2017-12-14
2836
Становлення сучасного комплексного підходу до подолання заїкання передувала попередня розробка ряду різних методів і шляхів подолання.
Опираючись на матеріалістичне навчання вітчизняних фізіологів – І. Сєченова, І. Павлова та їхні прихильників, вчені та спеціалісти-практики подолали тенденційність,раніше розроблених прийомів усунення заїкання, відібрали з них все найкраще, раціональне і визначили сучасний комплексний підхід до подолання заїкання. В. Гіляровський, М. Серебровська, Ю. Флоренська, Ф. Рау, М. Хватцев, Н. Власов, М. Лебединський, С. Ляпідевський, В. Кочергіна, В. Селіверстов, В. Шиловський Ю. Некрасова, А. Лубенська, Л. Андронова та інші, своїми дослідженнями та практичною діяльністю сприяли розвитку лікувально-педагогічного підходу до подолання заїкання[23].
Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання ми розуміємо лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заїки різними засобами та спеціалістами.
В комплекс лікувально-педагогічних заходів для заїкуватих дітей входять лікувальні препарати та процедури, психотерапія, логопедичні заняття, лікувальна фізкультура та ритміка, виховні заходи. Ціль цих тісно переплетених і доповнюючих один одного заходів – усунення судом або супутніх розладів голосу, дихання, моторики; оздоровлення та зміцнення нервової системи та всього організму в цілому; позбавлення дитини від неправильного ставлення до свого мовленнєвого недоліку, від психологічних нашарувань у вигляді страху; перевиховання її особистості, формування правильної соціальної поведінки.
|
|
|
Логопед, як основний спеціаліст по боротьбі з дефектами мовлення, в цілому організовує медико-педагогічну роботу необхідних спеціалістів (лікарів, вихователів, ритмістів, інструкторів по ЛФК, музичних працівників та інших), що використовують свої методи та засоби при впливі під час заїкання. Іншими словами, логопед користується консультаціями та відповідною допомогою різних фахівців у своїй корекційно-навчальній роботі із заїкуватими дітьми[22].
Досвід роботи із заїками дозволяє зробити висновок, що весь лікувально-педагогічний комплекс за характером його впливу умовно можна розділити на дві складові частини:
• лікувально-оздоровчу;
• корекційно-виховну (логопедична).
Основним завданням корекційно-виховної роботи, яку переважно проводить логопед, є усунення мовних дефектів (перевиховання неправильної мови) і психологічних змін у заїкуватих дітей.
Основним завданням лікувально-оздоровчої роботи, яку переважно проводить лікар, є зміцнення та оздоровлення нервової системи та фізичного здоров'я заїки, усунення і лікування відхилень і патологічних проявів в їх психофізичному стані (послаблення або зняття мовних судом, розладів вегетативної нервової системи, порушення моторики та інше).
|
|
|
До лікувально-оздоровчої роботи відносяться:
Ø створення сприятливих умов для лікування,
Ø організація необхідного режиму дня і раціонального харчування,
Ø медикаментозне лікування, фізіотерапія і психотерапія.
Лікувальне середовище
І. Сєченов вказував, що в наукове розуміння організму людини і його діяльності повинна входити і впливати на нього середовище, так як без нього існування організму неможливе. Для середовища надається вирішальне значення у формуванні та розвитку організму, а також у виникненні і усуненні хворобливих процесів.
Якщо ми говорили про необхідність створення сприятливого оточення для заїкуватих дітей, то маємо на увазі перш за все створення для них такий зовнішнього середовища, такого способу життя, які сприяли б найшвидшій нормалізації функцій організму, зокрема, вищої нервової діяльності.
Для заїкуватої дитини в умовах спеціалізованої установи необхідно створити спокійний і в той же час бадьорий, життєрадісний настрій, відвернути його увагу від тривожних думок про свій дефект.
На дитину сприятливо впливає добре обладнане приміщення, в якому проводяться лікувально-педагогічні заняття (що відповідає віку, зручні меблі, цікаві й барвисті картини, дидактичний матеріал, плакати та ін.). Впорядкованість території спеціалізованих установ також сприяє успіху лікування.
Особливого значення набуває зразок правильної мови і взагалі мовне спілкування із заїками, так як слово є потужним фактором впливу на вищу нервову діяльність і відіграє істотну роль в індивідуальному та суспільному житті людини. Основна вимога до мови оточуючих полягає в тому, щоб тон їх мови був спокійним, доброзичливим; мова повинна бути проста і доступна для розуміння дитини, некваплива, виразна; абсолютно не допустимо наслідування спотвореної мови дитини і тим більше передражнювання його[25].
Режим дня і раціональне харчування
Режим дня передбачає певний ритм життя дитини, правильне чергування сну і неспання, різних видів праці і відпочинку. Встановлено, що систематичне чергування різних видів діяльності, певний ритм життя мають дуже важливе значення, оскільки сприяють нормалізації і полегшенню роботи вищих відділів нервової системи і всього організму в цілому.
Оскільки багато заїкуватих дітей є соматично ослабленими, в складанні розпорядку їх дня, перш за все, важливо передбачати достатній час для відпочинку, не перевантажувати їх позакласною та домашньою роботою.
Важливе значення для дітей має різноманітність видів діяльності: переключення з одного виду діяльності на інший викликає у дитини інтерес, це грає роль своєрідного відпочинку. Для дітей збудливих, рухливих слід підбирати заняття або гри спокійні, негаласливі. Загальмованих дітей потрібно більше активізувати, розвивати у них самостійність, ущільнювати у них терміни завдань.
Величезне оздоровче значення для нервової системи має сон. Він охороняє нервові клітини від виснаження, сприяє постачанню їх поживними речовинами, киснем і виділення з них продуктів обміну. В режим дня заїкуватої дитини-дошкільника на сон має бути відведено не менше 10-11 годин і 2 години вдень, а у школярів – 8-9 годин вночі і 1,5-2 години вдень.
Від стану харчування дитини залежить стійкість утворюючих у неї рефлексів, і воно ж впливає на перебіг всіх біохімічних процесів в організмі. Необхідно більше уваги приділяти вітамінізації їжі заїкуватої дитини. Вітаміни як біологічні каталізатори всіх ферментних систем сприятливо впливають на вищу нервову діяльність, реактивні сили та імунологічний стан організму[12].
|
|
|
Загартовуючі процедури
В режим дня заїкуватої дитини включаються і загартування. Щоденне перебування на свіжому повітрі сприятливо впливає на дитину. Прогулянки, ігри на свіжому повітрі, різні спортивні розваги також заспокоюють нервову систему, створюють емоційний підйом. Повітряні ванни чинять активний вплив і на серцево-судинну систему, нормалізують її. Щоб не завдати шкоди дитині, різні види загартовування повинні призначатися лікарем строго індивідуально в залежності від стану здоров'я дитини і особливостей місцевих умов.
Лікувальна фізкультура і ритміка
Фізичні вправи розвивають м'язову систему цілому, посилюють роботу найважливіших життєвих органів – легень і серця, підвищують обмін речовин. Ці вправи для заїкуватих дітей сприяють зміцненню сили і морального духу, розвивають координовані і точні рухи, допомагають позбутися від скутості або, навпаки, від разгальмованості рухів.
Своєрідною частиною лікувальної фізкультури є логопедична ритміка.
Музично-рухові вправи допомагають корегуванню загальної моторики, а рухові вправи в поєднанні з вимовою дитини скеровуються на координацію рухів певних м'язових груп. Ці вправи сприятливо впливають на мовлення дитини. Музичний супровід завжди позитивно впливає на її емоційний стан і поведінку і має серйозне значення для перевиховання особистості дитини, для тренування і корегування її загальної і мовної моторики.
Форми музично-ритмічних вправ можуть бути різноманітні: відстукування певного такту, зміна темпу, характеру музики, спів, читання вірша в супроводі відповідних рухів, танці й мовні ігри і т.д. На цих заняттях використовуються в основному ігрові прийоми, які викликають великий інтерес у дітей і активізують їх.
Медикаментозне лікування нормалізує діяльність центральної і вегетативної нервової системи заїки, послаблюють судоми мовленнєвого апарату, знімає психогенні нашарування, сприяє оздоровленню організму в цілому.
|
|
|
Серед медикаментозних засобів, що застосовуються при лікуванні заїкання, використовуються загальнозміцнюючі і стимулюючі, заспокійливі засоби, седативні, спазмолітині[15].
Психотерапія – галузь медицини та лікарів. Однак в теперішній час значно зросла безпосередню участь логопедів у цій роботі. Логопеди використовують методи раціональної психотерапії, в деяких випадках (після спеціальної підготовки), з успіхом застосовують прийоми сугестивної психотерапії: навіювання в бадьорому стані, аутогенне тренування та ін. Все це вимагає від сучасного логопеда вміння правильно орієнтуватися і застосовувати деякі психотерапевтичні прийоми при логопедичному впливі на заїк.
Психотерапія – це не тільки лікувальний вплив через навколишні предмети, другорядних осіб (непряма психотерапія) Це має велике значення для заїк, тому що дає хороший терапевтичний ефект. Безпосередній лікувальний вплив словом – це пряма психотерапія, в основі якої лежать методи роз'яснення, переконання, навіювання і навчання. У сучасній психотерапії розрізняють два основні методи впливу словом:
· раціональну (за Дюбуа) або роз'яснювальну (за В. Бехтеревим) психотерапію;
· сугестивну терапію, в якій виділяються навіювання в бадьорому стані, уві сні і самонавіювання.
Всі види психотерапії заїкання в основному спрямовані на усунення психогенних порушень у заїкуватих і на перебудову у дитини зміненого під впливом дефектів мовлення соціального контакту з оточуючими[13].
Логопедичній роботі (корекційно-виховній), надається дуже важливе перетворююче значення в комплексному медико-педагогічному підході до подолання заїкання.
Основною метою логопедичної роботи є перевиховання неправильного мовлення і поведінки, усунення психологічних відхилень у заїкуватих дітей. Завдання логопеда полягає в тому, щоб педагогічними засобами виховати у дитини, що заїкається, з одного боку, навички правильної мови, з іншого боку, гармонійно розвинену, повноцінну особистість.
Форми логопедичної роботи
До обов'язкових форм роботи із заїкуватими дітьми відносяться наступні:
ü психолого-педагогічне вивчення дитини;
ü логопедичні заняття;
ü організація самостійної роботи;
ü використання логопедичної допомоги різних фахівців;
ü консультативно-методична робота з батьками.
Сукупність названих форм роботи логопеда в практичній установі становить цілісну і необхідну систему організації логопедичної роботи із заїкуватими дітьми[16].
Психолого-педагогічне вивчення заїкуватої дитини
З нього фактично починається логопедична робота, воно по суті визначає вибір засобів і прийомів до початку і в процесі цієї роботи, дозволяє оцінити її результативність і дати рекомендації після закінчення.
Психолого-педагогічне вивчення заїкуватої дитини складається з первинного логопедичного обстеження, динамічного спостереження в процесі логопедичної роботи з ним і заключного обстеження перед випуском.
У конкретні завдання вивчення дитини логопедом входять:
· збір анамнестичних відомостей, що дозволяють судити про особливості її раннього розвитку, про причини заїкання;
· визначення місця і форм мовних судом, частоти їх прояву і зберіганню мовних можливостях;
· виявлення супутніх мовних і рухових порушень і психологічних особливостей.
Результати вивчення заїкуватої дитини повинні фіксуватися логопедом у відповідній документації: у мовній карті, в логопедичному щоденнику.
Логопедичні заняття
Вони є основною формою логопедичної роботи, так як найбільш повно виражають безпосередній корекційно-виховний вплив логопеда на заїку (прямий логопедичний вплив). Всі інші форми роботи логопеда складають систему непрямого логопедичного впливу, так як, по суті, вони сприяють, доповнюють або закріплюють результати прямого логопедичного впливу.
Логопедичні заняття проводяться як з групою заїкуватих дітей, так і індивідуально. Переважною формою є групове заняття, на яких використовується колектив однолітків для тренування мовного спілкування і виховання правильних навичок поведінки дитини в колективі. Індивідуальні заняття проводяться у вигляді додаткових вправ по вихованню навичок правильної вимови та поведінки.
Зміст мовного матеріалу логопедичних занять змінюється в залежності від структури порушення, від віку, контингенту заїкуватих, течії заїкання, ставлення заїкуватого до свого дефекту і від багатьох інших факторів. Облік цих факторів сприяє більш глибокому, диференційованому вивченню заїкуватої дитини і створення різних методик щодо подолання заїкання в рамках комплексного підходу[18].
Організація самостійної роботи дитини
Система тренувань правильної вимови та поведінкизаїкуватих, необхідна для навчання у них стійких, міцних навичок, передбачає обов'язкову закріплювальну роботу дитини поза логопедичними заняттями.
Завдання логопеда для самостійної роботи будуються з урахуванням успіхів дитини на кожному занятті і необхідних умов для їх зміцнення. Важливо передбачити в цих завданнях посильность виконання, регулярність проведення, зв'язок з сімейно-побутовими та навчально-виховними умовами, в яких перебуває дитина. Форми таких завдань можуть бути різноманітні: завчити вимоги правильно говорити, скласти розповідь по картині, відпрацювати не квапливо темп мови. Безумовно, позитивну роль в цій роботі відіграють батьки і педагоги, коли вониактивно включаються в процес.
Використання в логопедичній роботі допомоги різних фахівців
Залежно від умов роботи логопедичної установи або в кожному конкретному випадку прояву заїкання логопед може використовувати допомогу невропатолога, психіатра, психотерапевта, терапевта, отоларинголога, інструктора з ЛФК, фізіотерапевта, ритмиста, музичного керівника, педагога-вихователя. Робота фахівців спрямована на всебічне вивчення картини проявів заїкання, причин його виникнення, психофізичного стану заїкуватого, його особистісних особливостей. Сукупність різнобічних відомостей про заїкання і заїкуватих, отриманих фахівцями з використанням різних методів дослідження і потім взаємно уточнених і доповнених, визначає в кожному конкретному випадку особливості необхідного комплексного впливу.
Консультативно-методична робота з батьками та педагогами спрямована на забезпечення сприятливих умов для впливуна заїкувату дитини; створення правильного ставлення до нього вдома і в дитячому закладі. Формами цієї роботи є: забезпечення батьків і педагогів необхідним мінімумом знань про заїкання у вигляді циклу бесід про сутність і причини заїкання, про особливості його проявів і методи усунення, про значення і спрямованості мовних занять, про роль батьків і педагогів в корекційно-педагогічному процесі, про особливості мовного домашнього режиму[24].
РОЗДІЛ 2.
