Функціональне тестування

Тестування «чорного ящика» забезпечує пошук наступних категорій помилок:

1. Некоректних або отсутствующих функцій;

2. Помилок інтерфейсу;

3. Помилок в зовнішніх структурах даних або в доступі до зовнішньої бази даних;

4. Помилок характеристик (необхідна місткість пам'яті і т. д.);

5. Помилок ініціалізації і завершення.

Техніка «чорного ящика» орієнтована на рішення наступних задач:

1. Скорочення необхідної кількості тестових варіантів (із-за перевірки не статичних, а динамічних аспектів системи);

2. Виявлення класів помилок, а не окремих помилок.

Спосіб розбиття по еквівалентності

Вхідна область даних програми ділиться на класи еквівалентності. Для кожного класу еквівалентності розробляється один тестовий варіант.

Клас еквівалентності — набір даних із однаковими властивостями. Клас еквівалентності включає множину значень, які допустимі і недопустимі за умовами введення. Умови можуть задавати – конкретне значення, діапазон значень, множину конкретних величин, логічну умову.

Правила формування класів:

1. Якщо умову введення задає діапазон n...m, то визначаються один допустимий і два неприпустимі класи еквівалентності:

· V_Class={n...m} — допустимий клас еквівалентності;

· Inv_С1аss1={x|для будь-якого х:х<n} — I неприпустимий клас еквівалентності;

· Inv_С1аss2={y|для будь-якого у:у>m} — II неприпустимий клас еквівалентності.

2. Якщо умову введення задає конкретне значення а, то визначається один допустимий і два неприпустимі класи еквівалентності:

· V_Class={a};

· Inv_Class1 ={х|для будь-якого х:х<а};

· Inv_С1аss2={y|для будь-якого у:у>а}.

3. Якщо умову введення задає безліч значень {а, b, c}, то визначаються один допустимий і один неприпустимий клас еквівалентності:

· V_Class={а, b, c};

· Inv_С1аss={x|для будь-якого х: (х≠а)&(х ≠ b)&(х ≠ c)}.

4. Якщо умова введення задає булевий значення, наприклад true, то визначаються один допустимий і один неприпустимий клас еквівалентності:

· V_Class={true};

· Inv_Class={false}.

Після побудови класів еквівалентності розробляються тестові варіанти. Тестовий варіант вибирається так, щоб перевірити відразу найбільшу кількість властивостей

класу еквівалентності.

 

Спосіб аналізу граничних значень

Мета: отримати тестові варіанти, які аналiзують граничні значення.

Основні відмінності від розбиття по еквівалентності:

1. тестові варіанти створюються для перевірки лише ребер класів еквівалентності;

2. при створенні тестових варіантів враховуються не лише умови вводу, але й область виведення.

Правила аналізу граничних значень:

1. Якщо умова введення задає дiапвзон п...т, то тестові варіанти повинні бути побудовані для:

· 3начень п та т;

· 3начень трохи лiвiше від п та трохи правіше від т на числовій осі.

Наприклад, якщо діапазон -1,0...+1,0, то тести створюються для значень -1, + 1, -1,001, +1,001.

2. Якщо умова введення задає дискретну множину значень, то тестові варіанти повинні бути побудовані для:

· Перевірки min та mах iз значень;

· 3иачень трохи меншого за min та трохи більшого за mах.

Наприклад, якщо вхідний файл може містити вiд 1 до 255 записів, то тести створюються для 0, 1, 255, 256 записів.

3. Правила 1 та 2 застосовуються для області виведення.

4. Якщо внутрішні структури даних програми мають предписані границі, то розробляються тестові варіанти, що перевіряють ці структури на їх границях.

5. Якщо вхідні чи вихідні дані програми являються впорядкованими множинами (наприклад, список чи таблиця), то потрібно тестувати обробку першого та останнього елементів цих множин.