Банківського кредитування

Кредитний механізм – це сукупність взаємопов’язаних прийомів і способів, що забезпечують реалізацію на практиці об’єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

1. Суб’єкти кредитування.

2. Об’єкти кредитування.

3. Форми кредитування.

4. Порядок надання і погашення позик.

5. Система формування кредитних ресурсів та їхнє резервування.

6. Система формування і використання резервів з відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності.

7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом і результатами кредитної діяльності.

Суб’єкти – особи, які беруть участь у процесі кредитування. Види та основні вимоги до них:

1) до банківських установ:

– наявність ліцензії НБУ;

– дотримання економічних нормативів;

– дотримання інших вимог НБУ;

2) до суб’єктів господарювання:

– забезпеченість власними коштами (не менше ніж 50% видатків);

– дотримання фінансової дисципліни;

– кваліфікація керівництва;

– оцінка продукції;

– конкурентоспроможність;

– економічна кон’юнктура та ін.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» ст. 17, 50 та нормативними актами Національного банку України, він видає комерційним банкам ліцензію на здійснення кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком України.

Комерційний банк може отримати ліцензію на надання кредитів за таких умов:

1. Якщо у банку є стабільна діяльність протягом півріччя, що передує зверненню його до Національного банку України щодо надання ліцензії.

2. Стан кредитного портфеля банку не має загрожувати інтересам його вкладників і кредиторів (сума безнадійних до повернення кредитів не має перевищувати розширення фактично сформованих резервного і страхового фондів банку).

3. Здійснення операцій, які ліцензуються, не має негативно вплинути на діяльність банку.

4. Відсутність порушень банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України внутрішніх документів протягом року, що передує зверненню банку до Національного банку України з клопотанням на отримання ліцензії.

З моменту реєстрації в Національному банку України комерційні банки (юридичні особи, які набувають статусу банку України) тільки після отримання ліцензії мають право здійснювати кредитування. Саме ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських операцій вітчизняних комерційних банків, діяльність яких відповідно до встановлених Національним банком України обов’язкових вимог не загрожувала б інтересам їхніх клієнтів.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно із чиним законодавством України з додержанням встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статусу, форми власності за умови наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення і сплати відсотків за користування ним. Надання кредиту колективним підприємствам, створеним на підставі договору між його членами, здійснюється за умови передбачення в статуті їхньої солідарної відповідальності за зобов’язаннями підприємств усім своїм майном.

Про кожний випадок надання кредиту позичальнику в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу (великі кредити), банк повідомляє Національному банку України. Загальний розмір кредитів, наданих банком стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100-відсоткових позабалансових зобов’язань банку не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Рішення про надання кредитів позичальникам приймається колегіально-кредитними комітетами (відділення, дирекції банку) більшістю голосів і оформляється протоколом.

Правління, кредитний комітет визначають основні напрями кредитної і відсоткової політики, а саме:

– поточні пріоритетні напрями у кредитуванні з урахуванням кредитних ризиків у різних галузях народного господарства;

– обсяги кредитних ресурсів для видачі кредитів та структуру кредитного портфеля;

– граничні розміри кредиту на одного позичальника, у межах яких можуть надавати кредити установи банку;

– методику фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.

Кредити надаються винятково на комерційних засадах з обов’язковим додержанням таких умов:

– кредити надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунка. Перевага надається такій формі розрахунку, яка передбачає оплату за розрахунковими документами за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані

послуги) й акредитивні форми. Попередня оплата за рахунок кредитних коштів не дозволяється, за винятком окремих випадків;

– кредити для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію надаються у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на особові рахунки громадян. В окремих випадках ці кошти можуть видаватися готівкою;

– в окремих випадках кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок позичальника для використання їх на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту;

– сума кредиту, що надається позичальнику, перебуває в межах ліміту, встановленого для відділення (дирекції).

Питання про надання кредиту в сумі, що перевищує граничний розмір, у межах якого має право приймати рішення кредитний комітет відділення банку, вирішується за підпорядкованістю кредитним комітетом дирекції банку, а при перевищенні граничного розміру, встановленого для дирекції кредитним комітетом банку, – на підставі обґрунтованого клопотання відділення банку або дирекції. Здійснюється кредитування тільки тих видів діяльності, які передбачені Статутом (положенням) позичальника.

Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

• заяву;

• фінансово-економічну інформацію;

• форми бухгалтерської звітності;

• показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

• розрахунок економічної окупності об’єкта;

• відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

Об’єкти кредитування – певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

До основних об’єктів кредитування можна зарахувати такі:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потреба в додаткових коштах з огляду на тимчасове їхнє замороження.

4. Потреба для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує посуб`єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

Банківська практика виробила систему організаційних та економічних методів і способів проведення кредитної діяльності, яка називається кредитним процесом. Кожен комерційний банк має право організовувати

кредитний процес з власними особливостями, але він обов’язково має будуватись на вимогах чинного банківського законодавства та враховувати

об’єктивні властивості кредиту як економічної категорії. За таких умов на перше місце виходить якість організації кредитного процесу в комерційному банку, а саме ступінь дотримання принципів кредитування, ефективність та оптимальність організації процесу кредитування.

З технологічної точки зору кредитний процес у комерційному банку поділений на кілька основних етапів:

1) формування портфелю заяв клієнтів на одержання кредиту;

2) оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника;

3) вивчення достатності, прийнятності та ліквідності наданих позичальником форм забезпечення виконання зобов’язань за кредитом;

4) прийняття рішення про економічну доцільність кредитування і форму надання кредиту;

5) структурування кредиту, укладання кредитного договору та інших супровідних договорів, оформлення кредитної справи;

6) контроль за виконанням умов кредитного договору і погашенням кредиту;

7) аналіз якості кредитного портфелю;

8) робота з проблемними кредитами.

Водночас час технологія кредитного процесу потребує організаційної та управлінської діяльності, що забезпечує його здійснення. З огляду на це, невід’ємною частиною організації кредитного процесу є управління ним, яке відображається через нормативні документи банку щодо процесу кредитування, організацію структури банку, що обслуговує кредитування, розподіл повноважень між цими структурними підрозділами, вироблення кредитної політики, економічне регулювання кредитних операцій банку і т. ін.

Безпосередній вплив на структуру й ефективність кредитного процесу комерційного банку здійснює система управління кредитним процесом.

Управління кредитним процесом – це організація діяльності банку

при кредитуванні, спрямована на уникнення або мінімізацію кредитного ризику. При управлінні кредитним процесом використовують різні форми, способи та методи організації кредитних взаємовідносин банку з позичальниками, які за своєю суттю відображають правову й економічну роботу у сфері кредитування, а також організацію управлінських рішень щодо нормативних документів, структури банку і т. ін.

Основними завданнями управління кредитним процессом комерційного банку є:

1) отримання максимального прибутку від кредитних операцій шляхом збільшення дохідності кредитного портфелю з одночасною мінімізацією витрат на кредитування, особливо тих, які мають непроцентний характер;

2) збереження платоспроможності та ліквідності комерційного банку.

Система управління кредитним процесом багатогранна, але найважливішими її елементами є:

1) організація структури управління кредитним процесом;

2) розробка стратегії і тактики кредитної політики;

3) розробка внутрішніх нормативних документів, що регламентують

кредитний процес;

4) система аналізу кредитного портфелю з метою покращення його

кількісних та якісних характеристик.

За основу організації структури управління кредитним процессом взято принцип розмежування компетенції, суть якого полягає у чіткому розмежуванні повноважень керівників банку різного рівня на різних етапах здійснення кредитного процесу.

Кредитний механізм – складова частина кредитної системи, яка є сукупністю елементів, що характеризують кредитні відносини та їхнє використання банками у процесі кредитування. Елементи кредитного механізму відрізняються різним рівнем конкретності і мають стійкий взаємозв’язок та взаємозалежність.

Форми кредиту є найбільш загальним проявом перерозподільчої функції кредиту, вони конкретизуються у принципах кредитування.

Принципи кредитування визначають структуру і зміст окремих елементів кредитного процесу. Так, принцип цільового характеру кредитування встановлює, що до складу кредитного процесу мають входити елементи, які визначають межі власних і кредитних коштів, об’єкт кредитування, порядок планування руху позичкового капітулу, порядок визначення оптимальної величини кредиту та надання позик. Терміновість кредиту потребує зарахування до складу кредитного процесу елементів, що

регламентують способи погашення кредиту і встановлення термінів погашення. З принципу забезпечення кредиту випливає, що елементи кредитного процесу мають визначати зв’язок руху кредиту із забезпеченням. Також необхідною умовою у процесі кредитування є організація контролю за дотриманням принципів кредитування.

Вид кредитного рахунка, конкретний порядок надання та погашення

кредиту, способи регулювання заборгованості й організація контролю за дотриманням принципів кредитування визначають характер узгодженого руху кредиту з процесом виробництва і обігу, тобто метод кредитування.

Отже, беручи до уваги зміст принципів кредитування, можна сформувати таку структуру кредитного процесу комерційного банку: принципи розмежування джерел коштів на власні та позичені, об’єкти

кредитування, кредитне планування, порядок акумуляції коштів на рахунках у банку, критерії диференціації кредитних відносин банку з позичальниками і метод кредитування.

Таким чином кредитний процес з огляду на взаємозв’язок та взаємозалежність основних елементів кредитного механізму слід розуміти як спосіб застосування перерозподільчої функції кредиту, який, конкретизуючи форми кредиту і принципи кредитування, охоплює сукупність прийомів, пов’язаних з акумуляцією ресурсів, встановлення меж використання кредиту та механізм надання його клієнтам.