Комплекс (апарат) Гольджі

Має форму складної мережі, розташованої навколо ядра. До складу апарату Гольджі входять: порожнини, обмежені мембранами і розташовані групами (по 5-10); великі і дрібні пухирці, розташовані на кінцях порожнин.

Функції:

1) по каналах ендоплазматичної мережі до нього транспортуються продукти діяльності клітки - білки, вуглеводи і жири. Тут вони накопичуються, а потім у вигляді пухирців надходять у цитоплазму й або використовуються в самій клітині, або виводяться з неї і використовуються в організмі.

2) на його мембранах відбувається синтез жирів і вуглеводів (полісахаридів), які використовуються в клітці і які входять до складу мембран.

_______________________________________________________________________________________________

Лізосоми

Коли в клітину потрапляють харчові частинки, їх необхідно переварити, тобто зруйнувати до таких речовин, які клітина може використовувати. Для того щоб перетравлення стало можливим, пухирець, в якому знаходиться харчова частка, повинен злитися з лізосомою.

 

Лізосома — це маленький мембранний пухирець діаметром 0,4—1 мкм, що містить близько 50 різних видів травних ферментів, здатних розщеплювати білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти.

 

Всі ці ферменти знаходяться в лізосомах в неактивному стані, інакше б вони зруйнували мембрану лізосоми, вийшли б в цитоплазму і переварили б вміст самої клітини. Формуються лізосоми в комплексі Гольджи, де накопичуються травні ферменти.

 

Лізосоми і їх ферменти використовуються клітиною також у тих випадках, коли необхідно замінити пошкоджені ділянки клітини. При цьому ушкоджена ділянка оточується зі всіх сторін подвійний мембраною, а потім з цією мембраною зливається лизосома. Таким чином, ферменти проникають всередину ізольованого ділянки і руйнують його, щоб на його місці міг бути побудований новий. Цей процес отримав назву аутофагії.

В одній клітці можна одночасно спостерігати близько ста лізосом різного розміру і форми.

 

 

Тема: ДВОМЕМБРАННІ ОРГАНЕЛИ

Мітохондрії

 

Мітохондрії – органели клітини, що беруть участь в процесі клітинного дихання і запасають енергію.

 

Мітохондрії зустрічаються практично у всіх клітинах еукаріотів, за винятком деяких паразитичних найпростіших та еритроцитів ссавців. Кількість мітохондрій у клітині варіює від одиниць (сперматозоїди, деякі водорості і найпростіші) до тисяч. Особливо багато мітохондрій в тих клітинах, які потребують багато енергії (у тварин — клітини печінки, м'язові клітини).

Типова еукариотична клітина містить близько 2 тис. мітохондрій, які займають приблизно одну п'яту її об'єму. Мітохондрії містять так звану мітохондріальну ДНК, незалежну від ДНК, розташованої у ядрі клітини.

Найчастіше мітохондрії мають кулясту, овальну або палочковидну форми, але у деяких грибів описані гігантські розгалужені мітохондрії, в нейронах — нитковидні мітохондрії.

Мітохондрії утворені двома мембранами. Зовнішня мембрана гладенька, а внутрішня утворює численні виступи та перегородки — крісти, що мають велику поверхню. На кристах і відбуваються процеси клітинного дихання, необхідні для синтезу АТФ. Синтез АТФ – це найголовніша функція мітохондрій.

 

___________________________________________________________________________________

Пластиди

 

Ці органели характерні тільки для рослинних клітин. (Виняток становлять деякі джгутикові найпростіші, такі як эвглена зелена і вольвокс.) Так само як мітохондрії, вони мають двумембранную структуру і власний генетичний апарат.

Пластиди підрозділяють на:

- хлоропласти, що містять хлорофіл;

- хромопласти, містять червоні, помаранчеві і фіолетові пігменти;

- лейкопласти, безбарвні, виконують в основному запасають функції.

Хлоропласти. У клітині листа зазвичай міститься кілька десятків хлоропластів (20-100 штук). Зелений колір хлоропластів залежить від змісту в них пігменту хлорофілу. Хлоропласт – основна органела клітин рослин, у якій відбувається фотосинтез, тобто утворення органічних речовин (вуглеводів) з неорганічних (вуглекислого газу і води) при використанні енергії сонячного світла. За будовою хлоропласти подібні з мітохондріями. Від цитоплазми хлоропласт відмежований зовнішньою і внутрішньою мембранами. Зовнішня мембрана гладка, без складок і виростів, а внутрішня утворить багато складчастих виростів, спрямованих усередину хлоропласта. Усередині хлоропласта мембрани утворять особливі структури - грани. Вони складені на зразок стопки монет. У мембранах гранів розташовуються молекули хлорофілу, тому саме тут відбувається фотосинтез. У хлоропластах синтезується і АТФ. Хлоропласти розмножуються поділом.

 

Хромопласти знаходяться в цитоплазмі кліток різних частин рослин: у квітках, плодах, стеблах, листах. Присутністю хромопластів пояснюється жовте і червоне забарвлення квіток, плодів, осінніх листів.

Лейкопласти знаходяться в цитоплазмі кліток незабарвлених частин рослин, наприклад у стеблах, коренях, бульбах. Форма лейкопластов різноманітна.

 

Хлоропласти, хромопласти і лейкопласти здатні до взаємного переходу. Так при дозріванні плодів або зміні фарбування листів восени хлоропласти перетворюються в хромопласти, а лейкопласти можуть перетворюватися в хлоропласти, наприклад, при позеленении бульб картоплі.