джерел міжнародного митного права

 

У міжнародно-правовій науці та практиці перелік джерел залишається дискусійним. Особливості міжнародного нормоутворення, різні правові традиції учасників міжнародно-правових відносин та їхня належність до різних правових систем, динамічний розвиток договірного міжнародного права та поява в ХХ ст. нових форм участі держав у прийнятті міжнародних рішень приводять до того, що питання про поняття та види джерел підпадає під політико-ідеологічний вплив, що частково виводить його за рамки права.

 

Розглянемо сутність понять „джерело права” та „джерела міжнародного права”:

 

У теорії права під джерелом права розуміється форма, в який виражається юридично обов’язкове правило поведінки і яка надає цьому правилу якість правової норми.

 

Виходячи з цього, джерело права - це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм, чим засвідчується їх загальнообов’язковість, а також положень, що розкривають, тлумачать зміст права.

 

Термін „джерела права” зазвичай прийнято вживати у двох значеннях:

- матеріальному;

- формальному.

Під матеріальними джерелами розуміються матеріальні умови життя суспільства.

Формальні джерела права, більш за все цікавлять правознавців, - це ті форми, в яких знаходять своє вираження норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і складають предмет вивчення юридичних наук, в тому числі міжнародного права.

 

Джерела міжнародного права - це зовнішня форма виразу норм та основних принципів міжнародного права.

 

Джерела міжнародного права - це форми, за допомогою яких виражається і закріплюється якесь правило (або комплекс правил) поведінки суб’єктів міжнародного права.

 

Через джерела закріплюються й поширюються правила (або комплекси правил) поведінки суб’єктів міжнародного права.

 

Виходячи з аналізу понять „джерело права” та „джерела міжнародного права”, то джерелами міжнародного митного права будуть вважатися ті форми, в яких виражені правила поведінки суб’єктів міжнародних митних правовідносин і які повідомляють цим правилам якість міжнародно-правової норми.

 

Джерелом міжнародного митного права, як будь якої галузі права - є офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм міжнародного митного права, що створюються міжнародними організаціями світу та стосуються загальних норм поведінки в галузі митної справи.

 

або

 

Джерело міжнародного митного права - це зовнішня форма вираження правового матеріалу в митній та міжнародній сфері.

 

У поняття джерела міжнародного митного права входять дві основні суттєві ознаки:

по-перше, це зовнішня форма - форма вираження, форма встановлення вираження;

по-друге, це елемент конститутивний - повідомлення, надання нормі якості правової норми.

Отже форма, в якій виражено правило, що повідомляє йому якість правової норми, називається джерелом права в юридичному сенсі.

 

Джерелами міжнародного митного права є:

- правові акти, в яких закріплені норми міжнародного митного права;

- міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства.

 

Джерела міжнародного права різноманітні в формах вираження, і залежно від цього виділяють два їх основні розділи:

 

1) базові джерела – представлені міжнародними договорами і міжнародним звичаєм. Перші є письмовим вираженням волі держав у галузі регулювання певних міжнародних правовідносин. Найяскравішим прикладом став Статут ООН. Другий постає у вигляді письмового закріплення історично склалася манери поведінки в певних міжнародних обставин. Варто відзначити, що міжнародний звичай завжди плавно переходить в міжнародний договір. Це пояснюється тим, що звичай „заповнює” відсутність договірного регулювання;

 

2) допоміжні – являють собою трактування правильного використання основних джерел в тій чи іншій ситуації. Дана категорія об’єднує в собі міжнародно-правову доктрину, міжнародні судові прецеденти, постанови міжурядових організацій.

 

Головна відмінність цих категорій полягає в тому, що за невиконання прийнятого на себе зобов’язання, що випливає з основного джерела, порушникові загрожує застосування в відносно нього міжнародних санкцій. Друга ж категорія носить в основному рекомендаційний характер.

 

Норми і принципи міжнародного митного права та їх інститутів знаходять своє юридичне вираження і закріплення у відповідних формах, звідси юридичними джерелами міжнародного митного права є:

- основні принципи сучасного міжнародного митного права;

- міжнародний договір, як загальний, так і по спеціальних питаннях міжнародних митних правовідносин;

- міжнародний звичай, визнаний державами в якості правової норми;

- внутрішньо-національне законодавство держав (суб’єктів права);

- судові або адміністративні прецеденти міжнародних правовідносин;

- діюча практика в галузі міжнародних митних правовідносин;

- рішення міжнародних організацій з питань міжнародного митного співробітництва та партнерства.

Часто використовуються ще два джерела:

- односторонні акти та заяви держав;

- резолюції міжнародних організацій.

Слід зазначити, що джерелами міжнародного митного права можуть бути:

- процедури розробки міжнародних норм;

- методи розробки міжнародних норм.

Як додаткові джерела можуть використовуватись рішення міжнародних судів і арбітражу, а також офіційні доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права.

 

Джерела міжнародного права єдині за своєю природою: в їхній основі лежить угода суб’єктів митних правовідносин.

 

У міжнародному митному праві основні його джерела – це міжнародні договори і міжнародні звичаї.

 

 

Основні принципи

сучасного міжнародного митного права.

 

Система власних основних принципів відіграє ключову роль у формуванні будь-якої галузі права, адже саме схожість принципів забезпечує відносну однорідність як суспільних правовідносин, врегульованих відповідними нормами, так і єдність методу правового регулювання цих правовідносин.

Дані принципи мають величезне значення і для подальшого розвитку міжнародно-правових відносин, адже вони не лише виступають джерелами галузі права, у відповідності до положень ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, але й знаходять свій вираз у нових нормах міжнародного права, які створюються при підписанні міжнародних угод та виданні інших актів міжнародного права.

Адже „багато з цих принципів мали та мають велике значення для розвитку та утвердження демократичних норм сучасного міжнародного права. Свою реалізацію вони отримують або через міжнародний договір, або через міжнародний звичай і є, по суті, їх узагальненням”.

 

Дані принципи є похідними від так званих „загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями” та деталізують їх стосовно такого напрямку міжнародного співробітництва, як митна сфера. Не дивлячись на те, що дискусія як про структуру міжнародного митного права, так і про конкретний перелік його принципів все ще триває, можна виділити декілька основних принципів, які відіграють головну роль у формуванні сучасного обличчя цієї галузі.

При цьому, аналізуючи систему основних принципів слід спиратися не лише на факт закріплення подібних принципів у міжнародно-правових актах, але й на послідовне та багаторазове застосування таких принципів у практиці міжнародного співробітництва та діяльності міжнародних міжурядових організацій у галузі митної справи.

 

 

Міжнародний договір, як загальний, так і по спеціальних питаннях

міжнародних митних правовідносин.

Для всіх галузей міжнародного права, як і для міжнародного митного права, одним із найважливіших джерел є міжнародний договір.

 

Міжнародний договір - це угода між державами, міжнародними організаціями укладена головним чином у письмовій формі з різних питань і взаємовідносин у політичній, економічній, митній та інших галузях співробітництва, заснована на добровільності та суверенній рівності сторін.

 

Оскільки міжнародний договір, на відміну від міжнародного звичаю - зрозуміліша форма угод, яка меншою мірою піддається довільному тлумаченню, то більшість норм міжнародного митного права - це норми, сформульовані й узгоджені між державою у міжнародних договорах.

 

Міжнародний договір - означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.

 

Суть міжнародного договору полягає в узгодженні позицій держав чи інших сторін договору по всіх істотних його умовах. Міжнародні митні договори можуть бути універсального і спеціального (регіонального) характеру.

 

Універсальними є ті договори об’єкт, предмет та умови якого становлять інтерес для більшості держав світового співтовариства - наприклад міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (Кіотська конвенція), конвенція про утворення ради митного співробітництва 15 грудня 1950 року, міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису та кодування товарів 14 червня 1892 р.

 

Спеціальні міжнародні митні договори охоплюють питання про створення митних союзів, зон вільної торгівлі, введення пільгових ставок мита, а також узгодження правил митного оформлення вантажів, транспортних засобів, капіталу, робочої сили тощо. Наприклад, міжнародна конвенція про митні пільги для торгівлі тощо.

 

Міжнародні договори України у сфері зовнішньоекономічної діяльності створюють цілу правову систему, в якій можна виділити багатосторонні і двосторонні угоди, договори, які містять у собі загальні норми про зовнішньоекономічну діяльність, а також основні положення її питань.

 

Поділ міжнародних угод на двосторонні і багатосторонні залежить від їх змісту і від кількості учасників. Серед багатосторонніх угод виділяються своєю значущістю і відповідно кількістю учасників універсальні угоди, які відображають інтереси всіх держав та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Прикладом багатостороннього договору є Конвенція ООН про міжнародні, договори купівлі-продажу товарів на наднаціональному рівні (доповнення), яка розроблена Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (УНСІТРАЛ) і прийнята у 1980 р. Застосовується вона до угод купівлі-продажу товарів між сторонами, які представлені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності різних держав, які є учасниками конвенції.

Конвенція надає право сторонам встановлювати інші правила. У Конвенції чітко регламентуються права та обов’язки продавців і покупців при здійсненні угод з купівлі та продажу товарів.

 

Як правило, предметом двосторонніх договорів є:

- торговельно-економічне співробітництво;

- заохочення та взаємний захист інвестицій;

- сприяння капіталовкладенням в економіку країн;

- промислове і науково-технічне співробітництво;

- торговельні угоди;

- проблеми кредитування взаємовідносин;

- питання, що стосуються подвійного оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

 

 

Міжнародний звичай,

визнаний державами в якості правової норми.

 

Міжнародний звичай - це давня форма формування норм міжнародного митного права, правило поведінки держави, яке використовується і призначається державою як обов’язкова норма.

 

або

 

Міжнародний звичай - це сформоване в міжнародній практиці правило поведінки, за яким суб’єкти міжнародного митного права визнають юридично обов’язковий характер.

 

Звичайні норми міжнародного митного права формуються у практиці міжнародних відносин в результаті повторюваних дій держав, у силу чого виникає правило, якому вони зазвичай йдуть. Але це правило - ще не норма міжнародного митного права, а просто звичай. Джерелом міжнародного митного права є не всякий звичай, а той, який визнаний усіма або більшістю держав як обов’язкового правила, що виражає загальну практику держав.

 

Прикладом міжнародного звичаю - Правила ІНКОТЕРМС.

 

Традиційні норми міжнародного митного права формуються у практиці міжнародних правовідносин унаслідок часто повторюваних дій держав, які стають правилом. Нормою вона стає лише, коли визнається всіма або більшістю держав як обов’язкове правило, що відображає загальну практику держав.

 

Звичай як джерело міжнародного митного права може мати як універсальний характер - з огляду на загальність визначення, так і регіональний - шляхом визнання обмежених економічних правовідносин у тих чи інших сферах співробітництва; наприклад, звичаї торгових портів, національні звичаї і традиції народів. Існують, наприклад, збірники „Звичаї портів”, які видаються адміністраціями міжнародних торговельних портів або торговельними портами окремих держав.

 

У певних випадках джерелом міжнародного митного права можуть бути зв’язки (торговельного і митного характеру) і національні традиції, що мають міжнародний характер. Ці звичаї знайшли своє відбиття в ряді документів міжнародної організації, а також у збірнику „Інкотермс” 1953, 1980, 1990 рр., Одноманітних правилах для документальних акредитивів 1974 р., розроблених Міжнародною торговельною палатою, і Загальних умов торгівлі, розроблених Європейською економічною комісією ООН, та ін.

 

 

Внутрішньо-національне законодавство

держав (суб’єктів права).

 

Приймаючи національні законодавчі акти у сфері зовнішньоекономічної діяльності, укладаючи двосторонні та багатосторонні угоди, держава створює відповідне правове середовище, в якому взаємодіють суб’єкти господарської діяльності.

 

Національне право різних держав за допомогою їх внутрішньої і зовнішньої, у тому числі і митної, політики мають величезний вплив на формування норм і принципів міжнародного митного права.

 

Також, національне право різних держав за допомогою їх внутрішньої і зовнішньої, у тому числі і митної, політики мають величезний вплив на формування норм і принципів міжнародного митного права.

 

 

Судові або адміністративні прецеденти

міжнародних відносин.

 

Прецедент, як джерело міжнародного митного права, є юридична форма вирішення спірних питань міжнародного спілкування будь-якими правомірними способами і засобами. В даний час у практиці держав посилюється тенденція до вирішення спірних питань міжнародних правовідносин шляхом переговорів і висновків міжнародних договорів та угод. Договірна практика може служити прецедентом і тому має важливе значення для розвитку сучасного міжнародного митного права.

 

Під прецедентами у сфері міжнародних економічних правовідносин розуміють судові або адміністративні рішення з конкретних проблем здійснення зовнішньоекономічної діяльності, які стали обов’язковими правилами для розв’язання наступних аналогічних випадків.

 

Отже, прецеденти міжнародних правовідносин є джерелом регулювання в даній сфері співробітництва держав.

 

Прецедент, як джерело міжнародного митного права, є юридична форма вирішення спірних питань міжнародного спілкування будь-якими правомірними способами і засобами.

 

В даний час у практиці держав посилюється тенденція до вирішення спірних питань міжнародних правовідносин шляхом переговорів і висновків міжнародних договорів та угод. Договірна практика може служити прецедентом і тому має важливе значення для розвитку сучасного міжнародного митного права.

 

Судовий прецедент. Юридична форма вирішення спірних питань, яка може бути застосована у подальших аналогічних справах.

 

 

Діюча практика

в галузі міжнародних митних відносин.

 

Одним із додаткових джерел міжнародного митного права є діюча практика у сфері міжнародних митних правовідносин, а саме: практика митного контролю держав з реалізації норм і правил національного законодавства і норм міжнародних угод.

 

Прикладом може слугувати система прикордонного контролю за валютою і валютними цінностями в Україні, система митного контролю за вивозом культурних та історичних цінностей Східної Німеччини, практика здійснення співробітництва митних органів на кордонах; методика визначення митної вартості; правила застосування мита і митної ставки; митне оформлення операцій з давальницькою сировиною. Головним завданням митних органів є виконання функцій захисту митної території та прискорення руху через кордон.

 

Постійний вплив практики держав на формування норм міжнародного права і міжнародного права на практику міжнародних правовідносин створює реальні умови, в яких вирішуються різні питання міжнародних зв’язків держав.

 

За сучасних умов посилюється тенденція до вирішення суперечливих питань у сфері зовнішньоекономічних зв’язків шляхом переговорів і укладання міжнародних угод. Договірна практика може слугувати прецедентом, і тому має важливе значення для розвитку сучасного міжнародного митного права.

 

 

Рішення міжнародних організацій

з питань міжнародного співробітництва у галузі митної справи та партнерства.

 

Міжнародні організації, що діють у галузі митної справи, приймають акти, які є джерелами міжнародного митного права.

 

Так, Всесвітня митна організація розробляє рекомендації, що забезпечують одноманітне тлумачення і застосування Конвенцій, укладених як за результатами роботи Ради, так і стосовно номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях.

Радою митного співробітництва (8 червня 1971 р.) були прийняті рекомендації „Про спрощення митного контролю авіапасажирів на основі двоканальної системи”. Мова йде про зелений і червоний канали, які сьогодні називають зеленим і червоним митними коридорами.

До міжнародних організацій, які поряд з виконанням інших функцій, займаються і митними питаннями, слід включити Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), регіональні організації (наприклад, Європейські Співтовариства, СНД, Євразійське економічне співтовариство) та інші, які також приймають відповідні акти, що можуть розглядатися джерелами міжнародного митного права.

 

Немало укладається між державами і двосторонніх угод, що стосуються митної справи. З участю України укладено понад 30 угод та договорів з окремих питань митної справи.

Так, з республікою Грузією укладені 13 квітня 1993 р. такі угоди: Угода про процедуру митного оформлення транзитних вантажів і взаємодію митних органів України і Республіки Грузія під час такого оформлення; Угода про митне оформлення транзитних вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних документів і митних забезпечень; Угода про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушення митних правил та інші.

Подібного роду угоди укладено нашою державою з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією та іншими країнами як близького, так і далекого зарубіжжя.

 

Світова практика розв’язання міжнародних проблем як в економічній, так і в політичній сфері засвідчила необхідність створення міжнародних організацій.

Акти, що приймаються в рамках міжнародних організацій, розв’язують проблему координації діяльності держав-учасниць з імплементації юридично затверджених в їх статутах цілей міжнародного співробітництва, у відповідних сферах суспільного життя в певній сфері взаємовідносин.

Такі організації створені й у системі митного регулювання світової торгівлі (Всесвітня митна організація).

 

Водночас необхідно зауважити, що їх рішення мають для суб’єктів міжнародного митного права рекомендаційний характер. Обов’язкової юридичної чинності вони набувають тільки за бажанням самих держав, що підтверджується актом ратифікації. Договірна практика міжнародних організацій виходить із узагальнення міжнародно-правових норм і принципів, що регулюють їхню діяльність.

 

Рішення міжнародних організацій з питань міжнародного співробітництва у галузі митної справи спрямовані на удосконалення та підвищення ефективності даного співробітництва і як правила носять рекомендаційний характер.

Обов’язкову юридичну чинність такі рішення набувають тільки за згодою самих держав виражених актом ратифікації.

 

Специфіка джерел міжнародного митного права полягає у використанні поряд з вищевказаними формами вираження права односторонніх актів та резолюцій міжнародних організації (наприклад, СОТ), а також внутрішнього законодавства і митних прецедентів міжнародних судових інстанцій.

 

Джерела міжнародного митного права базуються на сформованій практиці взаємовідносин держав у сфері митного регулювання. І саме вона лягати в канву створюваних договорів і статутів міжнародних митних організацій.

 

Джерела міжнародного права різноманітні. Їх застосування в регулюванні відносин залежить не стільки від області правовідносин, наскільки від конкретного випадку. А тому при вирішенні конфліктних ситуацій варто звертатися до всіх наявних джерел з урахуванням їх „вертикалі” дії.

 

Таким чином - у міжнародно-правовій практиці нерідко виникає питання й про інші джерела: про „м’яке” право, резолюції міжнародних організацій і конференцій, політичні домовленості, рішення міжнародних судових установ і деякі інші акти. Це природно, оскільки міжнародне митне право динамічно розвивається.

Однак у кожному конкретному випадку при встановленні зобов’язань суб’єктів міжнародного митного права слід з’ясувати, наскільки суб’єкт готовий взяти на себе правове зобов’язання, якщо тільки мова не йде про імперативну норму міжнародного митного права.

Можливе існування також достатньо автономних регіональних систем міжнародного митного права, перелік джерел яких відрізняється від загальновизнаного. Утім, це скоріше виключення для міжнародного митного права, ніж правило, воно може свідчити про перехідний характер такого права.

 

Висновки

 

По-перше - Важливим завданням міжнародного митного права є формування правових основ забезпечення економічної безпеки держави, побудова міжнародних економічних відносин на справедливій, рівноправній та демократичній основі, встановлення нового міжнародного економічного порядку.

 

По-друге - У процесі лекційного занятті ми розглянули:

- сутність принципів міжнародного митного права;

- норми міжнародного митного права та їх дія в часі, просторі та за колом осіб;

- об’єкт та суб’єкти міжнародного митного права;

- поняття, види та загальна характеристика джерел міжнародного митного права.

 

По-третє - У процесі вивчення даного навчального матеріалу за темою „ Юридична природа міжнародного митного права (принципи, норми, суб’єкти, об’єкт, джерела) ” у часи самостійної роботи студент зобов’язаний:

- знати поняття та предмет принципів, норм, суб’єктів, об’єкту, джерел міжнародного митного права; загальну характеристику принципів, норм, суб’єктів, об’єкту, джерел міжнародного митного права;

- вміти визначати та аналізувати принципи, норми, суб’єкти, об’єкт, джерела міжнародного митного права;

- засвоїти навики визначення та аналізу принципів, норм, суб’єктів, об’єкту, джерел міжнародного митного права.