Аналіз результатів дослідження

Діти із заїканням були розділені на 2 підгрупи за типом заїкання і з ними проводилися логоритмічні заняття за методикою Н.А. Ричкової. Наприкінці місяця ми могли спостерігати наступні результати:

 

№ п/п	Категорія Обстеження	П.І. дитини, кількість отриманих балів
неврозоподібне заїкання	невротичне заїкання
Оля Воробйова	Кіра Паламарчук	Свєта Миколаєва	Олег Астахов	Уляна Миронова	Ліза Тихонова
11.	Обстеження довільної мімічної моторики
22.	Обстеження мовленнєвої моторики
33.	Обстеження загальної Довільної моторики
44.	Обстеження тонких рухів пальців рук
55.	Загальний балл				1,5	1,5	1,8

 

Діти з неврозоподібним типом заїкання:

67% - діти, в яких відбулася позитивна динаміка, але все ж таки присутні грубі моторні порушення.

33% - діти, в яких відбулася позитивна динаміка і вони виконували завдання з менш грубими помилками.

Якщо порівняти з початковим діагностуванням цієї підгрупи дітей, то неспроможність виконати завдання складала в цих дітей 100%.

 

Діти з невротичним типом заїкання:

66% - діти, які за спроможністю виконувати завдання наблизились до дітей контрольної групи.

34% - діти, в яких відбулася незначна позитивна динаміка.

Якщо також порівняти з начальним діагностуванням цієї підгрупи дітей, то неточність та неповність виконання завдань в цих дітей складала теж 100%.

 

Аналіз результатів контрольного експерименту підтвердив залежність темпоритмічних розладів мовлення дітей від стану компонентно-складових форм музики:ритму, темпу, інтонації й емоцій, які містяться в структурі музично-дидактичних ігор. Через включення заїкуватих дітей в ігровий процес поліпшувалося сприймання і відтворення властивостей музичних звуків, які стали стійким підґрунтям для розвитку мовленнєвих звуків; активізувалася робота сенсорних аналізаторів: слухового, мовнорухового, зорового та кінестетичного, що сприяло розвитку темпо-ритмічної організації мовленнєвої діяльності, сенсорних і моторних функцій дітей із заїканням.

Зіставлення кількісних характеристик старших дошкільників із невротичною та неврозоподібною формами заїкання дозволило простежити позитивну динаміку розвитку усного мовлення в експериментальній групі (табл.1).

Таблиця 1. Порівняння показників рівнів розвитку усного мовлення дошкільників із заїканням на етапах констатувального та контрольного експериментів

Рівні розвиткумовлення				Кількість досліджуваних у %
Групи	Діти з невротичною формою заїкання	Діти з неврозоподібною формою
	заїкання
Констатуваль-	Контроль-		Приріст у	Констатуваль-	Контроль-	Приріст у
ний етап	ний етап		%	ний етап	ний етап	%
Високий	ЕГ	2,50	11,25		8,75	-	8,75	8,75
КГ	2,94	5,88		2,94	-	2,94	2,94
Середній	ЕГ	25,00	31,25		6,25	18,75	26,25	7,50
КГ	25,00	27,94		2,94	17,64	19,12	1,48
	ЕГ	25,00	10,00		Зменшення	28,75	12,50	Зменшення
		на 15,00	на 16,25
Низький
				Зменшення			Зменшення
	КГ	27,94	22,05		26,47	22,06
		на 5,85	на 4,41

 

Аналіз результатів педагогічного експерименту засвідчив, що кількість старших дошкільників із заїканням ЕГ з високим і середнім рівнем зросла. Дітей з низьким рівнем стало менше. У КГ отримано значно нижчі результати. Так, в ЕГ на завершальному етапі експерименту високого рівня розвитку усного мовлення досягли 11,25% дітей з невротичною і 8,75% дітей з неврозоподібною формами заїкання (у КГ: 5,88% і 2,94% відповідно), середнього рівня – 31,25% з невротичною і 26,25% з неврозоподібною формами заїкання (у КГ: 27,94% і 19,12% відповідно). В ЕГ кількість дітей з низьким рівнем розвитку усного мовлення знизилася з 25% до 10% у дітей з невротичною формою і з 28,75% до 12,50% у дошкільників із неврозоподібною формою заїкання, у КГ простежувалося незначне зниження.

Як засвідчують результати експерименту, у дошкільників із невротичною формою заїкання покращення показників розвитку усного мовлення щодо його плавності відбувалося швидко, хоч іноді спостерігалися короткочасні рецидиви (нетривалі затинання, логофобії, судоми в тих чи інших відділах артикуляційного апарату: губ, твердого піднебіння, голосових складок), у дітей з неврозоподібною формою заїкання процес відновлення плавності мовлення проходив повільно і поступово, але рецидивів не відзначено.

Аналіз результатів проведеного дослідження сенсомоторної сфери дітей старшого дошкільного віку, які заїкаються (як підтвердив контрольний зріз формувального експерименту), показав, що завдання на перевірку кінестетичного, просторового, динамічного, конструктивного праксису, слухомоторної координації, зорового гнозису і виконання рухових програм діти ЕГ виконали з кращими показниками, ніж дошкільники КГ. Різницю між показниками якості виконання завдань на перевірку змін, які відбулися в сенсомоторній сфері дітей як у КГ, так і в ЕГ, ми оцінили за допомогою накопичувального абсолютного приросту за у формулою, де у – накопичувальний абсолютний приріст коефіцієнта у п якості виконаних завдань, де у – середнє арифметичне суми коефіцієнтів якості всіх виконаних завдань на перевірку сенсомоторної сфери, п – кількість запропонованих завдань.

Якщо у 1 на констатувальному етапі становив 42,9% (у дітей із невротичною формою заїкання) і 30,2% (у дітей із неврозоподібною формою заїкання), то після проведення корекційно-розвивальної роботи засобами музично-дидактичних ігор у 2 – 64,73% і 52,14% відповідно. У КГ результати у 3 були нижчі: 54,61% і 42,06%, що свідчить про ефективність запропонованої методики.

Для перевірки ефективності формувального експерименту за критерієм Вілкоксона-Манна-Уітні було проведено статистичний аналіз одержаних даних.

Характеристики ЕК і КГ на етапі констатувального експерименту збігаються за статистичним критерієм Вілкоксона-Манна-Уїтні з рівнями значущості 86,2 % для групи дітей із невротичною формою і 96,5% для групи дітей із неврозоподібною формами заїкання. Значення ж критерію Вілкоксона-Манна-Уітні після закінчення експерименту дозволяє констатувати, що достовірність відмінностей характеристик ЕК і КГ дорівнюється 97,7% і 98%. Тож застосування пропонованої методики розвитку мовлення засобами МДІ приводить до статистично значущого на рівні 97,7% для дітей із невротичною і 98% для дітей із неврозоподібною формами заїкання.

Отже, результати проведеного дослідження підтверджують ефективність запропонованої методики розвитку мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами музично-дидактичних ігор та доцільність застосування її в дошкільних навчальних закладах.

 

ВИСНОВКИ

Заїкання – складний мовний розлад, що вимагає подальшого поглибленого вивчення. Серед численних мовних порушень воно одно з небагатьох, механізми якого до кінця не розкриті, не пояснені в такому ступені, щоб можна було, спираючись на них, розробити високоефективну методику усунення цього дефекту. Саме недостатня розробленість проблеми механізмів заїкання обумовлює нині багатоаспектність дії на того, хто заїкається.

Сучасний підхід до подолання заїкання настійно вимагає розробки і застосування диференційованих методів корекції цієї мовної патології. Саме з позицій диференційованого підходу слід не лише усувати, але і настійно вивчати заїкання.

Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату: в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються напочатку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

У більшості дітей, що заїкаються, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса. Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, разгальмованості, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик в даному випадку при подоланні заїкання.

У даній роботі була проведена дослідно – експериментальна частина, яка була спланована і організована на базі ДНЗ№6 "Барвінок" м.Рівного, і яка освітила проблему з різних сторін. У експерименті брала участь група дітей з 6 чоловік, яка була поділена на 2 підгрупи за типом заїкання неврозоподібне і невротичне. Упродовж усього експерименту, ці 2 підгрупи порівнювалися з контрольною групою дітей без мовленнєвої патології.

Експериментальне вивчення довільної рухової діяльності у дітей дошкільного віку, що страждають заїканням виявило відхилення в їх стані.

Рухи дітей, що страждають невротичним типом заїкання характеризувалися недостатньою чіткістю і організованістю, невпевненістю при правильному відтворенні їх формули. Виявлені утруднення в точному утриманні пози, нестійкість м'язового тонусу, темпові розлади. Виявлена неточність, метушливість при виконанні дрібних рухів. Довільні мовні і мімічні рухи відрізнялися від норми незначно. Разом з цим відзначалася гарна динамічна координація, перемикаємість і одночасність рухів, достатній розвиток почуття ритму, орієнтування в просторі, висока вправність в моторних навичках. Супутні розмові рухи порівняно легко піддавалися корекції.

У дітей, що страждають неврозоподібним типом заїкання спостерігалися у різному ступені вираженості порушення загальних, мовних, тонких і мімічних рухів. Були виявлені затруднення у виконанні проб на статичну і динамічну координацію, відзначався слабкий розвиток почуття ритму, порушення одночасності рухів. Виявилася слабка рухова пам'ять, повільна перемикаємість рухів, стомлюваність, виснажуваність, недостатня вправність в моторних навичках. У ряді випадків страждали виразність рухів, спритність, швидкість рухової реакції.

Спостерігалися патологічні рухи, сінкенезії. Відмічена недостатність мовних рухів по силі, точності, об'єму і перемикаємості. Виявлені труднощі в координації тонких рухів пальців рук, а також зміни в стані мімічної моторики.

Порівняльне експериментальне вивчення стану довільних рухів у дітей з нормальною промовою і із заїканням до лікування і занять виявило нижчі показники у останніх.

У свою чергу діти з неврозоподібним заїканням виявляли слабкіший розвиток моторних функцій за усіма позначеними параметрами, чим діти з невротичним.

Особливості логоритмічної роботи для дітей 5-річного віку з невротичним типом заїкання полягають в необхідності виховання організованості, чіткості рухів, уміння перемикати активну увагу наякість необхідних в даний момент дій.

Дітям дошкільного віку, страждаючим неврозоподібним типом заїкання, потрібна ретельна корекція, формування і розвиток моторних функцій.

Експериментальне навчання із застосуванням диференційованих прийомів логоритмічної роботи позитивно позначалося на стані рухів і мови як у дітей з невротичним, так і з неврозоподібним заїканням.

При порівнянні результатів динаміки, отриманих протягом місяця, встановлено, що діти з невротичним заїканням дають швидше позитивне зрушення, ніж діти з неврозоподібним.

Показники стану довільної рухової діяльності після лікування і корекційного навчання в групі дошкільнят з невротичним заїканням наближалися до контрольної групи дітей без мовної патології. Діти з неврозоподібним заїканням, незважаючи на виконану позитивну динаміку, продовжували відрізнятися в гіршу сторону за основними показниками моторики як від дітей з нормальною промовою так і з невротичним заїканням.

Зміни в стані рухової сфери і мови при невротичному заїканні у дітей носять функціональний характер.

При неврозоподібному заїканні міра порушень довільної рухової діяльності залежить від вираженості органічної поразки центральної нервової системи.

Диференційований підхід з урахуванням типу заїкання в процесі логоритмічної роботи з дітьми дошкільного віку, сприяє нормалізації рухової діяльності і мови, забезпечує ефективність корекційної дії.