2017-12-14
417
1. Приналежність мовних фактів до чітко окресленої території. Цей принцип має важливе значення приформуванні літературної мови, але потім втрачає свою актуальність.
2. Критерій авторитетних письменників.
3. Критерій визнаних зразків.
4. Критерій мовної традиції.
5. Критерій відповідності законам мови, системі, структурі мови.
6. Критерій поширеності (статистичний).
7. Формально-логічний критерій.
8. Естетичний (За М.Пилинським)
Українська мова є мовою з високим рівнем регламентації. Залежно від того, яку сферу регламентують мовні норми, вони поділяються на такі види.
1. Фонетичні. Наприклад,система чергувань, наявність злитих звуків дж, дз.
2. Лексичні. Норми слововживання, прийняті в мові на певному етапі.Приклади: слова писатель, писака, письмака, як зазначає М.Пилинський, у 50-х рр. ХІХ ст.були однаково нормативними. У 20-х рр. ХХ ст. слово робітник вживалось у значенні працівник.
3. Фразеологічні. Уживання ФО у певному словесному оформленні й граматичній формі.
4. Граматичні (норми морфологфї та синтаксису). Правила словозміни, побудови словосполучень і речень. Напр. чобіт, а не чоботів, сімдесяти, а не семи десяти; вчитися музики, а не музиці, вибач мені, а не мене.
|
|
|
5. Стилістичні. Полягають у доборі мовних засобів відповідно до мети й ситуації висловлювання.
6. Орфоепічні. Виявляються в усталеному вимовлянні звуків, звукосполучень, у правильному наголошуванні слів. Напр., відсутність акання, відсктність оглушення дзвінких приголосних.
7. Орфографічні. Виявляються в обов’язкових правилах написання слів.
8. Пунктуаційні. Визначаються правилами вживання розділових знаків.
Мовні норми можуть бути безваріантними й варіантними. Так, безваріантною є мовна норма у деяких фразеологізмах: лебедина пісня, на цвіту прибитий. Безваріантною є норма вживання форм кличного відмінка при звертанні: земле, брате, мамо. Виявами варіантних мовних норм є форми ФО бити байдики (байди), можливість подвійного наголосу: пр о ст и й, кл а дов и ще, п о м и лка, ірж а в і ти. Також варіантними є форми зал і зала, фальш (ч.р) та фальш (ж.р).
Знання й дотримання мовних норм є показником високої культури мови.
