Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мовлення дітей дошкільного віку

У розвитку словника дошкільника відбуваються сут­тєві якісні і кількісні зміни. Збагачення лексичного запасу мовлення залежить від умов життя і виховання, ін­дивідуальних особливостей дитини. Порівняно з раннім дитинством словник дошкільника збільшується втричі: у З роки дитина засвоює приблизно 1200-1500 слів; у 4 ро­ки - 2000; у 5 років - 2500-3000; у 6-7 років - 4000- 4500 слів.

Розширення лексичного запасу слів дошкільника від­бувається за рахунок усіх частин мови. Дитина вживає сло­ва різної складності, з конкретним, прямим і переносним значеннями, рідше - абстрактним, її мовлення збагачують синоніми, антоніми, омоніми, метафори, багатозначні сло­ва, фразеологічні звороти. Постійно розширюється і зміст слів, які вона використовує. Кількісно і якісно словнико­вий запас слів дитини досягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах свого розуміння.

У першу чергу діти дошкільного віку оволодівають на-.ншми наочно уявлених або доступних їхній діяльності предметів, явищ, якостей, властивостей, що зумовлено на- o' іио-дійовим і наочно-образним мисленням. З цієї причи­ни у їхньому словниковому запасі майже відсутні абстрак­тні поняття. Смисловим змістом слова діти оволодівають поступово, з розвитком пізнавальних можливостей. Напри­кінці 1-го - на початку 2-го року життя слово означає для дитини тільки один певний предмет, тобто вона еквівален­тне його чуттєвому образу. А вже по завершенні 2-го року означає групу однорідних предметів (чашка - це різнома­нітні чашки), має значно ширше, хоч менш конкретне, зна­чення. Дитина 3-х - 4,5 років уже здатна узагальнювати однорідні предмети: меблі, іграшки, одяг. Сигнальне зна­чення слова-узагальнення дуже широке, віддалене від кон­кретних образів предметів.

4-5-річні діти опановують останній ступінь узагальнен­ня. У їхньому мовленні, наприклад, слово «рослина» охоп­лює такі групи, як ягоди, дерева, фрукти та ін. Сигнальне значення такого слова надзвичайно широке, а зв'язок його з конкретними предметами простежити все важче.

Лексичне узагальнення ґрунтується на найяскравіших ознаках, які дитина засвоїла у власній практичній діяль­ності. Тобто втілене у слові узагальнення є конкретним і наочним. За кожним словом дошкільника фігурує його уявлення про конкретний предмет або ситуацію. Старший дошкільник, уживаючи слова, які позначають абстрактні категорії, пояснює їх на основі власного досвіду взаємодії з людьми. Наприклад, жадібний - той, хто не ділиться іг­рашками; добрий - той, хто не б'ється. Із конкретною си­туацією пов'язані і моральні поняття. Тому в мовленні дошкільника переважають»слова, що позначають макси­мально наближені до дитини конкретні об'єкти, а також об'єкти, з якими вона діє самостійно.

Накопичений у мовленні дошкільника словниковий запас слів не може самостійно забезпечити спілкування і пізнання. Для цього необхідно вміти будувати словосполу­чення і речення, дотримуючись правил граматики мови. Тому у дошкільному віці активно розвивається і граматич­на будова мови (засвоєння морфологічної системи мови, відмін і відмінювання). Оволодіння формами відмін у до­шкільників зазвичай відбувається за їх орієнтування на фор­му слова, тобто на його закінчення у називному відмінку.

Діти дошкільного віку найчутливіші до мовних явищ. Засвоєння ними суфіксів, префіксів рідної мови виявля­ється у самостійному словотворенні: «я втік і притік на­зад», «дощик викапався», «ти будеш продавець, а я - ку- півець», «цукор - цукорик».

У самостійному словотворенні, за твердженнями Д. Ельконіна, полягає робота дитини з опанування мови як реальної предметної дійсності. Реалізується словотво­рення у мовленнєвій практиці дитини. Словотворчість є показником оволодіння мовою, яка підпорядковується її законам, основою яких є граматичні значення слів. Її спро­би помітно активізуються у 4,5-5-річному віці. Придума­ні малюком нові слова не суперечать правилам граматики, хоч і не враховують мовних винятків. У 5 років словотвор­чість стає менш активною, оскільки дитина вже міцно зас­воює граматичні форми і вільно їх використовує. У 3-3,5 років вона легко використовує основні граматичні законо­мірності: змінює слова за відмінками, числами, особами; вживає всі часи дієслів; будує прості і складні речення.

У дошкільному віці вдосконалюється оволодіння мор­фологічними засобами оформлення граматичних катего­рій, відбувається засвоєння типів відмін і відмінювання, чергування звуків, способів словозміни і словотворення, діти вчаться будувати складні речення. Однак упродовж дошкільного дитинства у їхньому мовленні спостерігаєть­ся ще багато помилок через недостатнє оволодіння прави­лами мови і їх винятками.