За будовою та розвитком виділяють п’ять відділів головного мозку

§ довгастий (myelencephalon ),

§ задній (metencephalon), який складається з мосту ( pons) i мозочка ( cerebellum),

§ середній (mesencephalon ),

§ проміжний (diencephalon ),

§ кінцевий мозок (telencephalon ).

За формою і топографічними співвідношеннями структур у головному мозку крім відділів розрізняють:

§ стовбур ( truncus cerebri)

§ півкулі великого мозку ( hemispheriae cerebrales)

§ мозочком ( cerebellum).

 

Стовбур мозку ( truncus cerebri). Стовбур головного мозку продовжується через великий потиличний отвір у спинний мозок. В задній черепній ямці стовбур розташований на потиличній кістці. Він переходить в середню черепну ямку, де лягає на тіло клиноподібної кістки. У білій речовині стовбура залягають численні ядра сірої речовини. Ядра 12-ти пар черепно-мозкових нервів також знаходяться в стовбурі мозку. Стовбурна частина мозку прикрита півкулями головного мозку.

Складається з:

§ довгастого мозку,

§ моста,

§ середнього мозку,

§ проміжного мозку.

 

Довгастий мозок (medulla oblongata) є природним продовженням спинного мозку (його частиною, що проникла в череп) і повторює його будову: на передній і задній поверхнях тут також залягають борозни. Нижньою його межею вважають місце виходу корінців 1-го шийного спинномозкового нерву або перехрест пірамід (decussatio pyramidum), верхній — задній край мосту, дов­жина його близько 25 мм., форма наближається до усіченого кону­су, поверненого основою вгору.

Через нього проходять усі шляхи, що проводять імпульси від спинного мозку до вищих відділів головного моз­ку й назад. Він складається з білої речовини — провідних пучків, де розсіяне скупчення сірої речовини — яд­ра, від яких беруть початок черепні нерви — з IX по XII пари, в їх числі язико-глотковий (IX пара), блукаючий (X пара), іннервуючий органи дихання, кровообіги, травлення й інші системи, під'язиковий (XII пара). Угорі довгастий мозок продовжується в потовщення — варолієв міст (pons), а з боків від нього відходять нижні ніжки мозочка (cerebellum). Зверху і з боків майже весь довгастий мозок при­критий великими півкулями і мозочком.

У сірій речовині довгастого мозку залягають життєво важливі центри, регулюючі серцеву діяльність, дихання, ковтання, здійс­нюючі захисні рефлекси (чхання, кашель, блювота, сльозотеча), секрецію слини, шлункового і підшлункового соку тощо. Пошко­дження довгастого мозку може бути причиною смерті унаслідок припинення серцевої діяльності та дихання.

 

Міст мозку(варолієв міст) ( pons) – це товстий, білого кольору вал, який знаходиться в головному мозку і межує з довгастим мозком ззаду і з ніжками мозку спереду, бічні його відділи утворюють середні ніжки мозочка. Cлужить cполучною ланкою між вище і нижчого рівня відділами головного мозку і мозочком. Міст мозку не видно зовні так як він знаходиться під мозочком. Топографічно відноситься до заднього мозку

У передній (вентральній) частині мосту розташовуються поздовжні і поперечні волокна, та розкидані скупчення сірої речовини – власні ядра мосту, в задній (дорсальній) його частині лежать ядра верхньої оливи, ретикулярної формації і ядра V - VIII пар черепних нервів ( трійчастий, відводящий, лицьовий, слуховий). Ці нерви виходять на основі мозку збоку від моста і позаду нього на кордоні з мозочком і довгастим мозком. Вниз по вентральній поверхні довгастого мозку йде передня серединна щілина (fissura mediana anterior). На рівні першого шийного нерва вона переривається утвореним тут перехрестям пірамід (decussatio pyramidum). У верхніх відділах з кожного боку серединної щілини тягнеться валок – піраміда довгастого мозку (pyramis medullae oblongatаe; pyramis bulbi). Парне підвищення овальної форми, відмежоване від пірамід передньобічною борозною (sulcus anterolateralis), носить назву оливи (oliva).

Біла речовина моста в його передній частині (основі) представлена поперечними волокнами, що прямують в середні ніжки мозочка. Вони пронизуються потужними поздовжніми пучками волокон пірамідних шляхів, що утворюють потім піраміди довгастого мозку і прямують в спинний мозок. У задній частині (покришці) проходять висхідні та низхідні системи волокон.

Міст бере участь в утворенні дна 4 шлуночка – ромбовидної ямки.
Також у середині моста знаходиться ямка, в якій залягає базилярна (основна) артерія головного мозку. Внутрішня будова мосту складне – він складається з вентральної і дорсальній частин, а також трапецієподібного тіла (corpus trapezoideum), закладеного між ними. Трапецієвидне тіло містить у своєму складі слухові волокна, тобто через міст проходять волокна слухового шляху далі в головний мозок (так звані висхідні волокна).

 

Мозочок (cerebellum) складає більш велику, чим міст, частину заднього мозку, що заповнює собою велику частину задньої черепної ямки. У мозочку розрізняють верхню і нижню поверхні, межами між якими є передні і задній краї.
Верхня поверхня мозочка прикрита потиличними долями півкуль великого мозку і відділена від них глибокою поперечною щілиною великого мозку ( fissura transversa cerebri). Якщо трохи припідняти довгастий мозок, то на дні заглиблення мозочка (vallecula cerebelli) можна побачити середній непарний відділ мозочка – черв’як (vermis), який зв’язує разом дві півкулі мозочка (hemispheria cerebelli). Мозочок таким чином схожий на маленький (масою 150 г) мозок.

Поперечними борознами черв’як розчленований на дрібні звивини, що додають йому деяка подібність із кільчастим хробаком. Обидві поверхні півкуль і черва порізані безліччю поперечних дрібних борозенок, між якими знаходяться довгі і вузькі звивини мозочка.

Група звивин, відділених більш глибокими борознами, утворюють дольки мозочка. Півкулі мозочка і черв складаються із білої речовини, розташованої в середині і тонкого прошарку сірої речовини кори мозочка, яка огортає білу речовину по периферії.

Кора мозочка (cortex cerebellaris) подана трьома шарами нервових клітин. На сагітальному розрізі біла речовина мозочка подана трьома шарами нервових кліток і має вигляд гіллястого дерева.

У товщі білої речовини знаходяться окремі парні скупчення нервових клітин, що утворять зубчасте (nucleus dentatus), пробкоподібне (nucleus emboliformis), шароподібне (nucleus globosus) ядра мозочка і ядро намету (nucleus fastigii).

Мозочок координує рухи, забезпечує рівно­вагу тіла, регулює м’язовий тонус. У разі пошкод­ження мозочка людина не може ходити й стояти, оскільки порушується відчуття рівноваги. Через спинний мозок по провідних шляхах імпульси від мозочка поступають до м'язів.

Середній мозок (mesencephalon ) складається з дорсального відділу – даху середнього мозку (чотирьох горбочків) ( tektum mesencephali) та вентрального відділу – ніжок мозку (pedunculi cerebri), що розмежовуються порожниною – водопроводом мозку (aqueductus mesencephali), який сполучаючає III і IV шлуночки. Мозковий водопровід оточе­ний сірою речовиною, в якій лежать ядра III і IV пар черепно-мозкових нервів. У ніжках мозку продовжуються провідні шляхи від довгастого мозку і варолієва моста до великих півкуль. Нижньою межею середнього мозку на його вентральній поверхні є передній край моста, верхній зоровий тракт і рівень сосцевидних тіл. Чутливі яд­ра середнього мозку знаходяться в чотирьох горбочках: у верхніх містяться ядра, пов'язані з органами зору, в нижніх — ядра, пов'язані з органами слуху. За їх участю здійснюються орі­єнтовні рефлекси на світло і звук. На препараті головного мозку пластинку чотирьох горбочків, або верх середнього мозку, можна побачити лише після видалення півкуль великого мозку.

Функціональне значення середнього мозку полягає в тому що тут розташовані підкіркові центри слуху і зору; ядра головних нервів, що забезпечують іннервацію поперечносмугастих і гладких м'язів очного яблука: ядра, що відносяться до екстрапірамідної системи, що забезпечує скорочення м'язів тіла під час автоматичних рухів.

Проміжний мозок (diencephalon) представлений наступними відділами:

1. Областю зорових горбів (таламічна область), що розташована в дорсальних його ділянках;
2. Гіпоталамусом (підталамічна область), що складає вентральні відділи проміжного мозку;
3. III шлуночком, що має вигляд продовгуватої (сагітальної) щілини між правим і лівим зоровими буграми і з'єднуються через міжшлуночкові отвіри із бічними шлуночками.
У свою чергу таламічна область підрозділяється на таламус (зоровий бугор), задній таталамус (медіальне і латеральне колінчаті тіла) і епіталамус (шишкоподібне тіло, повідці, спайки повідків (comissura habenularum) і епіталамічна спайка (comissura epithalamica)).

Зорові бугри складаються із сірої речовини, у якій розрізняють окремі скупчення нервових клітин (ядра зорового бугра), розділеними тонкими прошарками білої речовини. У зв'язку з тим що тут переключається велика частина чутливих провідних шляхів, зоровий бугор фактично є підкірковим чутливим центром, а його подушка - підкірковим зоровим центром.Таламус одержує інформацію від орга­нів чуття (крім нюхових), аналізує її й відбирає найважливішу, котру надсилає до кори великих півкуль. Таким чином, він є фільтром, що про­пускає у вищі відділи мозку тільки важливу для ор­ганізму інформацію.

Гіпоталамус являє собою продовження ніжок мозку в проміжний мозок. Сіра речовина підталамічної області розташовується у вигляді ядер, здатних виробляти нейросекрет і транспортувати його в гіпофіз, регулюючи ендокринну роботу останнього. Таким чином, сіра речовина проміжного мозку утворює ядра, що відносяться до підкіркових центрів усіх видів чутливості. В області проміжного мозку розташовані ретикулярна формація, центри екстрапірамідної системи, вегетативні центри, що регулюють усі види обміну речовин і нейросекреторні ядра.

Гіпоталамус служить спо­лучною ланкою між нервовою та ендокринною системами. Він керує діяльністю ендокринних залоз. До його нижньої частини прилягає найваж­ливіша залоза внутрішньої секреції – гіпофіз. Крім сприйняття сигналів від зовнішнього й внутріш­нього середовища проміжний мозок регулює також функції усіх органів нашого тіла.

По периферії проміж­ного мозку знаходиться біла речовина, а в його товщі — ядра сірої речовини.

 

 

1. _______________________________

2. _______________________________

3. _______________________________

4. _______________________________

5. _______________________________

6. _______________________________

7. _______________________________

8. _______________________________

 

Великий мозок (hemispheria cerebri) займає більшу частину середньої і передньої черепних ямок. Головний мозок – передній відділ центральної нер­вової системи. Він розташований у порожнині че­репа, складаєть­ся із сірої та білої речовини. Сіра речовина утворює кору великих півкуль і підкіркові ядра. Вона сфор­мована тілами нейронів. Біла речовина – це про­відні шляхи: пучки довгих відростків нейронів, що сполучають різні відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Головний мозок ке­рує роботою усіх внутрішніх органів, контро­лює наші рухи, відчуття.

У кожній півкулі розрізняють три поверхні: верхнелатеральную - опуклу відповідно склепіння черепа, медіальну - плоску, звернену до такої ж поверхні іншого півкулі, і нижню - неправильної форми.

Поверхні півкулі мають складний малюнок завдяки борознам і складкам між ними – звивинам. Величина і форма борозен і звивин схильні до значних індивідуальних коливань. Однак існує кілька постійних, чітко виражених борозен, які з'являються раніше за інших в процесі розвитку зародка.

На поверхні півкуль розрізняють звивини великого мозку (gyri cerebri), які обмежовані борознами великого мозку (sulci cerebri). Звивини і борозни достатньо мінливі, але деякі з них є постійними і можуть бути застосовані для опису рельєфу.

Глибокі борозни розділяють мозок на частки, які звичайно називаються так само, як і кістки, до яких вони прилягають:

§ лобова частка(lobus frontalis),

§ скронева частка (lobus temporalis),

§ тім’яна частка (lobus parietalis),

§ потилична частка (lobus occipitalis),

§ острівець (insula),

§ лімбічна або обідкова частка (lobus limbicus).

Між лобовою і скроневими частками залягає бічна борозна (sulcus lateralis) – борозна Сільвія.

Між лобовою і тім’яною частками розташована центральна борозна (sulcus centralis) – борозна Роланда.

Між тім’яною і потиличною частками на присередній поверхні визначається тім’яно-потилична борозна (sulcus parietooccipitalis).

Виділення меж півкуль великого мозку часток зручне тому, що вони безпосередньо пов’язані з тими чи іншими функціями.

Лобова частка розташована попереду від центральної і бічної борозни; її кора виконує такі функції: рухова, функція мови, мислення, вищий рівень афективної поведінки.

Тім’яна частка залягає між центральною і тім’янопотиличною борознами; її кора відповідає за соматосенсорні процеси.

Потилична частка розміщується позаду тім’янопотиличної борозни; її кора містить зоровий центр.

Скронева частка міститься нижче бічної борозни; її кора пов’язана з реалізацією пам’яті і слуху.

Острівець, або острівцева частка, розташований в глибині бічної борозни; його кора є регулятором вегетативних функцій.

Лімбічна, або обідкова частка залягає на присередній поверхні півкуль; в її корі локалізуються нюхові центри, регулятори функцій внутрішніх органів, регулятори базових (первинних) емоцій та поведінкової активності. Більшість часток великого мозку розташовані з внутрішнього боку відповідної кістки черепа (і мають таку ж назву) і цим відрізняються від лімбічної частки.

 

Найбільше зовнішніх структур головного мозку розташовано на його нижній поверхні (основі головного мозку).

У передній частині основи мозку залягає fissura longitudinalis cerebri. З обох боків від неї, у парній паралельній їй нюховій борозні(sulcus olfactorius), розташована нюхова цибулина (bulbus olfactorius), з нею пов’язаний нюховий тракт (tractus olfactorius), який позаду закінчується горбиком з трикутною вентральною поверхнею – нюховим трикутником (trigonum olfactorium). Позаду від trigonum olfactorium розміщена невелика ділянка, на якій можна бачити значну кількість дрібних отворів для кровоносних судин; це – передня пронизана речовина (substantia perforata anterior). Одразу медіальніше останньої лежить зоровий шлях (tractus opticus), який виходить із зорового перехрестя (chiasma opticum), до якого вступає зоровий нерв (nervus opticus). Позаду до зорового перехрестя прилягає невеликий випин речовини проміжного мозку – сірий горб (tuber cinereum), який продовжується в лійку (infundibulum), що переходить в гіпофіз (hypophysis). До сірого горба тісно примикають два білі горбики – сосочкові тіла (corpora mamillaria). Позаду сосочкових тіл помітна глибока міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), яка обмежована з обох боків товстими волокнами, що виходять з-під переднього краю мосту – ніжками мозку (pedunculi cerebri).

1 - нюхова цибулина (bulbus olfactorius),

2 - нюховий шлях (tractus olfactorius),

3 - зорове перехрестя (chiasma opticum),

4 - передня пронизана речовина, substantia perforata anterior (rostralis),

5 - сірий горб (tuber cinereum),

6 - сосочкові тіла (corpora mamillaria),

7 - трійчастий вузол (ganglion trigeminale),

8 - міст (pons),

9 - мозочок (cerebellum),

10 - піраміда цибулини (pyramis buibi),

11- під'язиковий нерв (nervus hypoglossus [XII]),

12 - олива (oliva),

13 - додатковий нерв (nervus accessorius [XI]),

14 - блукаючий нерв (nervus vagus [X]);

15 - язико-глотковий нерв (nervus glossopharyngeus [IX]),

16 - присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlear [Vlll]),

17- проміжний нерв (nervus intermedius),

18 - лицевий нерв (nervus facialis [VII]),

19 - відвідний нерв (nervus abducens [Vl]),

20 - трійчастий нерв (nervus trigeminus [V]),

21 - блоковий нерв (nervus trochlearis [IV]),

22 - окоруховий нерв (nervus oculomotorius [III]),

23 - гіпофіз (hypophysis),

24 - зоровий нерв (nervus opticus [II])

 

Вивчаючи головний мозок людини з дорсального боку, можна бачити півкулі великого мозку (hemispheria cerebri), їхня маса стано­вить 80% загальної маси мозку,

вкриті борознами та звивинами і відокремлені одна від одної глибокою щілиною – поздовжньою щілиною великого мозку (fissura longitudinalis cerebri), в глибині якої лежить пластинка білої речовини, що складається з волокон, що з'єднують дві півкулі – мозолисте тіло (corpus callosum). Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, що представляє собою два вигнутих волокнистих тяжа, які в середній частині з'єднані між собою, а спереду і ззаду розходяться, утворюючи стовпи (columna fornicis) і ніжки склепіння (crura fornicis). Спереду від стовпів склетіння знаходиться передня спайка (comissura anterior). Між передньою частиною мозолистого тіла і зведенням натягнута тонка вертикальна пластинка мозкової тканини – прозора перегородка (septur pellucidum).

 

Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Воно складається з великої кількості нервових волокон, що йдуть в різних напрямках. Виділяють три системи волокон півкуль:

асоціативні, що з'єднують частини однієї і тієї ж півкулі;

комісуральні (спайкові), що з'єднують частини правої і лівої півкуль, до яких відносяться мозолисте тіло, передня спайка і спайка зводу;

проекційні волокна, або провідні шляхи, що з'єднують півкулі з лежачими нижче відділами головного мозку і спинним мозком.

 

Сіра речовина півкуль представлена корою головного мозку та базальними ядрами (nuclei basales), які являють собою скупчення сірої речовини усередині півкуль.