Шляхи і засоби організування і підтримання уваги дошкільників

Розвиток уваги дошкільників залежить від характеру спілкування дорослих з ними, від того, як організована їх­ня діяльність. Сприяє цьому режим дня, який дисциплінує життєдіяльність дітей, полегшує переключення, розподіл, концентрацію їхньої уваги. Для розвитку уваги можуть бу­ти використані різноманітні ігри, в яких діти грають ролі дорослих, героїв улюблених казок, розповідей тощо.

Продуктивними у розвитку переключення, збільшенні обсягу уваги дітей молодшої групи є ігри типу «Маленькі ніжки і великі ноги». Граючи у неї, вихователь виголошує текст у такий спосіб: декілька разів говорить про маленькі ніжки, потім про великі ноги, діти повинні повторювати за ним, чергуючи швидкі і повільні рухи. У цій грі їм дово­диться одночасно тримати у свідомості текст гри і спосіб дій відповідно до нього.

Допомагають розвитку уваги спостереження дітей за пташкою у клітці, кроликом, машиною та іншими об'єк­тами, ігри і заняття з предметами (нанизування кілець на стержень, побудова башти з кубиків, складання конструк­тора, пазлів тощо).

У середній групі дошкільного закладу для розвитку уваги пропонуються ігри типу «Скільки?». її суть полягає у тому, що вихователь читає дітям вірш, а потім ставить питання, які стосуються його змісту: скільки пташок сиді­ло на дереві; скільки зайців ховалося від мисливців; скіль­ки човників пливло по річці? Також використовують ігри: «Що потрібно?», «Накриємо стіл для гостей» (називання посуду), «Посадимо сад» (називання фруктових дерев), «Меблі», «Одяг». Довільну увагу розвивають ігри, у яких діти описують предмет по пам'яті, знаходять у ньому сут­тєві ознаки, впізнають предмет за описом, що потребує ви­сокої організації уваги, добре розвинених її властивостей («Відгадай», «Чарівна торбинка», «Магазин»).

Зміст і характер діяльності, яку організовує вихователь дошкільного закладу, визначають шляхи і засоби організа­ції уваги дітей. Вибір конкретних прийомів залежить від ві­кових особливостей і характеру їхньої діяльності. Вихова­тель повинен враховувати властивості уваги дітей, з якими він працює: чим молодший вік дошкільнят, тим коротшими мають бути заняття, які вимагають зосередженості (у мо­лодшій групі тривалість занять не повинна перевищувати 10-15 хв., у середній - 20-25 хв., старшій 25-30 хв.).

Увагу дітей у процесі занять забезпечує їхня інтелекту­альна активність, тому заняття має бути організовано на науковій основі, враховувати вимоги педагогіки, психоло­гії, гігієни тощо. Оскільки у дітей дошкільного віку краще розвинена мимовільна увага, вихователь повинен переду­сім спиратися на неї, при цьому пропонуючи завдання, які активізують довільну увагу.

Збереженню уваги дітей сприяє зміна видів діяльності під час одного заняття, впродовж дня, що допоможе уник­нути одноманітності, яка послаблює інтерес дітей до робо­ти, знижує їхню увагу. Раціональне чергування видів ді­яльності сприяє підтриманню стійкості уваги. Наприклад, після занять фізкультурою, коли діти дуже збуджені, не­доцільно пропонувати роботу, яка вимагає великої зосе­редженості. Після інтенсивних занять проявляється вто­ма, знижується стійкість уваги. Недоцільно на одному за­нятті вводити відразу 3-5 нових компонентів.

У дітей дуже швидко відбувається перехід від мимо­вільної уваги до довільної. Дорослі повинні стимулювати дошкільника виконувати не те, що він хоче, а те, що йому слід робити, привчати зосереджуватись і виконувати зав­дання, особливо, якщо воно нецікаве, рутинне. Результа­тивність розвитку властивостей уваги забезпечують пра­вильно побудований виховний процес, різні форми, мето­ди, прийоми роботи з дітьми, знання вихователем дитячої психології та особливостей дітей у дошкільній групі, пова­га, довіра до їхньої особистості, нейтралізування причин неуважності.