Розвиток властивостей уваги у дошкільному віці

У процесі онтогенезу формуються різні якісні прояви уваги: стійкість, обсяг, розподіл, переключення, коливан­ня. Упродовж дошкільного віку у зв'язку з ускладненням діяльності дітей та їх поступу узагальненому розвитку ува­га стає більш зосередженою і стійкою.

Стійкість уваги - тривале утримування уваги на об'єкті або виді діяльності.

Вона проявляється у тривалому зберіганні однієї домі­нанти, зосередженні її на певних об'єктах, видах діяльнос­ті, а з дорослішанням дитини підвищується, що познача­ється на тривалості дитячих ігор. Згідно з дослідженнями, діти у віці 1-го року зберігають у середньому одну домінан­ту 14,5 хв., 3-річні - 27 хв., 5-6-річні - 96-100 хв. Мо­лодші дошкільники для розгляду малюнка витрачають 6-7 с, старші - 12-19 с.

Показником стійкості уваги є і тривалість кожної пау­зи. Старші дошкільники рідше і на коротший час відволі­каються від заняття, ніж діти середньої і молодшої груп.

Стійкість уваги залежить і від особливостей діяльності. Найменше стомлює дітей невимушена, творча гра, яка не потребує великого розумового напруження. Зі значними во­льовими зусиллями пов'язані словесні форми діяльності - розв'язання завдань з математики, бесіда про прослухане, усні відповіді на питання, оскільки вимагають більшої концентрації уваги, сильніше стомлюють. Вищою є стій­кість уваги дітей, якщо їх діяльність пов'язана із наочни­ми зображеннями емоційно привабливих, відомих дітям об'єктів і явищ.

Індивідуальні особливості дітей також впливають на їхню увагу: у стриманих, урівноважених дітей вона у 1,5-2 рази стійкіша, ніж в особливо збудливих.

Стійкість уваги розвивається постійно, однак у стар­шому дошкільному віці вона ще слабка: 6-річні діти актив­но і продуктивно займаються однією справою не більше 10-15 хв. Це пов'язано з необхідністю зосередитися на за­няттях з підготовки до школи, які відбуваються в старшій групі. Причинами нестійкої уваги є зрілість нервової сис­теми дошкільників, внаслідок чого збудження переважає над гальмуванням, та індивідуальні особливості нервової системи дітей.

У старшому дошкільному віці розширюється обсяг ува­ги, завдяки чому дитина одночасно сприймає не один пред-мет, як у 3-4 роки, а значно більше (4-5), зважаючи при цьому на їх деталі.

Обсяг уваги - кількість об'єктів, які людина здатна сприймати од­ночасно за конкретний проміжок часу.

До 6-ти років змінюється і коло предметів, які приверта­ють увагу дітей. З-4-річний дошкільник передусім зважає на яскраві, незвичні предмети, а в старшому дошкільному віці здатний затримувати увагу на непривабливих об'єктах. На заняттях все частіше увагу малюка привертає людина, її діяльність, загадки, питання. У результаті чого дитина у зовнішньому вигляді, поведінці та діяльності людини, у предметах помічає все більше деталей.

Незважаючи на ці якісні зміни, обсяг уваги в дошкіль­ному віці залишається дуже малим.

Водночас у дітей навіть старшого дошкільного віку сла- борозвиненим є розподіл уваги.

Розподіл уваги - здатність людини уважно виконувати одночас­но кілька видів діяльності.

Значною мірою він залежить від ступеня оволодіння видами діяльності, для виконання яких потрібен. Чим значущіша для дітей ця дія, чим частіше вони її викону­ють, тим легше поєднують з іншими діями. Тому діти ран­нього віку не володіють розподілом уваги, незначну здат­ність до цього мають і дошкільники.

У процесі навчання і виховання розвивається переклю­чення уваги.

Переключення уваги - переміщення уваги з одного об'єкта або виду діяльності на інший.

Переключення уваги дає змогу дитині швидко орієнту­ватися у навколишньому світі, приступати до виконання нових завдань. Воно формується у різних іграх, вправах, що вимагають від дитини швидкого орієнтування в обста­новці, яка раптово змінюється.

Ступінь концентрації уваги дошкільника то зростає, то спадає. Це зумовлено, в першу чергу, перевагою процесів збудження над процесами гальмування. Зміни ступеня концентрації уваги називають коливанням.

Коливання уваги - періодичне відволікання, послаблення уваги до певного об'єкта або виду діяльності.

Залежно від ситуації воно може бути повним або частко­вим, легшим чи важчим. Увага дошкільників переключа­ється лише, коли існує між попередньою і наступною дія­ми, коли наступна діяльність цікавіша за попередню, а та­кож за умови, що попередній вид діяльності завершений.

Коливання збудження, яке переважає в дошкільному піці над гальмуванням, зумовлює різну тривалість (коли­вання) уваги дитини.

Оскільки інтенсивність цих коливань у всіх дітей неод­накова, то і їхня увага різна за тривалістю у часі: одні діти уважніші і легко переключаються на нові види роботи, ін­ші не можуть надовго зосереджуватись, швидко стомлю­ються. Посилення інтересу до того, чим займаються діти, сприятиме концентрації уваги, зменшенню її коливання.

Відволікання дошкільників від діяльності, труднощі у зосередженні на малоцікавих для них предметах чи видах діяльності є проявами неуважності.

Неуважність - невміння зосередитися на предметі чи виді діяль­ності, нездатність проникнути у суть речей чи внутрішній світ іншої людини.

Відсутність здатності до тривалої і стійкої зосередже­ності навіть у старших дошкільників обумовлене особли­востями вищої нервової діяльності.

Неуважність можуть спричинювати втома під час ви­конання важкої і нецікавої роботи, яка вимагає тривалого зосередження, перевантаження мозку великою кількістю вражень, недостатньо гнучке переключення уваги. Так, надмірність отриманих дитиною у вихідні яскравих пере­живань (перегляд вистав, гості, гостросюжетний фільм то­що) заважає їй зосередитися на діяльності в понеділок та інші дні. Причинами неуважності також є розпорошеність інтересів дитини, неправильне виховання у сім'ї (відсут­ність режиму занять, розваг, відпочинку, звільнення від обов'язків, виконання всіх її забаганок). Іноді це зумовле­но діяльністю вихователя, який проводить заняття з діть­ми нецікаво, одноманітно, дає їм надто легкі завдання, не спонукає до активного мислення, що провокує нудьгу, по­шук привабливого заняття на стороні.

Поганий стан здоров'я також може призводити до не­уважності. Наприклад, у дітей з аденоїдами неправильне дихання, через що знижується їхня працездатність, змі­нюється зовнішній вигляд.

Важливим засобом попередження неуважності є пра­вильне педагогічне спілкування з дітьми, довіра і повага до них, емоційне, виразне мовлення педагога, що стиму­лює увагу дошкільника, робить його активним учасником всього, що відбувається в групі.