В. Практична ситуація. З кримінального права (зразок вирішення)

Практичне завдання

З кримінального права (зразок вирішення)

Кудрявцев підмовив свою дружину вбити малолітню дитину від першого шлюбу, щоб життя їх було „безхмарним”.

Проведіть остаточну кваліфікацію дій.

Дії Кудрявцева слід остаточно кваліфікувати за ч.4 ст.27, п.2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Практична ситуація

З кримінального права (зразок вирішення)

Задача

Петруня, Чекалін та Щекальов утворили стійку групу, розробили план розбійних нападів на окремих громадян та розподілили між собою функції. Для нападів їм була потрібна зброя. Щоб заволодіти зброєю і боєприпасами до неї, вони напали на працівника приватної охоронної фірми Шумова, який повертався до офісу фірми після вечірнього чергування. Діючи за заздалегідь розробленим планом, Петруня штовхнув Шумова в неосвітлену частину підземного переходу, де вже чекав Щекальов. а той ударив потерпілого уламком труби по голові. Чекалін у цей час спостерігав за обстановкою. Коли Шумов упав, вони обшукали його і забрали пістолет «ТТ» та дві обойми набоїв. Шумов помер па місці події.

Після цього, продовжуючи реалізовувати розроблений раніше план, Петруня, Чекалін та Щекальов вчинили три напади на окремих громадян: демонструючи пістолет і погрожуючи вбивством, вони відбирати у потерпілих гроші, коштовності, верхній одяг. Під час останнього нападу вони, діючи без попередньої змови, зґвалтувати малолітню Зінкевич, а потім на пропозицію Петруні, вбили її, щоб приховати вчинені щодо неї злочини. Розв'язання

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1.1. Нанесення удару трубою по голові та смерть Шумова на місці події (показники локалізації та сили удару) свідчать про наявність у суб'єктів принаймні прямого невизначеного умислу щодо будь-яких суспільно небезпечних наслідків для життя чи здоров'я потерпілого, в тому числі і його смерті.

1.2. Після заволодіння зброєю Шумова і принаймні до вчинення останнього нападу (включно) мав місце певний проміжок часу, протягом якого існувала стійка, озброєна, організована група, а Петруня, Чекалін та Щекальов були її учасниками (членами);

при цьому в умовах задачі не зазначено, хто з них незаконно зберігав та носив вогнепальну зброю і бойові припаси до неї.

1.3. В умовах задачі не зазначена вартість майна, вилученого у потерпілих під час розбійних нападів; будемо вважати, що ця вартість не досягає показників кваліфікуючих ознак «у великих розмірах» та «в особливо великих розмірах».

1 4. В умовах задачі не зазначено, яким чином було здійснено зґвалтування; будемо вважати, що фізичне насильство до потерпілої у процесі зґвалтування не застосовувалось, а мала місце та ж (така ж) погроза вбивством, що й при розбої.

1.5. Під час зґвалтування суб'єкти принаймні могли і повинні були допускати, що вчиняють статевий акт з малолітньою; таке саме ставлення до віку потерпілої було і при вчиненні умисного вбивства.

2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються у діяннях суб'єктів.

2.1. Вчинені суб'єктами дії у поєднанні з іншими фактичними обставинами містять ознаки злочинів, передбачених статтями 115, 129, 152, 187, 257, 262, 263 КК.

2.2. Всі злочини є закінченими; всі злочини, за винятком зґвалтування, вчинені у співучасті «особливого роду» — організованою групою, яка з урахуванням її озброєності набирає характеру банди; за умовами задачі зґвалтування вчинене без попередньої змови (ситуаційно), тобто має місце вчинення злочину «групою осіб».

3. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) з використанням основних правозастосовних аргументів.

3.1. Щодо кваліфікації дій суб'єктів за ст. 257 КК - див. пункти 1, 3-5, абзац 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про бандитизм» від 7 липня 1995 р. № 9.

3.2. Щодо співвідношення бандитизму з іншими злочинами, які вчиняються бандою, - див. п. 7 названої вище постанови від 7 липня 1995 р. № 9.

3.3. Щодо кваліфікації бандитизму за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 262 КК, — див. абзац 2 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3.

3.4. Щодо кваліфікації умисного вбивства Шумова за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а також за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 262 КК, — див. абзац 3 п. 10 та абзац 4 п. 1(5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2.

3.5. Щодо кваліфікації зґвалтування і наступного умисного вбивства Зінькевич за сукупністю злочинів — див. абзац 3 п. 14 названої вище постанови від 7 лютого 2003 р. № 2.

3.6. Щодо кваліфікації умисного вбивства Зінькевич за пунктами 2, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, а також щодо остаточної кваліфікації двох умисних вбивств за обтяжуючих обставин — див. відповідно пункти 6, 16, 17 постанови від 7 лютого 2003 № 2.

3.7. Щодо інкримінування суб'єктам кваліфікуючих ознак зґвалтування «групою осіб» та «малолітньої» — див. абзац 1 п. 13 та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. №4.

4. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації з позицій теорії кримінального права.

4.1. Бандитизм — так званий складений злочин, тому співвідношення його юридичного складу з юридичними складами інших злочинів, які вчиняються при створенні банди та під час здійснення нею нападів, вирішується в межах конкуренції частин і цілого. В даному випадку діє, зокрема, таке правило: злочини, за які законом встановлено суворішу відповідальність, ніж за бандитизм, кваліфікуються за сукупністю з ним, а всі інші злочини охоплюються його юридичним складом (такий підхід сформульований у підпункті 3.2 цього розв'язання, хоча з теоретичної точки зору за сукупністю з бандитизмом мають кваліфікуватись і ті злочини, за які законом встановлено таку ж відповідальність, як і за бандитизм). Саме це правило зумовлює кваліфікацію за сукупністю з бандитизмом обох умисних вбивств за обтяжуючих обставин, розбоїв, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за обтяжуючих обставин та зґвалтування малолітньої.

4.2. Конкуренція частин і цілого має місце також при кваліфікації умисного вбивства Шумова в процесі розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї та при кваліфікації зґвалтування, що супроводжувалося погрозою вбивством. При цьому в першому випадку така конкуренція «перетворюється» на сукупність злочинів, в другому юридичний склад зґвалтування («ціле») охоплює погрозу вбивством («частину») і вона не дістає самостійної кваліфікації.

4.3. При кваліфікації розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї виникає конкуренція загальної (ч. 4 ст. 187 КК) та спеціальної (ч. 3 ст. 262 КК) кримінально-правових норм. Пріоритет має спеціальна норма.

4.4. При кваліфікації розбоїв має місце так звана конкуренція юридичних складів злочину одного виду з обтяжуючими та особливо обтяжуючими обставинами (конкуренція кваліфікованого (ч. 2 ст. 187 КК) та особливо кваліфікованого (ч. 4 ст. 187 КК) складів злочину. В цьому випадку у формулі кваліфікації злочинів відображається лише особливо кваліфікований склад (ч. 4 ст. 187 КК), а в юридичному формулюванні обвинувачення вказуються всі обтяжуючі та особливо обтяжуючі обставини.

4.5. Як було зазначено в п. 2.2 рішення, всі злочини, що інкримінуються суб'єктам, за винятком зґвалтування, вчинені організованою групою. Ця обставина має своє безпосереднє відображення при кваліфікації бандитизму (де вона є однією з форм банди), розбоїв (ч. 4 ст. 187 КК) та розбою з метою викрадення вогнепальної зброї і боєприпасів до неї (ч. 3 ст. 262 КК) — у двох останніх випадках суб'єктам інкримінується кваліфікуюча ознака — вчинення відповідних злочинів «організованою групою».

Юридичні склади інших злочинів, інкримінованих суб'єктам, не передбачають їх вчинення організованою групою як кваліфікуючу ознаку (обтяжуючу обставину). Тому при кваліфікації обох умисних убивств суб'єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «за попереднім зговором групою осіб».

При кваліфікації зґвалтування — відповідно до умов задачі - суб'єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «групою осіб».

4.6. Два вчинені суб'єктами умисні вбивства за обтяжуючих обставин, хоч «набір» цих обтяжуючих обставин у кожного з них різний, утворюють не сукупність, а повторність злочинів. Тому в остаточній кваліфікації умисні вбивства відображені одним юридичним складом злочину, який включає ті пункти ч. 2 ст. 115 КК, які передбачають усі обтяжуючі обставини обох умисних убивств, у тому числі п. 13, який вказує на їх повторність.

5. Формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів).

Дії Петруні, Чекаліна та Щекальова необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 262; ч. 4 ст. 187; ч. 4 ст. 152; пп. 2, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

6. Юридичне формулювання обвинувачення.

Петруня, Чекалін та Щекальов вчинили: організацію озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, участь у такій банді та участь у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК); розбій з метою викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вчинений організованою групою (ч. 3 ст. 262 КК); напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, - розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК); статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства - зґвалтування, вчинене групою осіб щодо малолітньої (ч. 4 ст. 152 КК); умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - умисне вбивство малолітньої дитини, з корисливих мотивів, вчинене з метою приховати інший злочин, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (пп. 2, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК).

І варіант

А. Практичне завдання

Визначте остаточну формулу кваліфікації:

 

Кіквідзе підмовив 13-річного Абдулова, хворого на недоумство, вчиняти крадіжки чужого майна. Абдулов тричі залазив через вікна до квартир и передавав Кіквідзе чужі речі. Загальна вартість викраденого становила суму, що відповідає крадіжці у великих розмірах.

 

Б. Тестове завдання

В якіх відповідях правильно названі ознаки банди?

 

1) застосування насильства над особою в ході нападів;

2) конспіративний характер;

3) мета вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

4) наявність керівника;

5) мета займатись злочинною діяльністю;

6) озброєність банди.

 

В. Практична ситуація

Чиркін, щоб ухилитися від сплати податку, виготовив фальшиве посвідчення, що він інвалід першої групи, і подав його за місцем роботи. Таким чином Чирків уник сплати податку на 3650 грн.

Кваліфікуйте дії Чиркіна.

Методичні поради

А. Дати відповідь на практичне завдання допоможе вивчення теми „Кваліфікація злочинів”, а також ознайомлення зі статтями 19, 22, 28, 185, 304 КК України.

Б. Для обрання вірних відповідей на тестові завдання необхідно ознайомитися зі ст.257 КК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними обєднаннями”.

В. Правильному вирішенню практичної ситуації сприятимуть методичні вказівки та ретельне ознайомлення зі ст.ст. 212, 358 КК України.

Рекомендована література

Основна

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. - № 30. – Стаття 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. – 29 червня. - № 25. – Стаття 131.

3. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов.станом на 1 січня 2009 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 188 с. – (Кодекси України).

4. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг.ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Вид. 2-ге, переробл.та доповн. – Х.: Одіссей, 2004. – 1152.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл.та доповн. / Відп.ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005.

6. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг.ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид.третє, переробл.та доповн. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006.

7. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред.проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перробл.допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005.

8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред.проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., переробл. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

9. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. М.І.Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004.

10. Навроцький В.О. Види суб’єкта кримінально-правової кваліфікації // Право України. – 2000. - № 3. – с. 109 – 113.

11. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. -4-те вид., переробл.та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007.

13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб.та доп.) / За заг.ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 – 2004). Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Верховний Суд України, 2004. – С. 7 - 12.

15. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 р. „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 – 2004). Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Верховний Суд України, 2004. – С. 186 - 194.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27 лютого 2004 р. „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” // Вісник Верховного Суду України, 2004. - № 4.

 

Додаткова

1. Андрушко П. Коментар до статті 358 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2001. – (45) 10 – 16 листопада. – с. 33 – 35.

2. Андрушко П.П. Коментар до ст. 212 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 5 (345) 2-8 лютого 2002 р. – с. 17-32.

3. Готін О., Музика О. Право на податкову пільгу, встановлену „неподатковим” законом // Юридичний вісник України. – 2005. - № 32. – 13 – 19 серпня. – с. 9.

4. Гуторова Н.О. Про деякі теоретичні проблеми способу вчинення злочинів проти державних фінансів // Актуал.пробл.держ.управління. – 2001. - № 3. – с. 164 – 169.

5. Гуторова Н.О. Суспільно небезпечні наслідки, як ознака об’єктивної сторони ухилення від сплати податків, зборів та інших платежів // Вісн.Нац.ун-ту внутр.справ. – 2001. – Вип..15. – с. 17-22.

6. Дудоров О. Діяння у складі злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України: проблеми тлумачення і вдосконалення законодавства // Життя і право. – 2004. - № 3. – с. 66 – 72.

7. Дудоров О. Співвідношення ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 7. – с. 101 – 104; № 8. – с. 103 – 106.

8. Каргатан Н. Визначення суб’єкта злочину // Вісник прокуратури. – 2000. - № 3. – с. 41 – 42.

9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Атіка: 2002. – 640 с.

10. Лопатін С.І. Проблеми кваліфікації бандитизму // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. - № 5. – с. 77 – 84.

11. Марін О. Конкуренція кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соціологічного дослідження // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – с. 67-70.

12. Робак В.А. Бандитизм: сравнительный анализ с иными сходными по составу преступлениями // Право і безпека. – 2002. - № 3. – с. 144 – 147.

13. Устименко В.В. Суб’єкт злочину і особа злочинця // Проблема законності. – 2003. – Вип.. 58. – С. 97 – 102.

14. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х.: Выща шк. Изд-во при ХГУ, 1989. – 104 с.

15. Тучков С. Кваліфікація підроблення документів // Прокуратура, людина, держава. – 2004. - № 1. – с. 45 – 50.

16. Тучков С. Проблеми кваліфікації використання за відомо підробленого документа підроблювачем // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 5. – с. 98 – 100.

17. Хавронюк М.І. Деякі проблеми визначення суб’єкта злочину за Кримінальним кодексом України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. - № 9. – С. 134 – 148.

18. Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – с. 74 – 84.

II варіант