефективного функціонування ринкового механізму;

- усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

- захистом національних інтересів на світовому ринку;

- вирішенням проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.

Причини державного регулювання економіки полягають у координації господарчої діяльності та відповідних реакціях нанедоліки у функціонуванні ринкового механізму.

Основними функціями держави у регулюванні економіки є:

1. цільова - визначення пріоритетів і основних напрямків розвитку національної економіки,

2. стимулююча - формування регуляторів, стимулюючих економічні процеси у бажаному напрямку,

3. нормативна - встановлення за допомогою законодавчих актів правил діяльності для суб'єктів економіки,

4. коригуюча - коригування розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів,

5. соціальна - регулювання соціально-економічних відносин,

6. безпосереднє управління неринковим сектором економіки – регулювання державного сектору економіки,

7. контролююча - державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів.

Державне управління економіки — це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Теорія державного регулювання була створена Джоном Мєйнардом Кейнсом, який обгрунтував об'єктивну необхідність та практичне значення ДРЕ.

Метою державного регулювання економіки є створення умов для розвитку соціально-орієнтованої економіки, яка б на основі розвитку національного конкурентноздатного виробництва забезпечила гідний рівень життя населення та добробут нації в цілому.

Для реалізації основної мети держава здійснює підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльність держави.

Підтримуюча діяльність держави передбачає правове забезпечення ринкової діяльно­сті, створення ринкової та виробничої інфраструктури, тощо.

Компенса­ційна діяльність держави покликана компенсувати недоліки функціону­вання рмнку шляхом проведення антимонопольних та екологічних захо­дів, організації системи захисту малозабезпечених, боротьби з безробіт­тям та ін.

Регулююча діяльність передбачає регулювання економічних відносин з метою реалізації певних цілей.

Об‘єктом державного регулювання економіки є сфери, галузі, регіони, а також явища, ситуації та умови соціально – економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути проблеми, які не вирішуються автоматично або невідкладно, як того вимагають умови нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

Суб'єкти ДРЕ можна поділити на: суб'єкти виконання - це держава та її інституційні органи (законодавчі, виконавчі, судові) та суб'єкти впливу - це громадські та політичні об'єднання, засоби масової інформаціії, окремі особистості.

У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а державне регулювання економіки виконує допоміжну роль – створення нормальних умов для функціонування ринку.

Основними принципами державного регулювання економіки є принципи: наукової обґрунтованості, погодження інтересів, системності, цілеспрямованості, пріоритетності, комплексності, адаптації, мінімальної достатності та ефективності.

Виділяють 2 основних види регулювання:

1) економічний лібералізм – система соціально-економічних відносигн, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму. Частка державного сектору незначна (до 10%), основні функції держави мінімальні, державні витрати 30-35% від ВВП, використовуються переважно опосередковані методи впливу. Застосовується в США, Канаді, Великобританії, Австралії та ін.;

2) економічний дирижизм – передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни. Частка державного сектору значна (10-20%), державні витрати 45-50% ВВП, активно використовуються прямі методи впливу. Застосовується у Швеції, Австрії, Японії, Німеччині та ін.

Основні форми впливу держави на соціально – економічний розвиток країни: бюджетно-податкове, кредитно-грошове, адміністративно-економічне та цінове регулювання.

Концептуальні положення основних теорій державного регулювання економіки представлені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1