Об’єкт та суб’єкти міжнародного митного права

 

Суб’єкти міжнародного митного права

 

Відповідно до теорії права під суб’єктом права розуміється будь-який учасник правовідносин, тобто особа, яка є носієм певних прав та обов’язків і бере участь (що може брати участь) в певних суспільних правовідносинах, врегульованих нормами права (тобто у правовідносинах) саме як носія прав та обов’язків.

 

Специфіка міжнародного митного права певним чином проявляється і в деяких особливостях правового статусу його суб’єктів.

 

Правосуб’єктність держав в сфері міжнародного співробітництва у галузі митної справи, зокрема, визначена у ст.4 „Хартії економічних прав та обов’язків держав” та полягає у тому, що кожна держава має право приймати участь у міжнародній торгівлі та інших формах економічного співробітництва і при цьому має право „вільно обирати форми організації своїх зовнішньоекономічних відносин та заключати двосторонні та багатосторонні угоди міжнародного економічного співробітництва, які відповідають його міжнародним зобов’язанням та потребам”.

 

Слід відзначити, що фактичний, обсяг конкретних прав та обов’язків держав, прийнятих ними на себе у відповідності до міжнародно-правових актів, може значно розрізнятися.

Це, наприклад, стосується набуття членства у певних міжнародних міжурядових організаціях, митних союзах, зонах вільної торгівлі, окремих угодах, якими висуваються певні вимоги: відповідність зовнішньоторговельного режиму встановленим стандартам, географічні, економічні або політичні критерії тощо.

 

Однією з особливостей міжнародного митного права є наявність у ньому такого державо подібного суб’єкту, як „окрема митна територія”. Такі території, за згоди держав, відповідальних за їх міжнародні зносини, можуть виступати сторонами угод, бути членами міжнародних міжурядових організацій з митних питань.

Ключовою вимогою, яка визначає правосуб’єктність подібних утворень є те, щоб уряд окремої митної території самостійно займався зовнішньою торгівлею (ст. 2 Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва). Адже зобов’язання в сфері міжнародного співробітництва у галузі митної справи на національному рівні реалізуються саме через застосування тих або інших інструментів регулювання зовнішньої торгівлі.

 

Галузевою правосуб’єктністю у міжнародному митному праві наділені міжурядові міжнародні організації.

Правосуб’єктність міжнародних міжурядових організацій визначається статутом та обмежена певною сферою міждержавних правовідносин або окремими завданнями.

Відповідно, вони здатні створювати міжнародно-правові норми, що відносяться до конкретної галузі міжнародного права, або регулюють правовідносини з приводу конкретних, визначених у статутних документах організації питань.

Досить часто в якості невід’ємної умови міжнародної правосуб’єктності наголошується на необхідності наявності у міжнародної міжурядової організації компетенції щодо прийняття обов’язкових для її членів рішень.

Найбільш важливими суб’єктами міжнародного митного права цього типу є Всесвітня митна організація, Світова організація торгівлі, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), а також цілий ряд регіональних організацій міжнародного співробітництва у галузі митної справи, керівних органів митних союзів та зон вільної торгівлі тощо.

 

Нарешті, у міжнародному митному праві є досить поширеною спеціальна правосуб’єктність, якою наділено фізичних та юридичних осіб.

Суб’єкти цієї категорії мають здатність бути учасниками конкретних правовідносин, врегульованих нормами міжнародного митного права, мати певні права та нести певні обов’язки.

Спеціальну правосуб’єктність у міжнародного митному праві мають національні фізичні та юридичні особи, міжнародні неурядові організації, дії яких в конкретних ситуаціях врегульовані нормами міжнародного митного права.

Це, зокрема, обумовлено досягнутим високим рівнем гармонізації митних формальностей, зв’язаністю держав міжнародними зобов'язаннями щодо застосування тарифних та нетарифних засобів митної політики.

 

Наприклад, ставки мит, які сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон, визначені списками поступок, підписаними державами в рамках Світової організації торгівлі. Різного роду митні пільги, митні привілеї й тарифні пільги (преференції) встановлюються багатосторонніми та двосторонніми міждержавними угодами.

 

Таким чином, ми можемо констатувати, що міжнародне митне право відрізняється своєю власною специфікою як щодо предмету регулювання сукупності міждержавних правовідносин з питань міжнародного співробітництва у галузі митної справи, так і щодо певних особливостей правового статусу його суб'єктів.

 

У цьому змісті суб’єкт права є більш абстрактним поняттям, тоді як суб’єкт правовідносин – це завжди реальний учасник конкретних правовідносин.

 

Якщо говорити про суб’єктів міжнародного митного права, то до них входять:

- держави, міжнародні міжурядові та неурядові організації, а також нації і народи, які виступають за визнання своєї державності;

- державо-подібні утворення, а якщо акцентувати увагу на суб’єктів міжнародних митних правовідносин, то поряд із суверенними державами та міжнародними організаціями слід назвати також юридичних і фізичних осіб, як національних, так і іноземних.

 

Суб’єкти міжнародних митних правовідносин за загальним правилом наділені відповідними правами й обов’язками та в силу цього роблять юридично значимі дії, що складають власне зміст міжнародних митних правовідносин.

 

Суб’єкт міжнародного митного права - це особа учасник суспільних правовідносин, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб’єктивних юридичних прав та обов’язків в галузі митної справи та реально брати участь в митних правовідносинах в силу юридичних норм.

 

або

 

Суб’єкт міжнародного митного права - це держава, міжнародні міжурядові та неурядові організації, нації та народи, які є учасником суспільних правовідносин, які за своїми особливостями фактично може бути носієм суб’єктивних юридичних прав та обов’язків в галузі митної справи та реально брати участь в митних правовідносинах в силу юридичних норм.

 

Суб’єктами міжнародного митного права є:

1) індивідуальні суб’єкти (фізичні особи);

2) колективні суб’єкти (юридичні особи) поділяємо на три групи:

2.1. - митні органи та спеціалізовані митні установи та посадові особи митних органів та митних установ як спеціальні суб’єкти митного права;

2.2. - державні органи, що наділені державно владними повноваженнями в галузі митної справи або співпрацюють з митними органами в частині виконання покладених на них функцій та посадові особи цих органів;

2.3. - інші державні органи, організації, установи, підприємства; органи місцевого самоврядування; суб’єкти господарювання всіх форм власності (в тому числі вітчизняні, іноземні, міжнародні); громадські об’єднання (партії, профспілкові організації тощо); релігійні організації; міжнародні дипломатичні, консульські представництва, представництва міжнародних організацій та керівники, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій.

 

Серед самих суб’єктів міжнародного митного права головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають у якості основних суб’єктів міжнародного митного права.

Саме від їхньої діяльності на міжнародній арені залежать стабільне існування і функціонування всієї міжнародної системи співробітництва у галузі митної справи в цілому, збереження сформованої системи міжнародних митних правовідносин і ефективність самого міжнародного митного права.

Адже тільки держави, діючи в рамках міжнародно-правових норм, володіють реальною силою і можливостями із забезпечення миру і міжнародної безпеки, у тому числі і з примусового забезпечення дотримання і виконання всіма суб’єктами міжнародного права своїх зобов’язань.

 

Об’єкт міжнародного митного права

 

Тепер про об’єкт міжнародного митного права. З загальнофілософської точки зору об’єкт - це те, що протистоїть суб’єкту і є предметом впливу з його боку. Іншими словами, під об’єктом розуміється сфера додатка предметно-практичної або пізнавальної діяльності.

У юридичній ж науці категорія об’єкта не зв’язується з самим суб’єктом, а розуміється як його співвідношення з правами та обов’язками суб’єкта в правовідносинах, тобто громадському відношенні, врегульованому нормами права.

 

Особливість об’єктів міжнародного митного права полягає в тому, що до них належить усе те, із приводу чого держави й інші суб’єкти міжнародного права вступають у правовідносини між собою на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного митного права.

 

Таким чином, у коло об’єктів міжнародного права входять конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території.

Причому слід мати на увазі, що тільки держави вправі вступати в будь-які митні правовідносини (визначати будь-який об’єкт взаємовідносин), котрі вони вважають необхідними і вигідними для себе.

Єдиним обмеженням для держав у цьому смислі може бути пряма заборона якогось об’єкта міжнародним митним правом.

 

У якості об’єктів міжнародно-правових відносин можуть виступати:

1) митна територія і міжнародний простір;

2) дії;

3) стримування від дій.

 

Відповідно під об’єктом міжнародного митного права розуміється все те, на що спрямована дія його норм.

Так чи інакше йдеться про вплив, нормативному впливі міжнародного митного права, яке за допомогою відповідних його принципів і норм регулює офіційні (владного характеру) відносини між державами (та іншими суб’єктами міжнародного митного права) по представництву і захисту їх прав та захищаються правом інтересів в області митної справи.

 

При цьому слід зазначити, що найчастіше під об’єктом міжнародного митного права розуміються міждержавні правовідносини по всьому колу питань митного характеру - і власне митні (наприклад, договірні відносини з приводу спрощення та гармонізацію митних процедур, що стосуються пропуску через митний кордон фізичних осіб, вантажів, транспортних засобів і різного роду предметів і цінностей), і правовідносини, що безпосередньо з ними пов’язані - що стосуються, наприклад, правового режиму державного (а значить і митної) території та межі, або правовідносини між державами в області надання дипломатичних привілеїв та імунітетів, серед яких, як відомо, передбачені також митні пільги і вилучення.

 

ЧЕТВЕРТЕ ПИТАННЯ: