Рід Ялівець — Juniperus L

Вічнозелені кущі або дерева. Хвоя лускоподібна або голчаста. Шишки м'ясисті, кулькоподібні, подібн: до ягоди, най­частіше темно-синього, майже чорного кольору, дозрівають у перший або на другий рік. Розмножуються насінням, яке схо­дить через один-два роки, живцями, відводками, щепленням. У роду налічується близько 70 видів. В Україні є 6 дикорослих видів.

Ялівець звичайний — Juniperus communis L. Кущ або дерево заввишки до 10 (15) м. У дерев крона густа, конусоподібна, а в кущів — розлога, яйцеподібна. У чоловічих особин крона компактніша, ніж у жіночих. Кора стовбура сіро-бура, пагонів — червонувато-бура. Хвоя зібрана по 3 шт. кільчасто в пучки, завдовжки 0,8 — 2 см, жорстка, гострокінце в а, голчаста, зверху з білими смужками, знизу — блискуча, зелена. Шишки округлі, діамет­ром 0,5 — 1 см, недозрілі — зелені, а дозрілі — червонувато-сині з голубим нальотом. Природно поширений в Північній Америці, Північній і Середній Європі, в тому числі в Україні. Росте повільно, до родючості ґрунту не вибагливий, найбільш придатні для його вирощування піщані та помірно зволожені ґрунти, морозостійкий, довговічний, погано витримує засолені ґрунти, суховії. Переносить стриження.

Декоративні форми: за характером росту та будовою крони — з тоненькими, спрямованими вгору гілками (Векки), колоноподібна (шведська), струнка пірамідальна (краківська), низька з густою вузькопірамідальною кроною (ірландська), низька з колоноподібною кроною (стиснута), повисла, їжако-подібна, плоска, розлога; за забарвленням хвої — золотиста, золотистокінчикова.

Рекомендується для поодиноких посадок, створення неве­ликих груп та живих огорож у І, II, III районах.

Ялівець козацький — Juniperus sаbіnа L. Низькорослий сланкий кущ з шаблеподібними червонувато-сірими стеблами заввишки 1,5 — 2 м. Хвоя в молодих рослин голчаста, у дорослих — переважно лускоподібна, після розтирання має різкий неприємний запах. Шишки округлі, діаметром 5 —6 мм, темно-сині із сизим нальотом.

Природно поширений у Західній Європі, Криму, Сибіру, Середній Азії та па Кавказі. Росте повільно, до родючості грунту не вибагливий, може рости на кам'янистих, вапнякових грунтах, заселяє прирічкові сипкі та вологі піски. Світло­любний, морозо-, засухо- і газостійкий.

Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, прямостояча; за будовою хвої — кипарисолиста, тамариксолиста, португальська (голчасте листя); за забарвленням хвої — пістрява.

Рекомендується для створення окремих груп на газонах, декоруваня схилів, відкосів у Іа, Ів, І, III, IV, V районах.

Ялівець віргінський — Juniperus virginiana L. Дерево заввишки 15 (30) м. Крона у молодих дерев вузькопірамі-дальна, у старих — широка, розлога. У молодих рослин хвоя яскраво-зелена, лінійно-ланцетна, голкоподібна, завдовжки до1,3 см, у старих — темно-зелена, лускоподібна, завдовжки 1 —2 мм. Шишки дрібні, 4 — 8 мм у діаметрі, темно-сині з сизимнальотом, рясно вкривають крону.

Природно поширений у східній частині Північної Америки. Культивується в Україні. У перші роки життя росте повільно, пізніше — швидше. До родючості грунтів не вибагливий, краще росте на свіжих, глибоких супісках, витримує, невелике засо­лення та наявність у ґрунті вапна. Морозостійкий, тіньовитри­валий, посухо- і вітростійкий, стійкий проти задимлення і наявності в повітрі газів, мало пошкоджується шкідниками, стри­ження переносить легко, а пересаджування — незадовільно (його треба пересаджувати з грудкою ґрунту).

Декоративні форми: за будовою крони — пірамідальна, вузькопірамідальна, повисла, нитчаста, густа, куляста; за харак­тером росту — низька компактна, сланка (Костера), повзуча; за забарвленням хвої — голуба, попеляста, золотисто-кінчи-кова, золотисто-пістрява, золотисто-елегантна, найелегантні­ша, біло-пістрява та ін.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок, густих живих огорож, високих стрижених стін та для геометрично правильного формування архітектурних компо­зицій у Іа, Ів, II, III, IV, V районах.