Зміст, завдання та функції управління прибутком підприємства

РОЗДІЛ І

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Зміст, завдання та функції управління прибутком підприємства

Прибуток найбільш повно відображає фінансовий результат підприємницької діяльності, забезпечує фінансування розширеного виробництва, соціально-економічного розвитку підприємства, є джерелом матеріального заохочення працівників і базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток є джерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.

Слід відзначити і той факт, що прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов'язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту. Тому важливо визначити види прибутку, класифікацію яких представлено на рис. 1.1.

 

 

	· Від операційної діяльності · Від інвестиційної діяльності · Від фінансової діяльності		· Від реалізації продукції · Від реалізації активів · Від позареалізаційних операцій		· Від звичайної діяльності · Валовий (маржинальний) · Операційний · Надзвичайний · Чистий прибуток		· Для перерахування в бюджет · Для споживання · Капіталізований нерозподілений

 

 

Рис 1.1. Види прибутків [33, ст.123]

Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної (основної) діяльності. Далеко не кожне підприємство займається фінансовими та інвестиційними операціями. Але якщо вони наявні в діяльності підприємства, розширюється коло джерел утворення прибутку. За складом розрізняють прибуток від звичайної діяльності, маржинальний (валовий) прибуток, операційний прибуток, прибуток від надзвичайних подій, чистий прибуток.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування — це загальна сума прибутку, отримана підприємством від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової)[33, ст.122].

Маржинальний (валовий прибуток) визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції та собівартістю цієї продукції (змінними витратами).

Надзвичайний прибуток — це різниця між доходами і витратами в результаті надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).Чистий прибуток є сумою, яка залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків, надзвичайних збитків і підлягає перерозподілу за напрямами використання.

Таким чином, управління прибутком — складна багаторівнева система трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення, що зображено на рис. 1.2.[11, ст.271].

Разом із тим, кожна з цих підсистем перебуває під впливом інших. Наприклад, обсяги прибутку, сформованого на першому етапі, визначають напрями його розподілу. Чим більший прибуток підприємства, тим більше завдань економічного, технічного, соціального плану воно може вирішити, розподіливши кошти за певними напрямках використання. Водночас ефективність використання впливає на майбутні можливості зі збільшення прибутку на етапі його формування.

 

Рис.1.2. Схема системного підходу до управління прибутком [33, ст.131]

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі її ланки.

Необхідно зазначити, що система управління прибутком буде оптимальною тільки в тому випадку, коли цілі кожної підсистеми будуть визначатись глобальними цілями розвитку підприємства в цілому.

В загальному вигляді прибуток визначається як різниця між сумою доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів.

Основними завданнями управління прибутком є:

· Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій.

· Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики, податкової політики.

· Оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності.
Визначення підприємницького ризику.

· Зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку [12, с.266].

На величину прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. Ці фактори можна розділити на дві великі групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати. Класифікація цих факторів наведена в Додатку А.

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.

Внутрішні фактори є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації [24, с.145].

Прибуток торговельних організацій, як головний результат їх господарської діяльності, може утворюватися з декількох джерел.

Першим джерелом формування прибутку в торгівлі є доходи від реалізації товарів за мінусом витрат на реалізацію.

Другим за значимістю та за величиною джерелом формування прибутку виступає прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна (в тому числі і майнових прав).

Третім джерелом формування прибутку служить сальдо доходів і витрат за всіма позареалізаційних операцій.

Значно рідше у торговельній діяльності зустрічається четвертий джерело формування прибутку - комісійна винагорода. [21, с. 102].

Система управління прибутком реалізує свою головну мету й основні завдання шляхом здійснення визначених функцій. Ці функції підрозділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом розглянутої системи управління прибутком: 1) функції управління прибутком як керуючої системи; 2) функції управління прибутком як спеціальної області керування підприємством.

До групи функцій управління прибутком як керуючої системи відносять:

а) Розробка цілеспрямованої комплексної стратегії керування прибутком підприємства.

б) Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень по формуванню і використанню прибутку на різних рівнях.

в) Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.

г) Здійснення аналізу різних аспектів формування і використання прибутку.

д) Здійснення планування формування, розподілу і використання прибутку.

е) Розробка діючої системи стимулювання формування прибутку і її ефективного використання.

ж) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області формування і використання прибутку [7, с. 135].

У групі функцій управління прибутком як спеціальної області керування підприємством основними є:

1) управління формуванням прибутку. Функціями цього управління є обґрунтування цільової потреби в загальній сумі прибутку, необхідної для ефективного розвитку підприємства; прогнозування можливостей одержання прибутку в розрізі окремих видів його діяльності; формування цільових критеріїв норми прибутку по підприємству і забезпечення їх досягнення.

2) управління розподілом і використанням прибутку. У процесі реалізації цієї функції забезпечується своєчасна сплата податків за рахунок прибутку; формується система пропорцій розподілу прибутку на капіталізуючу і споживану його частини; забезпечується формування фінансових ресурсів за рахунок прибутку для розвитку окремих видів діяльності, а усередині них – по окремих напрямках використання.