2015-10-22
353
Порядок формування і використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності регламентується Національним банком України.
Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для
підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів та є обов’язковими для комерційних банків. Вони створюються для
відшкодування втрат тільки за основним боргом.
Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку – класифікація кредитів. За певними критеріями кожний кредит належить до однієї з кількох груп (категорій), диференційованих за рівнем кредитного ризику та розмірами можливих втрат. Нарахування до резерву здійснюється встановленими для кожної групи нормами відрахувань, визначеними у відсотковому відношенні до суми кредитів цієї групи. Критерії оцінювання кредитів, кількість категорій та розміри відрахувань за кожною категорією на міжнародному рівні не стандартизовані, тому визначаються центральними банком кожної країни самостійно залежно від економічних умов та ситуації і можуть бути переглянуті з часом.
З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».
Класифікація кредитних операцій – це оцінювання рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Створювані резерви залежно від характеру позики поділяються на два види: загальний і спеціальний.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюються за такими критеріями:
• оцінювання фінансового стану позичальника;
• стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів з обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості й спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
• рівень забезпечення кредитної операції.
Для нарахування резервів комерційні банки здійснюють класифікацію наданих кредитів і оцінювання кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:
Рівень резерву за основними позиками поділяється на:
• стандартні кредити – 1% від суми кредиту;
• під контролем – 5% від суми кредиту;
• субстандартні – 20% від суми кредиту;
• сумнівні – 50% від суми кредиту;
• безнадійні – 100% від суми кредиту.
Відповідно до критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику і визначається категорія кредитної операції (табл.3).
Таблиця 3
