Урахування фактора часу

Показники абсолютної (загальної) ефективності використовувались для обґрунтування цілей виробництва – напрямів інвестування, тобто визначення того, що виробляти, які потреби (особисті чи суспільні) задовольняти. Кожна з цих потреб зовсім не замінює одна одну й може бути задоволена різною мірою залежно від розміру фонду накопичення, що є у розпорядженні суспільства.

Показники абсолютної ефективність інвестицій розраховувалися залежно від рівня оцінювання (підприємство, галузь, економіка в цілому) як частка від ділення ефекту від здійснення капітальних вкладень до суми вкладень, які обумовили отримання цього ефекту.

Розрахунок показників порівняльної ефективності був спрямований на вирішення питання про те, який спосіб задоволення однієї й тієї ж потреби необхідно обрати у певних умовах, оскільки кожне господарське завдання, як правило, може бути вирішене у декілька способів, з-поміж яких треба вибрати найбільш раціональний.

Порівняльна економічна ефективність розраховувалася методом приведених витрат або як відношення економії на поточних витратах до різниці капітальних вкладень за варіантами, з-поміж яких здійснювався вибір.

Сферою застосування розрахунків порівняльної ефективності капітальних вкладень був вибір варіанта розвитку нової техніки. За допомогою показників порівняльної ефективності капітальних вкладень вирішувалися питання про вибір оптимальних розмірів підприємств з урахуванням необхідних витрат на виробництво і перевезення продукції, вибір району і пункту розміщення виробництва залежно від наявності природних ресурсів, розташування споживачів та обслуговуючих виробництв тощо.

Наявність двох підходів до оцінки інвестицій (двох систем оцінок) було обумовлено суперечністю між кількісними критеріями оцінки економічного ефекту від здійснення капітальних витрат з позиції народного господарства в цілому і конкретного підприємства.

Наступні принципи обумовлені саме існуванням теорії порівняльної ефективності в оцінці ефективності капітальних вкладень.

4. Застосування нормативного коефіцієнта порівняльної ефективності капітальних (Е_н).

Економічна суть і призначення цього нормативу полягає у тому, що він дозволяє розподілити додаткові капітальні вкладення в народному господарстві таким чином, щоб досягти максимально можливої відносної економії ресурсів, яка виражається у прирості національного доходу.

Норматив порівняльної ефективності визначався як мінімальне значення частки від ділення поточної економії на різницю капітальних вкладень, нижче за яке більш дорогий (за розміром вкладень) варіант є невигідним. Цей норматив застосовувався як критерій при виборі конкретного варіанта здійснення капітальних вкладень і показує таку мінімально допустиму ефективність, при якій все ще доцільно його здійснення.

Рівень цього нормативу залежить, з одного боку, від фонду накопичення (обсягу коштів, які суспільство може виділити як капітальні вкладення) й, з іншого боку, від потреби у капітальних вкладеннях, які необхідно здійснити. Чим більший фонд накопичення та чим менша потреба у вкладеннях, тим нижчий норматив ефективності.

Величину нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень пропонувалося визначати за допомогою різних методів: експертного, експериментального, методів економіко-математичного моделювання.

Застосування даного принципу тісно пов’язане із принципом народногосподарського підходу.