Беручи за основу суб'єктивну оцінку покупцем цінності товару, ураховують іще такі три моменти:
— коли ціна є платою за задоволення якихось функціональних потреб, то її рівень установлюється відповідно до міри задоволення таких потреб як порівняти з аналогічними конкурентними пропозиціями, тобто завжди виграє той товар, в якого співвідношення між мірою задоволення функціональних потреб і ціною буде найбільшим;
— якщо головним джерелом задоволення потреб є не стільки сам товар, а саме його ціна, то вона має бути або досить високою (антикваріат, живопис, різні «престижні» товари), як символ якості чи унікальності, або достатньо низькою (товари повсякденного попиту, стандартизована продукція тощо);
—коли ціна не є головним для споживача товару, то її рівень можна встановлювати в досить широкому діапазоні.
За розрахунку цін на підставі еластичності попиту орієнтуються на взаємозв'язок між зміною рівня ціни й відповідними змінами обсягів продажу.