2017-11-30
7345
1. Захисна функція. Мембрана утворює бар'єр, що відокремлює внутрішній вміст клітки від зовнішнього середовища.
2. Транспорт речовин. Між клітками і зовнішнім середовищем постійно відбувається обмін речовин. За допомогою ендоцитозу до клітини потрапляють речовини, а за допомогою екзоцитозу виводяться з нього. З зовнішнього середовища в клітку надходить вода, неорганічні й органічні молекули. Вони проникають у клітку через дуже тонкі канали плазматичної мембрани. У тому місці, де поверхня клітки стикається з часткою якої-небудь речовини, мембрана прогинається, утворює поглиблення й оточує частку. Цей процес називається ендоцитоз. Таким же чином клітина поглинає великі краплі води. Цей процес називається – піноцитоз. Процес виведення продуктів обміну через мембрану має назву екзоцитоз. Транспорт речовини у бік меншої концентрації носить назву дифузії (пасивний транспорт). Коли перенесення речовин відбувається за допомогою транспортних білкових молекул-переносників, вбудованих в мембрану - це активний транспорт.
|
|
|
3. Рецепторна. Мембрани здійснюють розпізнавання зовнішніх стимулів (подразників) завдяки наявності рецепторних ділянок.
Тема: ЯДРО КЛІТИНИ.
Організми, які не мають сформованого ядра називаються доядерними або прокаріотами, а ті, що мають сформоване ядро – ядерними або еукаріотами.
Ядро - обов'язковий компонент будь-якої еукаріотичної клітини. Лише деякі типи клітин еукаріотів втрачають ядро під час свого розвитку (наприклад, еритроцити ссавців). У багатьох клітинах є лише одне ядро, алу існують і багатоядерні клітини (у інфузорії— два ядра, а в клітинах поперечно-смугастих м'язів і деяких грибів — безліч ядер). Діаметр ядра варіює в межах від 0,5 мкм (у грибів) до 500 мкм (в деяких яйцеклітинах).
Ядро клітини - головний центр з генетичною інформацією, так як в ньому знаходяться хромосоми, що містять спадкові ознаки, закодовані у формі ДНК. В ядрі локалізовано більше 90% ДНК.
Існує кілька гіпотез походження ядра. Одна з гіпотез стверджує, що ядро походить від одиночної клітини, яка в процесі еволюції виробила другу зовнішню клітинну мембрану; інша версія припускає, що ядро має походження від вірусу, який проник у клітину-прокаріот
Ядро найчастіше розташоване в центрі клітини. Воно може бути різної форми: сферичним; яйцеподібним; чечевицеподібним; сегментованим (рідко); витягнутим у довжину; веретеновидним.
_________________________________________________________________________________
Будова ядра.
Ядро складається з оболонки (ядерної мембрани) і внутрішнього середовища (матриксу).
Складовими матриксу є:
• нуклеоплазма (каріоплазма);
|
|
|
• хромосоми (вони формуються під час поділу клітини з хроматину);
• ядерце (від 1 до 7); основною функцією ядерця є синтез рибосом.
Під час поділу клітини ядерна мембрана та ядерця зникають, а в період між двома поділами - формуються знову.
________________________________________________________________________________________________________________________
Функції ядра.
Роль ядра в клітині можна продемонструвати наступним експериментом. Клітину амеби поділяють на дві частини, в одній з яких міститься ядро, а інша залишається без ядра. Перша частина швидко оговтується від травми, росте, починає ділитися. Друга ж частина існує кілька днів, а потім гине. Але якщо в неї ввести ядро від іншої амеби, то вона швидко відновлюється нормальний організм.
Каріотип.
Спадковий матеріал у клітині знаходиться у вигляді хромосом. Набір хромосом, що міститься в клітинах будь-якого виду живих істот, називається каріотипом. Кожному видові організмів властивий свій неповторний каріотип. Навіть якщо число хромосом у клітинах якихось двох видів буде однаковим (наприклад, у картоплі і шимпанзе по 48 хромосом у клітині), то форма і будова цих хромосом все одно будуть різними.Саме постійність каріотипу забезпечує існування видів. Каріотип може змінюватись унаслідок мутацій. Але такі мутантні особини часто нездатні схрещуватись з особинами, які мають нормальний каріотип, і залишити плодючих нащадків.
Клітини, що складають тканини організму, отримали назву соматичних. Ядра соматичних клітин містять подвійний (диплоїдний ) набір хромосом. При цьому половина хромосом дісталася від материнської яйцеклітини і половина — від сперматозоїда батька. Парні, тобто однакові хромосоми (одна від матері, інша - від батька), отримали назву гомологічних хромосом.
В статевих же клітинах міститься гаплоїдний (одинарний) набір хромосом. Якщо у бджоли диплоїдний набір — 32 хромосоми, то гаплоїдний відповідно — 16.У людини – 46 і 23 відповідно.
Тема: ЦИТОПЛАЗМА
Кожна клітина являє собою складну біохімічну «фабрику», у багато разів більш досконалу, ніж будь створений руками людини механізм або завод. І всі ці численні біохімічні реакції протікають в цитоплазмі і в органелах клітини. Раніше вважали, що цитоплазма являє собою щось на зразок киселя, що містить необхідні для клітини поживні речовини. Проте будова цитоплазми виявилося набагато складнішою.
Цитоплазма (від грец. «клітка» та «вміст») — внутрішнє середовище клітини (крім ядра та вакуолі), обмежене плазматичною мембраною. Включає в себе:
- Гіалоплазму (основна прозора речовина цитоплазми,
- Органели - обов'язкові постійні клітинні компоненти,
- Включення – непостійні клітинні структури
- Цитоскелет. Ця структура потрібна для підтримки і адаптації форми клітини до зовнішніх впливів, для екзо- і ендоцитозу, забезпечення руху клітини. Він складається з трьох елементів: мікротрубочок, проміжних філаментів і микрофиламентов.
Гіалоплазма (цитозоль)
Гіалоплазма являє собою густий безбарвний колоїдний розчин. В ній 70-90% води. Тут протікають процеси обміну речовин, через неї відбувається взаємодія ядра і органоїдів. Фізичний стан гіалоплазми впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів: чим вона густіша, тим повільніше відбуваються хімічні реакції. Гіалоплазмі притаманний постійний рух. Його можна прослідкувати, ввівши до живої клітини забарвлені сполуки.
У гіалоплазмі розміщені органели і включення.
________________________________________________________________________________
Органели
|
Органели (органоїди) — це постійно присутні і обов’язкові для всіх клітин мікроструктури, які мають характерну для кожної будову та виконують життєво важливі функції.
|
|
|
|
|
 | |||
| |||
_______________________________________________________________________________
Включення
Клітинні включення, на відміну від органел, - це непостійні структури, які то виникають, то зникають у процесі життєдіяльності клітини. Вони містяться в цитоплазмі у розчиненому або твердому стані (можуть мати вигляд кристалів, зерен, краплин). Клітинні включення це, насамперед, запасні речовини. Наприклад, крохмаль, накопичуючись у безбарвних пластидах (лейкопластах), врешті-решт розриває їхні мембрани і виходить у цитоплазму, де зберігається у вигляді зерен. У клітинах тварин і людини запасається інший полісахарид - глікоген (у вигляді зерен або волокон), різні ліпіди і білки (наприклад, жовток яйцеклітин). При необхідності певна кількість клітинних включень розпадається на сполуки, що залучаються до процесу обміну речовин.
У цитоплазмі протікають всі процеси клітинного метаболізму, крім синтезу нуклеїнових кислот, здійснюваного в ядрі. Через цитоплазматичну мембрану відбувається обмін речовин між цитоплазмою і зовнішнім середовищем, через ядерну оболонку - ядерно-цитоплазматичний обмін.
