Мимовільна пам’ять дошкільників і умови її розвитку

Розширення кругозору, оволодіння знаннями, навич­ками і вміннями, ускладнення діяльності, стосунків з до­рослими зумовлюють зміни, якісні перетворення у пам'яті дитини. На основі запам'ятовування дитина розповідає вивчений вірш, використовує у грі засвоєні правила, від­творює показані їй рухи. Іноді дошкільнику не вдається відтворити предмет, згадати вірш, але він легко впізнає їх при наступному сприйманні. У такому разі відсутнє від­творення матеріалу, однак наявне впізнавання, якому та­кож передує запам'ятовування.

Запам'ятовування буває мимовільним (нецілеспрямо- ваним) і довільним (цілеспрямованим). Залежно від особ­ливостей цих процесів пам'ять поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять - запам'ятовування і відтворення матеріа­лу, яке здійснюється без контролю з боку свідомості і без докла­дання зусиль.

Пам'ять дошкільника здебільшого мимовільна, тобто найчастіше він не ставить перед собою свідомої мети щось запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбува­ються у діяльності і залежать від її характеру. Як ствер­джують психологи, джерелом пам'яті дитини є інтерес.

Вона легко і надовго запам'ятовує те, що її цікавить, при­ваблює своєю яскравістю, незвичністю, динамізмом, з чим вона активно діяла (гралася, конструювала, перекладала тощо). Істотну роль при цьому відіграє слово: називання предметів сприяє кращому їх запам'ятовуванню. Зале­жить розвиток пам'яті і від характеру мовної діяльності, яка вимагає запам'ятовування словесного матеріалу, а та­кож ігрової діяльності.

Мимовільна пам'ять є необхідним елементом і законо­мірним продуктом пізнавальної і практичної діяльності людини, оскільки забезпечує збереження, актуалізацію одержуваної людиною інформації, регуляцію її поведінки. Вона має вибірковий характер, пов'язана з мотивами і ці­лями діяльності. Ефективність мимовільного запам'ятову­вання залежить від ролі у структурі діяльності об'єктів, які дитина сприймає. Отже, необхідною умовою мимовіль­ного запам'ятовування є дійове ставлення до матеріалу. Це підтвердив експеримент з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, яким було запропоновано класифікувати зображені на 15-ти картинках предмети. На них також бу­ли написані числа. У цьому досліді діти добре запам'ято­вували предмети, а числа їх пам'ять не фіксувала. У дру­гому досліді необхідно було розкласти ті самі картинки у порядку зображених на них чисел. Цього разу діти за­пам'ятовували числа, а не предмети. Предмети і числа во­ни добре запам'ятовували лише під час виконання яки­хось дій з ними. Експеримент довів, що мимовільне за­пам'ятовування під час змістовної для дитини діяльності завжди продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, під час класифікації картинок за змістом зображених на них предметів діти запам'ятовували їх краще, ніж у досліді, у якому їм потрібно було запам'ятати картинки, розклавши для цього їх на групи.

Продуктивність мимовільного запам'ятовування під­вищується, якщо запропоноване дитині завдання передба­чає активне орієнтування у матеріалі, виконання мисли­тельних операцій (придумування слів, установлення кон­кретних зв'язків тощо).

У молодшому дошкільному віці єдиною формою робо­ти пам'яті є мимовільне запам'ятовування і відтворення. Дитина запам'ятовує те, на що звертає увагу у діяльнос­ті, що цікавить і справляє враження. Вона ще не може поставити перед собою мету запам'ятати що-небудь, не застосовує для цього спеціальних прийомів. Коли дітям 3-х років запропонували одні картинки розглянути, а ін­ші запам'ятати, вони дивилися на них, міркуючи і згаду­ючи пов'язані з ними випадки з минулого досвіду, але жодних дій для запам'ятовування не виконували. Не на­магалися діти запам'ятати слова і під час гри, виконуючи роль покупця, якому доручено було придбати певні про­дукти (називалось 5 слів).

Щоб дошкільники краще зберегли у пам'яті будь-який матеріал, необхідно організувати їхню діяльність з ним, адже успішність мимовільного запам'ятовування тим кра­ща, чим активніше дитина діє з предметами, які їй необ­хідно запам'ятати, чим важливіші ці предмети у її діяль­ності. Наприклад, діти, яким потрібно розподілити кар­тинки на групи, запам'ятовують їх значно краще, ніж діти, які обмежуються лише їх розгляданням.

Розвиток мимовільної пам'яті відбувається у зв'язку з розширенням інтересів дітей. З формуванням нових інте­ресів до явищ природи, суспільного життя дошкільник зо­середжено їх спостерігає, уважно вислуховує пояснення щодо них, краще запам'ятовуючи.

Істотне значення для запам'ятовування і відтворення мають способи запам'ятовування й умови, у яких вони від­буваються. Це підтвердили дослідження мимовільного, безпосереднього запам'ятовування дошкільниками 10-ти нових слів: у сюжетній грі «Подорож», під час праці, слу­хання оповідання К. Ушинського «З природи» і в умовах лабораторного досліду (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Особливості запам'ятовування дітьми слів у різних видах діяльності

Як свідчать дані таблиці, кількість мимовільно утри­маних у пам'яті слів збільшується з віком дітей в усіх ви­дах діяльності; найефективнішим для збільшення лекси­ки є слухання оповідання (крім 3-річних дітей); найменш ефективне - запам'ятовування в лабораторних умовах.

У маленьких дітей ще немає настанови на запам'ятову­вання запропонованого матеріалу. Тільки після 5-ти років вони починають уважно розглядати матеріал, який необ­хідно запам'ятати, намагаються групувати слова, малюн­ки, застосовуючи різні прийоми для їх запам'ятовування і відтворення.

Мимовільне запам'ятовування в дошкільному дитинс­тві зазвичай дуже точне, а зафіксована в пам'яті інформа­ція зберігається довго. Не втрачає мимовільна пам'ять сво­го значення і в наступні роки.