ІV. Написання курсової роботи

Вступ. Обов’язковими у вступі є такі компоненти:

Формулювання теми роботи та обґрунтування її актуальності.

Мета й завдання. Не потрібно формулювати мету як „Дослідження...”, „Вивчення...” (правильно: дослідити, вивчити), оскільки ці слова не вказують на мету, а на засоби її досягнення. Мета зазвичай пов’язана з назвою та повинна чітко вказувати, яку саме проблему слід вирішити в роботі (тобто формулювання мети й теми можуть збігатися).

Об’єкт дослідження. Його визначають як процес або явище, які породжують проблемну ситуацію.

Предмет дослідження завжди міститься в межах об’єкта. Тобто об’єкт – загальне поняття, а предмет часткове. В об’єкті виділяється та частина, яка є предметом вивчення. Саме на предмет спрямована основна увага, він визначає тему роботи (напр., у роботі „Структурно-семантичні та стилістичні параметри складного речення в поетичному мовленні” об’єктом є складне речення в поетичному мовленні, предметом – структурно-семантичні та стилістичні параметри складного речення).

Матеріал дослідження. Указують кількість дібраних для аналізу мовних одиниць, називають джерела, із яких цей матеріал узятий.

Методи дослідження. Коротко зазначають, що саме і яким методом досліджено. Можна також зазначити, якими методиками зреалізовані певні методи.

Наукова новизна роботи. Потрібно чітко визначити ступінь новизни одержаних теоретичних висновків (уперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Практичне значення. Ідеться про можливості застосування результатів роботи в подальших наукових розробках або про коротку інформацію щодо практичного впровадження результатів роботи у викладання шкільного курсу української мови.

Апробація. Зазначають конференції, на яких оприлюднено результати роботи чи її основні положення, у скількох наукових статтях, матеріалах і тезах конференцій опубліковано результати (якщо у співавторстві, то обов’язково вказати це).

Структура роботи. Подають відомості про наявність вступу, кількість розділів у роботі, кількість джерел у списках використаних джерел і використаної літератури.

Основна частина складається зазвичай із двох (можливо, трьох) розділів, у межах яких виділяють підрозділи, пункти, підпункти. У кінці кожного розділу обов’язково формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділах результатів, що вивільняє загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

1) огляд наукової літератури за темою (у І розділі);

2) відомості про власне дослідження (у наступних розділах).

В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи відомі роботи, формулює ті питання, що досі залишилися не вирішеними.

Наступні розділи містять власне наукову роботу студента; тут зазвичай подають результати досліджень із висвітленням того нового, що студент зробив для вирішення проблеми. Потрібно порівняти результати власного дослідження з аналогійними у вітчизняних і зарубіжних джерелах, якщо такі є. У власному науковому дослідженні обов’язково потрібно наводити приклади.

У висновках подають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (тобто висновок про виконання завдань). Також потрібно наголосити на теоретичних і практичних результатах, обґрунтувати їхню достовірність, викласти рекомендації щодо подальшого використання результатів. На основі цього формулюється висновок про досягнення мети роботи та визначаються перспективи подальших досліджень із проблеми.

До списку використаних джерел включають художні тексти, зразки публіцистики тощо, із яких добирали мовний матеріал для дослідження.

Список використаної літератури формують у контексті свого дослідження, тобто не потрібно подавати наукові праці, які в роботі не використані або не пов’язані з темою дослідження.

Робота може містити додатки (таблиці, діаграми, графіки, схеми та ін.), що підвищує її науковий рівень, робить висновки переконливішими й аргументованішими.