Концептуальні підходи до управління прибутком підприємства

Управління – це сукупність прийомів, форм та методів цілеспрямова-ного впливу на об'єкт з метою досягнення конкретних цілей [ 2, с. 40 ]. Деталь-не вивчення існуючих підходів до розуміння специфіки управління прибут-ком підприємств дає підстави констатувати, що ця сфера досліджень на сьогодні є доволі дискусійною. Зокрема, на думку І.А. Бланка, управління прибутком є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу і використання [ 2, с. 48 ]. Аналогічної точки зору притримується і В.В. Худа: "Управління прибутком являє собою цілеспрямований, систематичний процес підготовки, оцінки, відбору та реалізації альтернативних управлінських рішень з усіх питань його формування, розподілу та використання на конкретному торговельному підприємстві" [ 5, с. 12 ]. Формулюючи сутність управління прибутком у такий спосіб, автори акцентують увагу на процесі розроблення та прийняття управлінських рішень впродовж формування, розподілу та ви-користання прибутку, тобто на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату підприємства в короткотерміновому періоді.

Врахувати тактичні та стратегічні аспекти управління запропонували В.І. Блонська та П.П. Адамович. На їхню думку, під управлінням прибутком підприємства потрібно розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінце-вих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як су-купність взаємопов'язаних елементів, кожен з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку за-даної величини [ 3 ]. Безумовно, основною метою управління прибутком під-приємства є максимізація та оптимізація абсолютної величини чистого при-бутку та забезпечення стабільності його формування в часі. Очевидно також, що в умовах негативних тенденцій розвитку української економіки, застосу-вання елементів прогнозування та врахування тактичних і стратегічних під-ходів до управління є позитивним моментом. Однак прибуток зазвичай роз-глядають як короткотерміновий показник, тому як критерій ефективності ве-дення господарської діяльності варто поряд із прибутком розглядати вартість підприємства та вести мову про капіталізацію підприємства. Категорію вар-тості в цьому випадку потрібно трактувати як консолідований критерій до-цільності запровадження управлінських рішень, що являє собою систему по-казників, які дають змогу оцінювати діяльність розроблених керівниками за-ходів фінансового, операційного й інвестиційного характеру, визначати ефек-тивність діяльності компанії та управляти її розвитком з урахуванням інтере-сів власників [ 3 ].

Аналіз теорії та практики економічного управління різними економіч-ними об'єктами дозволив встановити необхідність застосування до управлін-ня прибутком таких наукових підходів: системного, комплексного, інтегра-ційного, маркетингового, функціонального, динамічного, відтворювального, процесного, нормативного, кількісного (математичного), адміністративного, поведінкового, ситуаційного (табл.). Кожен із перерахованих підходів відоб-ражає чи характеризує один з аспектів управління прибутком підприємства чи їх сукупність.

Особливістю методологічного підходу, якого дотримується автор під час дослідження засад управління прибутком підприємства, є конкретизація його цільової функції, а саме: управління прибутком має здійснюватись не з метою простого збільшення його суми, а з метою зростання капіталізації при-бутку і підприємства загалом. Цей підхід до управління прибутком дає змогу визначити критерій ефективності управління – рівень капіталізації прибутку.

Варто погодитись із думкою М. Бердара [ 1 ], що "прибуток настільки складний, інтегральний, багатоаспектний економічний об'єкт, що залежить від впливу великої кількості факторів, тому система формування і розподілу прибутку має враховувати всі теоретичні підходи". Поряд з цим, на нашу думку, при побудові концепції управління прибутком торговельного під-приємства потрібно особливу увагу приділити системному, ситуаційному та процесному підходам. Цим пояснюється необхідність управління прибутком підприємства на всіх етапах його формування і використання, а також необ-

хідність врахування, крім основних чинників господарської діяльності, ризи

кових ситуацій і зовнішніх загроз. Враховуючи наведене вище, пропонуємо здійснювати управління прибутком торговельних підприємств з позиції вар-тісно-орієнтованого менеджменту, який схематично висвітлено у табл. 1.1.

Використання системного підходу до управління прибутком торго-вельних підприємств дасть змогу забезпечити розвиток підприємства та зрос-тання його ринкової вартості. Цілком очевидно, що прийняття правильних уп-равлінських рішень можливе за умови, коли є розуміння процесів і явищ, сто-совно яких приймається рішення. Кожен об'єкт, стосовно якого

 

 

Табл. 1.1.Концептуальні підходи до управління прибутком підприємства

Підхід	Сутність підходу до управління прибутком підприємства
Системний підхід	Прибуток підприємства розглядається як сукупність взаємозалежних елементів, що має вихід (мету), вхід, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок
Комплексний підхід	Повинні враховуватися економічні, організаційні, соціальні, психо- логічні, а при необхідності й інші аспекти управління прибутком підприємства та їх взаємозв'язки
Інтеграційний підхід	Націлений на дослідження і посилення взаємозв'язків: а) між еле- ментами прибутку; б) між стадіями формування і розподілу прибут- ку; в) між рівнями управління прибутком по вертикалі; г) між суб'єктами управління прибутком підприємства по горизонталі
Маркетинговий підхід	Передбачає орієнтацію інструментів управління прибутком під- приємства на споживача. Пріоритети вибору критеріїв управління: підвищення якості об'єкта відповідно до потреб споживачів; еконо- мія ресурсів внаслідок підвищення якості торговельних послуг
Функціональний підхід	Процес управління прибутком розглядається як сукупність функцій, які необхідні. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і обирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за один цикл формування і розподілу прибутку
Альтернативний підхід	Удосконалюється існуючий об'єкт (прибуток), що дає змогу докорінно поліпшити структуру об'єкта, напрямки формування і розподілу
Динамічний підхід	Прибуток розглядається в діалектичному розвитку, вивчаються причинно-наслідкові зв'язки його формування, проводиться ретроспективний аналіз за 5-10 і більше попередніх років та перспективний аналіз (прогноз)
Відтворювальний підхід	Орієнтований на постійне поновлення власного капіталу під- приємства, причому переважно розширене відтворення цього ресурсу шляхом реінвестування прибутку
Процесний підхід	Розглядає функції управління прибутком як взаємозалежні. Процес управління прибутком є загальною сумою усіх функцій, серією не перервних взаємозалежних дій, спрямованих на управління прибутком підприємства
Кількісний підхід	Полягає в переході від якісних оцінок прибутку до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, експертних оцінок, системи балів та ін.
Адміністративний підхід	Полягає в регламентації функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, нормативних актах (накази, розпорядження, вказівки, стандарти, інструкції, положення і т.п.) у процесі управління прибутком
Ситуаційний підхід	Концентрується на тому, що придатність різних методів управління при- бутком підприємства визначається різною ситуацією, що складається під дією внутрішніх та зовнішніх чинників його функціонування

 

приймається рішення, потрібно розглядати, визначивши мету, способи та засоби її досяг-нення, і здійснювати дослідження систематизовано в певній послідовності.

Систему управління прибутком торговельного підприємства ми роз-глядаємо як складову загальної системи його фінансового менеджменту. З позицій системного підходу, вона має володіти певними ознаками та власти-востями:

● цілісність та єдність – дія всіх елементів підпорядкована досягненню спіль-ної мети, зумовленої об'єктивними чинниками;

● ієрархічність побудови – проявляється у зв'язку та підпорядкованості еле-ментів системи між собою;

● динамічність – означає здатність переходити з одного якісного стану в ін-ший, при цьому залишаючись системою;

● адаптивність – самопідтримка обміну ресурсами між елементами системи та зовнішнім середовищем залежно від змін умов функціонування.

 

 

 

 

Рис. 1.3. Логічна схема авторського підходу до формування системи управління прибутком торговельного підприємства

 

Процесний підхід передбачає взаємозв 'язок функцій управління і роз-глядає кожну з них як окремий неперервний процес для розв'язку поставле-них завдань. При виборі того чи іншого підходу потрібно враховувати тех-нічні, економічні, організаційні та соціальні проблеми підприємства, склад-ність яких збільшується в умовах ринкового середовища.

Застосування ситуаційного підходу в управлінні прибутком зумовлене необхідністю оперативного реагування на ситуацію, що виникає на під-приємстві у певний проміжок часу, адже ситуаційне управління орієнтоване на прийняття оперативних рішень відповідно до змін економічної ситуації та виникнення проблем. Він доповнює стратегічне і перспективне управління та вимагає від топ-менеджменту вміння правильно оцінити ситуацію та застосу-вати необхідні методи для її нормалізації.

Проведене обстеження торговельних підприємств дало змогу встано-вити, що система управління прибутком характеризується складністю струк-тури, що зумовлена значною кількістю різноманітних елементів та складни-ми взаємозв'язками між ними; динамічністю, що проявляється у постійних змінах стану елементів і підсистем залежно від зміни умов зовнішнього сере

довища, цілей підприємства, спонукальних мотивів діяльності підприємства тощо. Загальну структуру процесу управління прибутком торговельного під-приємства як системи зображено на рис. 1.4.

 

 

 

 

Рис. 1.4. Система управління прибутком підприємства

Суб'єктом управління виступає керівництво підприємства та його структурних підрозділів, об'єктом управління – процес формування, розподі-лу та використання прибутку. Відповідно до поданої структури, управління прибутком здійснює керуюча підсистема за допомогою відповідних інстру-ментів та важелів (що, своєю чергою, є складовими механізму управління). Механізм управління прибутком розглядається в ролі центрального структур-ного елемента системи управління прибутком, оскільки визначає як саме ре-алізовуватиметься регулюючий вплив керуючої підсистеми на керовану. До основних завдань управління прибутком торговельного підприємства необ-хідно віднести:

● розробку стратегії управління прибутком;

● створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реаліза-цію управлінських рішень щодо формування та використання прибутку на різних рівнях;

● формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунту-вання альтернативних варіантів управлінських рішень;

● розробку дієвих способів та методів формування прибутку;

● проведення планування, аналізу та забезпечення контролю основних аспек-тів формування, розподілу та використання прибутку.

Необхідність формування системи управління прибутком, орієнтованої на зростання вартості підприємства, обумовлює доцільність виокремлення факторів вартості, що є найвагомішими для торговельного підприємства, та визначення їх взаємної підпорядкованості шляхом поділу за трьома рівнями управління: 1 – загальний (прибуток разом із показником інвестованого капіталу слугують основою для розрахунку рентабельності інвестицій); 2 –

специфічний (рівень підприємства); 3 – оперативний (точна деталізація для узгодження факторів вартості із конкретними рішеннями менеджерів се-редньої та низової ланки). Це дає змогу встановити взаємозв'язок між фінан-совими показниками, простежити і оцінити їхні динамічні зміни та вплив на вартість підприємства. Орієнтація на максимізацію вартості докорінно змі-нює вектор управління прибутком на всіх етапах формування фінансової стратегії підприємства.

В економічних дослідженнях превалює трактування при-бутку як кількісної категорії. Однак сучасні наукові дослідження доводять необхідність врахування якісних властивостей прибутку, що полягають в його здатності забезпечувати подальший розвиток підприємства. Виходячи з цього, управління прибутком торговельного підприємства ми запропонували розглядати як неперервний процес реалізації управлінських рішень у частині формування, розподілу та використання прибутку, який призводить до зрос-тання вартості підприємства.